У всіх діях щодо дітей першочергова увага повинна приділятися якнайповнішому забезпеченню інтересів дитини.
Обов’язок держави – забезпечити здійснення прав дитини, викладених у Конвенції.
Стаття 5: Права та обов’язки батьків, сім’ї та громади
Держава повинна поважати право батьків та сім’ї на виховання дитини.
Дитина має право на життя; обов’язком держави є забезпечити виживання ат розвиток дитини.
Стаття 7: Ім’я та громадянство
З моменту народження дитина має право на ім’я та набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їхнє піклування.
Держава зобов’язана допомогти дитині відновити свою ідентичність, якщо дитина була незаконно її позбавлена.
Стаття 9: Принцип не розлучення з батьками
Дитина має право підтримувати контакти зі своїми батьками у випадку розлучення з ними. Коли таке розлучення спричинене затриманням, ув’язненням чи смертю когось з батьків, держава повинна надати дитині чи батькам інформацію щодо місця перебування відсутнього члена сім’ї.
Прохання про виїзд з країни чи від’їзд до неї з метою возз’єднання сім’ї повинні розглядатися гуманним чином. Дитина має право підтримувати регулярні контакти із батьками, якщо ті живуть у різних країнах.
Держава повинна вживати заходів для боротьби з викраденням дітей партнером чи третьою стороною.
Дитина має право на вільне висловлення своїх поглядів і на те, що її погляди братимуться до уваги.
Право шукати, отримувати та передавати інформацію в різних формах, в тому числі, у мистецькій, друкованій чи письмовій формах.
Держави повинні поважати права та обов’язки батьків спрямовувати розвиток дитини у сфері її думки та релігії відповідно до здібностей дитини, які розвиваються.
Дитина має право на свободу асоціацій та мирних зборів
Жодна дитина не може бути об’єктом втручання в здійснення її права на особисте і родинне життя, недоторканість житла, таємницю кореспонденції.
Дитина повинна мати доступ до інформації з різноманітних джерел, слід заохочувати ЗМІ приділяти особливу увагу меншинам, а також захистові дитини від шкідливих для неї матеріалів.
Обоє батьків несуть відповідальність за виховання дитини. Держава повинна надавати батькам належну допомогу у вихованні дітей.
Стаття 19: Насильство та недбале поводження (з боку сім’ї чи опікунів)
Держава має обов’язок захищати дітей від усіх форм насильства. Сюди входять соціальні програми та інші форми боротьби проти жорстокого поводження з дитиною.
Стаття 20: Догляд за дитиною у разі відсутності батьків
Законодавство повинно гарантувати право дитини на догляд в разі відсутності батьків, причому держава, забезпечуючи таке право, зобов’язана належним чином враховувати етнічне походження, релігію і культурну належність і рідну мову дитини.
Держави повинні забезпечити, щоб питанням усиновлення дитини займалися лише компетентні органи. Всиновлення в іншій країні може прийматися до розгляду лише тоді, коли неможливо вирішити це питання на національному рівні.
Діти-біженці потребують спеціального захисту. Держави повинні співпрацювати з міжнародними компетентними організаціями в питанні захисту такої дитини та допомагати дітям, що відлучені від своїх родин, віднайти їх.
Стаття 23: Діти-інваліди
Діти-інваліди мають право на особливе піклування та освіту, щоб мати змогу вести в суспільстві гідне і повноцінне життя.
Стаття 24: Охорона здоров’я
Дитина має право на послуги системи охорони здоров’я і на засоби лікування хвороб та відновлення здоров’я, а також на поступову заборону традиційних методів лікування, які негативно впливають на здоров’я дитини.
Дитина, яка віддані під опіку, захист чи лікування, має право на періодичний перегляд якості такого піклування.
Дитина має право на соціальне забезпечення
Батьки несуть відповідальність за надання дитині належних умов життя, потрібних для її розвитку, навіть тоді, коли один із батьків живе поза межами країни проживання дитини.
Держава визнає право дитини на безплатну початкову освіту, доступність професійного навчання ат дбає про зниження кількості учнів, які залишили школу.
Освіта повинна бути спрямована на розвиток дитини та її талантів, підготовку до самостійного життя, виховання поваги до прав людини, а також до культурних та національних цінностей країни, в якій дитина проживає, а також цінностей інших народів.
Дитина, яка належить до якоїсь національної меншини чи до корінного населення, має право виховуватися у своїй культурі, а також послуговуватися рідною мовою.
Дитина має право брати участь в іграх і розважальних заходах та брати участь у культурному житті, займатися мистецтвом.
Стаття 32: Економічна експлуатація
Дитина має право на захист від експлуатації та шкідливих для її здоров’я видів робіт.
Держава повинна захищати дитини від незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин і не допускати використання дітей у виробництві таких речовин та торгівлі ними.
Держава повинна захищати дитину від сексуальної експлуатації, зокрема від проституції та використання дітей у виробництві порнографічної продукції.
Держава зобов’язана не допускати викрадення дітей, торгівлі чи контрабанди ними.
Держави зобов’язані захистити дітей від усіх форм експлуатації.
Держава має обов’язок піклуватися про дітей, що перебувають в ув’язненні.
Держава повинна забезпечити, щоб діти до 15 років не брали прямої участі у воєнних діях. Держава не повинна призивати на військову службу дітей до 15 років.
Держава повинна сприяти освіті, фізичному і психологічному відновленню та поверненню до повноцінного соціального життя дітей, які стали жертвами експлуатації, катувань чи збройних конфліктів.
Поводження держави з підлітками, які порушили кримінальне законодавство, повинно сприяти відновленню гідності дитини.
Ніщо в цій Конвенції не заперечує ті положення інших документів, які сприяють захистові дітей більшою мірою.
Держава зобов’язана ознайомити дорослих та дітей з положеннями цієї Конвенції. статей подаються
В цих статтях йде мова про обов’язок Комітету ООН з прав дитини наглядати за втіленням у життя цієї Конвенції.
Додаток 2.
Спрощений варіант Загальної Декларації прав людини
| Стаття 1 | Стаття 16 |
| Право на рівність | Право на шлюб і сім’ю |
| Стаття 2 | Стаття 17 |
| Свобода від дискримінації | Право на володіння власністю |
| Стаття 3 | Стаття 18 |
| Право на життя, свободу і персональну безпеку | Свобода віросповідання і релігії |
| Стаття 4 | Стаття 19 |
| Свобода від рабства | Свобода висловлювань та інформації |
| Стаття 5 | Стаття 20 |
| Свобода від тортур і невідповідного поводження в ув’язненні | Право на мирні зібрання і об’єднання |
| Стаття 6 | Стаття 21 |
| Право на визнання особи перед законом | Право на участь в управлінні державою і вільні вибори |
| Стаття 7 | Стаття 22 |
| Право на рівне ставлення закону до прав людини | Право на соціальну безпеку |
| Стаття 8 | Стаття 23 |
| Право на розгляд компетентним судом | Право на бажану роботу і створення профспілок |
| Стаття 9 | Стаття 24 |
| Свобода від свавільного арешту і вигнання | Право на відпочинок і дозвілля |
| Стаття 10 | Стаття 25 |
| Право на справедливе публічне слухання | Право на відповідні стандарти життя |
| Стаття 11 | Стаття 26 |
| Право на презумпцію невинності і доведення провини | Право на освіту |
| Стаття 12 | Стаття 27 |
| Свобода від втручання в особисте життя, сім’ю, оселю і листування | Право на участь в суспільному житті суспільства |
| Стаття 13 | Стаття 28 |
| Право на вільне пересування в країні і за її межами | Право на соціальний устрій, визначений цим документом |
| Стаття 14 | Стаття 29 |
| Право на притулок від переслідування в інших країнах | Суспільна відповідальність за вільний і повний розвиток |
| Стаття 15 | Стаття 30 |
| Право на національність і свободу її зміни | Свобода від втручання держави чи приватних осіб в права, названі вище. |
Додаток 3.