- загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які передбачаєтьсяздійснити передплату;
- загальну кількість та номінальну вартість акцій, на які здійснена передплата, у порівнянні із передбаченими величинами;
- загальну суму коштів, одержаних в ході передплати на акції, у такому розрізі:
а) всі грошові кошти, внесені як плата за акції, із зазначенням кількості акцій.
б) вартісна оцінка майна, внесеного як плата за акції, із зазначенням кількості акцій.
в) загальну суму іноземної валюти, внесеної як плата за акції, із зазначенням кількості акцій та курсу, за яким валюту зараховано в обліку.
- акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями:
а) Кількість випущених акцій, із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу.
б) Номінальна вартість акції.
в) Зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу.
г) Права, привілеї та обмеження, пов'язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу.
д) Акції, що належать самому товариству, його дочірнім і асоційованим підприємствам.
е) Перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють.
ж) Кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5 %.
з) Акції, зарезервовані для випуску згідно з опціонами та іншими контрактами, з зазначенням їх термінів і сум.
- накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями.
Суму, включену (або не включену) до складу зобов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.
Всі інші підприємства наводять у примітках до фінансових звітів інформацію про:
1. Розподіл часток статутного капіталу між власниками.
2. Права, привілеї або обмеження щодо цих часток.
3. Зміни у складі часток власників у статутному капіталі.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначаються Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Згідно даного Закону фінансова звітність визначається, як бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Метою складання фінансової звітності ТзОВ “Гербор-холдінг» є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.
III. Управлінський внутрішньогосподарський облік
Випуск продукції, надання послуг та виконання робіт потребує здійснення певних витрат, які впливають на величину собівартості. Витрати на виробництво відображаються за складом, економічним призначенням, питомою вагою у виготовленні та реалізації продукції, залежністю від обсягу виробництва.
Витрати визначаються зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу за умови, що витрати можуть бути достовірно оцінені.
В певному періоді витрати визначають одночасно з доходами для отримання якого вони здійснюються.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду відображаються в складі витрат того звітного періоду, в якому були здійсненні. Якщо ж певний обсяг витрат забезпечив одержання доходів протягом кількох звітних періодів, обсяг витрат визначається шляхом пропорційного розподілу витрат між даними періодами.
Важливою рисою витрат у виробничій і невиробничій сфері є характер їхнього зв'язку з певним об'єктом: продуктом, підрозділом, проектом, тощо. Залежно від характеру цього зв'язку витрати поділяють на прямі та непрямі.
Прямі витрати - це витрати, які можна віднести безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом: витрати на сировину.
Непрямі (опосередковані) витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта обліку витрат прями методом.
Непрямі витрати у момент їх здійснення неможливо віднести до конкретного об’єкта обліку витрат (наприклад, амортизацію будівлі цеху, в якому виготовляють різні види виробів). Тому такі витрати обліковують на окремих накопичувально-розподільних рахунках і періодично розподіляють і списують на об'єкти обліку витрат пропорційно до попередньо встановленої бази розподілу.
Базою розподілу непрямих витрат на ТзОВ “Гербор-холдінг»є прямі витрати сировини і матеріалів. Такий вибір бази розподілу обумовлений високою питомою вагою витрат на матеріали і сировину.
Виходячи з обраної бази на підприємстві здійснюється обчислення ставки розподілу непрямих витрат.
Під ставкою розподілу мається на увазі відношення суми непрямих витрат до загальної величини бази розподілу. В залежності від специфіки та складності виробництва ставка розподілу виробничих накладних витрат може бути єдиною для всіх виробничих підрозділів або ж встановлюється окремо.
Єдина ставка розподілу може бути застосована за умови виробництва однорідної продукції однакової складності. При умові різної складності в різних виробничих підрозділах доцільніше застосовувати ставку розподілу окремо для кожного підрозділу.
До витрат, що підлягають розподілу, відносять в першу чергу, витрати на роботу допоміжних виробництв, утримання і експлуатацію машин та обладнання, організацію та управління виробництвом на рівні виробничих підрозділів, інші Загальновиробничі витрати.
Витрати на утримання допоміжних виробництв (ремонтного, інструментального, котельні, внутрішньозаводського транспорту) розподіляють пропорційно обсягу наданих послуг для окремих підрозділів у натуральних або умовних вимірниках. Деякі з цих витрат можуть бути прямо віднесені на виробництво окремих видів продукції, але більшість з них належать до загальновиробничих витрат.
У випадках, коли допоміжні виробництва надають послуги один одному, а не лише основним виробничим підрозділам, до розподілу таких витрат на ТзОВ “Гербор-холдінг»використовують метод прямого розподілу. Даний метод цілком виправданий.
Метод прямого розподілу передбачає, що витрати допоміжних підрозділів розподіляють і списують на витрати лише основних підрозділів, а взаємні послуги допоміжних виробництв до уваги не беруться і не враховуються.
Сума розподілених витрат допоміжних виробництв включається у загально виробничі витрати основних виробничих підрозділів.
Облік затрат наТзОВ “Гербор-холдінг» ведеться в розрізі таких економічних елементів:
- матеріальні затрати;
- витрати на оплату праці;
- відрахування на соціальні заходи;
- амортизація;
- інші операційні витрати.
До складу елемента „Матеріальні затрати" включається вартість витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):
- сировини й основних матеріалів;
- купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
- палива й енергії;
- будівельних матеріалів;
- запасних частин;
- тари й тарних матеріалів;
- допоміжних та інших матеріалів.
До складу елемента „Витрати на оплату праці" включаються заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, матеріальна допомога, компенсаційні виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на оплату праці.
До складу елемента „Відрахування на соціальні заходи" включаються відрахування на пенсійне забезпечення; відрахування на соціальне страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші соціальні заходи.
До складу елемента „Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів.
До складу елемента „Інші операційні витрати" включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в попередніх пунктах, зокрема це витрати на відрядження, на послуги зв'язку, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо.
Виробничі витрати на ТзОВ “Гербор-холдінг» обліковуються в розрізі основних та накладних витрат.
Основні витрати - це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. Основні витрати поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати.
Прямі матеріальні витрати - це вартість витрачених матеріалів, які стають частиною готовою продукції і які можна віднести до певного виробу економічно доцільним шляхом.
Прямі витрати на оплату праці - це заробітна плата робітників яка може бути включена у собівартість певних виробів економічно доцільним шляхом.
Витрати на оплату праці інших категорій виробничого персоналу (майстри, допоміжний персонал тощо) і зарплату робітників, яку не можна прямо віднести на продукцію (оплата простою додаткові виплати тощо), розглядають як непряму зарплату і включають до складу виробничих накладних витрат.
Інші прямі витрати - це решта прямих витрат, крім прямих матеріальних витрат та прямих витрат на оплату праці. Наприклад, амортизація або оренда спеціального устаткування, оплата послуг контрагентів, придбання спецінструменту тощо.
Виробничі накладні витрати - це витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можна віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом. Такі витрати називаються ще і загально виробничими.
Прикладом таких витрат є допоміжні матеріали, непряма зарплата, витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація і страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг, тощо. Виробничі накладні витрати розподіляються між виробами пропорційно до обраної бази.
Аналіз взаємозв'язку обсягу реалізації, собівартості продукції та прибутку на ТзОВ “Гербор-холдінг»не застосовується, що є недоопрацюванням планово-економічного відділу.