ВСТУП
На сучасному етапі розвитку сільськогосподарського підприємства в період формування ринкових відносин перед агропромисловим комплексом України поставленні завдання − досягти сталого зростання сільськогосподарського виробництва, надійно забезпечити країну продуктами харчування і сільськогосподарською сировиною. Все це висуває дедалі нові вимоги до бухгалтерського обліку, як основного засобу і контролю за веденням фінансово-господарської діяльності підприємства.
Переважна більшість людей у кожній країні заробляє гроші на життя за рахунок продажу особливого товару: своєї здатності працювати, тобто вміння витрачати свою розумову і фізичну енергію на виробництво потрібних суспільству товарів і послуг. Саме ця здатність і є тим товаром, яким торгують на ринку праці.
Теоретичні основи трудових взаємовідносин та розрахунків з працівниками
1. Економічний зміст і завдання обліку
У процесі виробництва споживається жива та уречевлена праця. Уречевлена праця втілена в засоби виробництва (будiвлi, машини, сировину, добрива, пальне, запасні частини тощо), які переносять свою вартість на вироблений продукт. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками і удержується у формі оплати праці.
Питання оплати праці регулюється основними нормативними документами: Кодексом законів України про працю, Законом України “Про оплату праці” від 24.03.95р. № 108/95-ВР, зі змінами i доповненнями; Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Мiнiстрiв України від 08.02.95 р. №100, зі змінами і доповненнями; Iнструкцiєю зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 3.01.04 р. № 5;Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.03 р. № 889-IУ; Законом України “Про відпустки” зі 15.11.99. р. Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою Кабінету Мiнiстрiв України від 26 вересня 2001 р. №1266. Нарахування, виплата та облік оплати праці мають проводити згідно з чинним законодавством України нормативними та інструктивними матеріалами, які регулюють трудові відносини.
Законом України “Про оплату праці” визначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працiвниковi за виконану ним роботу.
Завданнями обліку праці та її оплати є:- точне ісвоєчасне документальне оформлення даних про обсяг виконаних робіт, одержаної продукції i нарахованої оплати праці вiдповiдно до кiлькостi та якості затраченої праці;
- правильне нарахування оплати праці кожному працівникові вiдповiдно до діючих положень; - дотримання порядку розподілу оплати праці за об'єктами бухгалтерського обліку; - повний i своєчасний розрахунок з працівниками з оплати праці; - своєчасне складання та подання бухгалтерської i статистичної звiтностi з оплати праці.
Забезпечуючи виконання зазначених завдань, бухгалтерський облік оплати праці має великий вплив на трудову дисципліну. Правильний облік мобiлiзує працiвникiв на виконання робіт i пошук резервів підвищення ефективності виробництва.
Облік праці та її оплати повинен бути організований таким чином, щоб сприяти підвищенню продуктивності праці, зміцненню трудової дисципліни, підвищенню якості виробництва продукції, виконання робіт i послуг.
2. Трудові відносини на підприємстві
Щоб захистити себе від зниження заробітної плати і зменшення реальних доходів, кожна людина має знати як укласти трудовий договір або контракт. Трудовий договір — це угода між працівником i власником (або уповноваженим органом, особою). За трудовим договором працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цим договором, дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку підприємства, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язуються виплачувати працiвниковi заробітну плату та забезпечити умови, необхiднi для виконання роботи.
Трудовий договір може бути:
1) безстроковий, що укладається на невизначений термін;
2) строковим, що укладається:
а) на визначений термін, встановлений за погодженням сторін;
б) на час виконання певної роботи.
Трудовий договір, як правило, укладається в письмовій формі. Це є обов’язковим у таких випадках: при організованому наборі працiвникiв; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними, географічними та геологічними умовами, з умовами підвищеного ризику для здоров’я; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолiтнiми. При укладенні трудового договору працівник подає паспорт або інший документ, що посвідчує особу; трудову книжку; документ про освіту (спецiальнiсть, квалiфiкацiю); довідку про стан здоров’я та iншi документи. Укладання трудового договору оформляється наказом або розпорядженням роботодавця про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним у випадку, якщо наказ або розпорядження не були видані, але працівника фактично допущено до роботи. Не може бути відмовлено в укладенні трудового договору особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства за погодженням між керівниками підприємств. При укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки вiдповiдностi працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування зазначається в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. Випробування не встановлюється для осіб, які не досягли 18 років, для молодих робiтникiв після закінчення професійних навчально-виховних закладав; для молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; для осіб, звільнених у запас з військової або альтернативної (невійськової) служби; для інвалідів, направлених на роботу за рекомендаціями медико-соціальної експертизи; при прийнятті на роботу в iншi мiсцевiсть i при переведенні на роботу на інше підприємство.
Контракт — це різновид трудового договору. Контракт укладається на певний термін i застосовується для працiвникiв, які приймаються на роботу на визначений термін або на час виконання певної роботи. Контракт укладається у письмовій формі у двох примірниках i підписується роботодавцем та працівником, якого приймають на роботу за контрактом. Документ набирає чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у контракті. На підставі контракту видається наказ (розпорядження) про прийняття працівника на роботу.
У контракті вказуються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості ітермінів її виконання, термін дії контракту, права, обов’язки та взаємна вiдповiдальнiсть сторін, умови оплати йорганiзацiй праці, підстави припинення та розірвання контракту, соцiально-побутовi та iншi умови, необхiднi длявиконання зобов’язань з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства.
Основним документом про трудову діяльність працівника є його трудова книжка. Трудові книжки заповнюються на всіх працiвникiв, які пропрацювали на пiдприємствi понад п’ять днів, форма власності підприємства значення не має. При влаштуванні на роботу працівник подає трудову книжку, оформлену в установленому порядку. Без трудової книжки приймаються на роботу особи, які працевлаштовуються вперше; трудова книжка виписується роботодавцем не пiзнiше тижня з дня прийняття працівника на роботу. У трудовій книжці вказуються такі вiдомостi про працівника: прізвище, ім’я, по батькові; дата народження; попередні місця роботи; переведення на іншу постійну роботу, звільнення; нагородження та заохочення; відкриття, на які видані дипломи, винаходи та рацiоналiзаторськi пропозиції та виплачені у зв’язку з цим винагороди. Особи, які працюють за сумісництвом, мають трудові книжки тільки за місцем основної роботи. Робота за сумісництвом в трудовій книжці зазначається окремо. Якщо у трудовій книжці заповнені усі сторінки, то вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється власником підприємства або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи працівника.
Для обліку бланків трудових книжок i заповнених трудових книжок існують Книга обліку бланків трудових книжокi вкладишів до них та Книга обліку руху трудових книжок i вкладишів до них, затверджені Наказом Мінстату України №277 від 27 жовтня 1995 р.
До Книги обліку бланків трудових книжок i вкладишів до них записують усі операції, пов’язані з одержанням i використанням бланків трудових книжок i вкладишів до них із зазначенням серії та номера кожного бланка. Книга ведеться бухгалтерією підприємства. Книга обліку руху трудових книжок i вкладишів до них ведеться вiддiлом кадрів або іншим пiдроздiлом, який оформлює прийняття та звільнення працiвникiв. У цій книзі реєструються усі трудові книжки, прийнятi від працiвникiв, а також видані вперше трудові книжки i вкладиші до них із записом серії та номера. При одержанні трудової книжки у зв’язку із звільненням працівник розписується в особовій картці i в Книзі обліку руху трудових книжок. Обидві Книги повинні бути пронумеровані, прошнуровані та затверджені підписом керівника підприємства i печаткою. Бланки трудових книжок i вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документ суворої звiтностi i видаються за заявою у пiдзвiт особі, вiдповiдальнiй за ведення трудових книжок. Щомісяця особа, відповідальна за ведення трудових книжок, подає в бухгалтерію підприємства звіт про наявність бланків трудових книжок i вкладишів до них. На зiпсованi під час заповнення бланки трудових книжок i вкладиші складається акт. [ 5. ]
Трудовий договір (контракт) може бути розірваним у таких випадках: при змінах в органiзацiї виробництва та праці, у тім числі при лiквiдацii, або перепрофiлюваннi підприємства, скороченні чисельності або штату працiвникiв. Про наступне звільнення працівники повинні бути персонально попередженні не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з таким попередженням власник або уповноважений ним орган пропонують працiвниковi іншу роботу на тому самому пiдприємствi.