Загальний прибуток – кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючого суб'єкта. Він синтезує в собі фінансові результати роботи підприємства від різних видів діяльності. Тому розрахунку загального прибутку передує визначення, передусім, прибутку від продажу продукції, робіт, послуг, тобто валового прибутку, прибутку від операційної діяльності, прибутку від звичайної діяльності та прибутку (збитку) від надзвичайних подій. Потім визначається загальний прибуток та чиста йога величина.
Формування же прибутку відбувається при здійсненні кожної господарсько-фінансової операції у вcix видах діяльності підприємства: основної, інвестиційної та фінансової.
Основна діяльність – операції, пов'язані з виробництвом i реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства i забезпечують основну частину його доходу.
Інвестиційна діяльність – діяльність, пов'язана з придбанням i продажем довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.
Фінансова діяльність – це така діяльність підприємства, яка відбувається у сфері формування i використання фінансових ресурсів i призводить до зміни складу та обсягу власного i залученого капіталу.
Основною складовою загального прибутку є прибуток від продажу продукції, виконаних робіт та наданих послуг, тобто валовий прибуток.
Воловий прибуток – це прибуток, розрахований по реалізованій продукції у вигляді різниці між чистим доходом (виручкою без ПДВ, акцизів тощо) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) i собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).
При цьому під продажем продукції розуміється господарська операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає передачу права власності па продукцію іншому суб'єкту підприємницької діяльності в обмін на еквівалентну суму грошових коштів або боргових зобов'язань.
Під продажем послуг (робіт) розуміється будь-яка операція цивільно-правового характеру по наданню послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, зокрема нематеріальними активами, а також по наданню будь-яких інших, крім товарів, об'єктів власності за компенсацію, а також операції по безкоштовному паданню робіт (послуг).
Під продажем товарів розуміється будь-яка операція, яка здійснюється відповідно до договору купівлі-продажу, поставки i іншими цивільно-правовими договорами, що передбачає передачу права власності на такі товари за компенсацію, незалежно від терміну її пред'явлення, а також операції по безкоштовному наданню товарів.
Датою продажу продукції, товарів, poбіт i послуг згідно з постановою Кабінету Miністpів України №869 від 11.08.1997 р. вважається дата відвантаження (передачі) продукції, товарів i підписання документів на виконані роботи, надані послуги.
Чистим доходом(виручкою) від реалізації вважається сума грошових коштів, які надійшли підприємству від продажу (відпуску) продукції (товарів, poбiт, послуг) по цінах реалізації без податку на додану вартість i акцизного збору.
Собівартість продукції (poбiт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво i збут.
Прибуток від операційної (основної) діяльності визначається як сума валового прибутку та інших операційних доходів за мінусом адміністративних витрат, витрат на збут продукції, робіт, послуг та інших операційних витрат.
При цьому до складу інших операційних доходів включають: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових piзниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації oбiгoвиx активів та iн.
До складу адміністративних витрат належать загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства: основна та додаткова заробітна плата управлінського (керуючого) персоналу з відрахуваннями на соціальне страхування; витрати на службові відрядження апарату управління підприємством; витрати на управління основних засобів, інших матеріальних необігових активів загальногосподарського використання (амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання та iн.); витрати на зв'язок; витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) i перепідготовкою кадрів та iншi витрати загальногосподарського призначення.
До складу витрат на збут включаються: витрати, пов'язані з реалізацією продукції, товарів, poбiт, послуг; витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, товарів, poбiт, послуг; витрати на рекламу продукції, товарів; витрати на доставку продукції споживачам; витрати на пакувальні матеріали, які витрачаються для затарювання готової продукції; витрати на ремонт тари та на передпродажну підготовку товарів; витрати на оплату праці продавців, торгових агентів i працівників підрозділів, що забезпечують збут, а також витрати па відрядження цих працівників; витрати на транспортуванняготової продукції, товарів; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необігових активів, пов'язаних зi збутом продукції, товарів та інші витрати.
До складу інших операційних витрат включають: собівартість реалізованих виробничих запасів; сумнінні (безнадійні) борги; збитки від уцінки запасів та від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення майбутніх операційних витрат; iншi витрати, що виникають у пpoцeci операційної діяльності підприємства, крім витрат, що включаються до собівартості продукції, робіт, послуг.
Прибуток вiд звичайної діяльностівизначається як сума прибутку від операційної (основної) діяльності, доходів від участі в капіталі фінансових та iншиx доходів за мінусом витрат від участі в капіталі, фінансових та інших витрат.
При цьому до складу доходу від участі в капіталі включають доход, отриманий від інвестицій в асоційовані або спільні підприємства.
У складі інших фінансових доходів ураховуються дивіденди, проценти та iншi доходи, отримані від фінансових інвестицій.
До складу інших доходів належать: дохід від реалізації фінансових інвестицій та необігових активів; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
У складі фінансових витрат ураховуються витрати па оплату відcoткiв за користування кредитами, отриманими за облігаціями, випущеними за фінансовою орендою, та інші витрати підприємства, пов'язані з залученням позикового капіталу.
У складі витрат від участі в капіталі враховуються збитки, що спричинені інвестиціями в асоційовані або спільні підприємства.
До складу iншиx витрат включають: собівартість реалізації фінансових інвестицій, необігових активів, майнових комплексів; витрати від неопераційних курсових різниць; витрати від уцінки фінансових інвестицій та необіговихактивів; iншi витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Результат (прибуток, збиток) від надзвичайних ситуацій визначається у вигляді різниці між доходами, що надійшли у відшкодування понесених від стихійного лиха втрат, i збитками, спричиненими цим лихом.
При цьому у складі надзвичайних доходів ураховують: страхове відшкодування, отримане за втрачене майно від стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій; кошти, отримані у порядку відшкодування витрат від надзвичайних ситуацій; iншi доходи від надзвичайних ситуацій.
До складу надзвичайних витрат включають: невідшкодовані збитки від втрати майна в результаті стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій; витрати на заходи щодо запобігання стихійному лиху; збитки від інших надзвичайних операцій (подій).
Загальний прибуток являє собою суму прибутку від звичайної діяльності підприємства, скориговану па суму надзвичайних доходів та витрат.
Розрахований загальний прибуток господарюючого суб'єкта підлягає розподіленню. При його розподіленні має забезпечуватись як формування доходу держави, так i покриття потреб підприємств по розширенню виробництва, матеріальному стимулюванню робітників i вирішенню соціальних питань. У цьому зв'язку механізм розподілення прибутку господарюючих суб'єктів у ринкових умовах господарювання повинен бути побудований таким чином, щоб забезпечити оптимальне співвідношення частили прибутку, акумульованого в доходах бюджету для забезпечення виконання функцій держави, i який залишається в розпорядженні підприємств для стимулювання розвитку виробництва i підвищення його ефективності.
Основними принципами розподілу прибутку господарюючих суб'єктів у ринкових умовах господарювання є:
• розподіл прибутку між державою i підприємством як господарюючим суб'єктом повинен проводитисъ з урахуванням інтepeciв держави в формуванні на відповідному piвiнi бюджетів i зацікавленостi підприємств у стимулюванні їх діяльності;
• залучення відповідної частини прибутку державою до бюджету у вигляді податків має проводитисъ по твердих, невисоких ставках, встановлених державою в законодавчому порядку, розміри яких не повинні змінюватися довільно;
• прибуток, який залишається в розпорядженні господарюючого суб'єкта, має спрямовуватися, передусім, на нагромадження, яке забезпечуватиме подальший розвиток підприємства, а в частині, яка залишилася, – на споживання для задоволення матеіальних i соціальних потреб робітників.
Згідно з Господарським кодексом України порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган відповідно до статуту підприємства i чинного законодавства. При цьому державний вплив на напрям i обсяги використання прибутку господарюючих суб'єктів здійснюється через установлені нормативи, податки, податкові пільги тощо. Отже, законодавчо розподілення прибутку господарюючих суб'єктів регулюється в тому poзмipi, який надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків i iншиx обов'язкових платежів. 3 огляду на це отриманий господарюючими суб'єктами загальнийприбуток використовується, насамперед, на сплату до бюджету встановлених законами України податків i платежів – податку на прибуток, а також інших платежів до бюджету, які сплачуються за рахунок прибутку. Залишений після цього прибуток вважається чистим прибуткомпідприємства i розподіляється на його розсуд згідно з порядком, зафіксованим у статуті.