Платниками страхових внесків є тільки роботодавці, до яких належать:
- власник підприємства або уповноважена ним особа;
- фізична особа, яка використовує найману працю;
- власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВРУ.
Об'єктом для розрахунку страхових внесків роботодавців є фактичні витрати на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначено відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Розміри страхових внесок залежать від класу професійного ризику виробництва. Чим вищий цей ризик, тим більший розмір страхового внеску. Усі галузі економіки (види робіт) розділено на 20 класів. Для кожного з них передбачено відповідний страховий тариф (від 0,84 до 13,8%). Добровільно застраховані особи мають сплачувати внесок до Фонду в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Ставка може бути відкоригована в бік або збільшення, або в бік зменшення (залежно від рівня травматизму, професійної захворюваності та стану охорони праці). Розмір надбавок чи знижок не може перевищувати 50% страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).
Відсоток нарахувань визначається працівниками фонду. При встановленні відсотка представниками підприємства потрібно надати повну інформацію, щоб працівникам Фонду були враховані особливості підприємства.
Для бюджетних установ страхові тарифи встановлено у розмірі 0,2% від сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями інвалідів (до таких підприємств і організацій належать підприємства і організації, майно яких є власністю громадських організацій інвалідів, де чисельність інвалідів серед працівників становить не менше як 50%, а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25%) страхові тарифи встановлено у розмірі 50% страхових тарифів, установлених для звичайних роботодавців.
Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу. Коли порушення здійснюються систематично і внаслідок того зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, його може бути віднесено до іншого, вищого професійного виробництва.
Роботодавець зобов'язаний за рахунок своїх коштів оплачувати перші 5 днів непрацездатності, що виникла внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену або психічну травму.
При нарахуванні внесків до цього фонду здійснюється запис:
Д-т 23,91,92,93,94 К-т 656
Однією з головних проблем, які виникають при розрахунку сум внесків до фондів соціального страхування, є визначення фонду оплати праці, з якого здійснюють нарахування. Для кожного працівника потрібно розраховувати величину фонду оплати праці. При цьому потрібно враховувати ліміт, що його обмежує.
При великій чисельності працівників на підприємстві та великому діапазоні заробітних плат це дуже складний процес, адже потрібно враховувати фонд оплати праці кожного працівника. Крім того, потрібно брати до уваги, що не із усіх видів розрахунків, які нараховуються працівнику і становлять фонд його оплати праці. Наприклад, з лікарняних беруться внески до Пенсійного фонду, а до інших фондів - ні.
Другою проблемою при розрахунку нарахувань до фондів соціального страхування є зміна процентних ставок, якими обкладається фонд оплати праці. Особливо ускладнюється розрахунок у тому випадку, якщо така зміна відбулася не з початку місяця. В цьому разі бухгалтер повинен наодну частину фонду заробітної плати працівника зробити за однією ставкою, на другу — за іншою.
Відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.97 р. №400/97-ВР (із змінами і доповненнями ) збір на державне пенсійне страхування сплачується всіма категоріями осіб (фізичними особами), які працюють на умовах найму ( у тому числі особами, які працюють за договорами цивільно-правового характеру, зокрема членами творчих спілок, творчими працівниками, які не є членами творчих спілок, а також працюючими пенсіонерами).
Збір нараховується та утримується з усіх видів виплат, що відповідно до законодавства належать до сукупного оподатковуваного доходу.
У разі одержання від підприємств доходів у натуральній формі, тобто продукції їх власного виробництва, розмір доходу працівника обчислюється за середньою відпускною ціною продукції стороннім споживачам у поточному місяці, коли проведено нарахування доходів. Якщо в поточному місяці така продукція не реалізувалась, то її вартість обчислюється за середньою відпускною ціною місяця попередньої реалізації, але не нижчою від собівартості. Вартість натуральної продукції інших виробників при визначенні доходу для нарахування збору обчислюється за ціною її придбання.
Утримання до Пенсійного фонду здійснюються в розмірі 2% від загальної нарахованої суми заробітної плати.
Збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими народженням і похованням, згідно із Законом України №2240 від 18.01.2001 р., обчислюється від суми оплати праці, що включає основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян. Закон поширюється також на нерезидентів, які працюють на території України. Сплачується збір при отриманні грошей на виплату заробітної плати.
Згідно із Законом України №2213 "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" від 11.01.2001 року збір сплачується у розмірі 0,5% від нарахованої заробітної плати. Відповідно до цього закону не є платниками цього збору:
— працюючі пенсіонери;
— іноземні особи та особи без громадянства.
Окрім того, на добровільних засадах збір може сплачуватися:
— приватними підприємцями, які не використовують найманої робочої сили;
— фізичними особами, які виконують роботи за цивільно-правовим договором;
— особами, які самостійно забезпечують себе роботою (нотаріуси, адвокати);
— громадянами України, які працюють за межами України.
На рахунках бухгалтерського обліку суми утримань із заробітної плати прибуткового податку і відрахувань у фонди відображаються так:
Таблиця 2.5 Кореспонденції обліку утримань із заробітної плати
| № з/п | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | |
| Дебет | Кредит | ||
| 1. | Утримано прибутковий податок | 661 | 641 |
| 2. | Утримано відрахування до Пенсійного фонду | 661 | 651 |
| 3. | Утримано збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок тимчасової непрацездатності | 661 | 652 |
| 4. | Утримано збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття | 661 | 653 |
Можливі також утримання із заробітної плати за виконавчими листами.
Виконавчий лист — документ, спрямований на примусове виконання рішення суду або іншого компетентного органу.
Із заробітної плати, пенсії, стипендій та інших доходів бухгалтерією підприємства на підставі рішень суду здійснюється стягнення таких платежів: аліментів, сплата компенсацій каліцтва чи інших ушкоджень здоров'ю тощо.
Утримання аліментів здійснюється із сум заробітку за мінусом податків і зборів (прибутковий податок, збори на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування), що утримуються з нього. Доставка грошових переказів одержувачу аліментів здійснюється за рахунок платника аліментів (тобто за рахунок зарплати платника). Наказом Держкомзв'язку та інформатизації України від 07.02.2000 року №23 "Про затвердження Граничних тарифів на основні послуги зв'язку", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.05.2000 року за №308/4529, встановлено розміри плати за переказ аліментів у відсотках до суми переказу.
Облік утримань із заробітної плати працівників займає важливу роль в загальному обліковому процесі підприємства і досить складною процедурою. Це пов'язано передусім із великою тим, що, залежно від величини підприємства, чисельність його робітників може бути великою, крім того, для кожного з них будуть застосовуватись різні умови відрахувань.
2.7 Облік розрахунків з постачальниками
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності на підприємствіТзОВ “Гербор-холдінг» регламентується П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».
Дебіторською вважається заборгованість підприємству різних інших підприємств та осіб, що виникла на певну дату, а дебітори - це юридичні та фізичні особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їхніх еквівалентів або інших активів.
За строками погашення дебіторська заборгованість може бути короткострокова і довгострокова.
Короткострокова заборгованість погашається в період до одного року: заборгованість покупців і замовників за відвантажену продукцію або виконані роботи, заборгованість підзвітних осіб. Довгострокова дебіторська заборгованість не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. Дебіторська заборгованість вважається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод, а її сума може дути достовірно визначена.