Д.О. Єргієв, О.В. Коваль, 22 гр.
Науковий керівник: викл. К.А. Коденчук
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
П(С)БО №9 «ЗАПАСИ» ТА МСФЗ №2 «ЗАПАСИ»
Актуальність теми. Актуальність даної роботи полягає в тому, що Україна знаходиться в процесі Євроінтеграції, а тому має максимально наблизитись до міжнародних стандартів, в тому числі в плані фінансової звітності.
Мета. Метою даної роботи єпорівняння Положення (Стандарту) Бухгалтерського Обліку (П(С)БО) №9 «Запаси» та Міжнародного Стандарту Фінансової Звітності (МСФЗ) №2 «Запаси» з метою знаходження спільних і відмінних рис цих документів.
Виклад основного матеріалу. Основою бухгалтерського обліку є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Цей закон визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також суб’єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до цього закону бухгалтерський облік ґрунтується на таких принципах: обачність, повне висвітлення, автономність, послідовність, безперервність, нарахування та відповідність доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичність.
П(С)БО №9 «Запаси» було засновано згідно наказу Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року на основі МСФЗ №2 «Запаси» з урахуванням національних особливостей економіки України. Тому П(С)БО №9 має ряд спільних моментів з МСФЗ №2, зокрема:
1. Поняття «запаси» трактується в обох документах як: активи, що утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.
2. Спільними є також умови визнання запасів і основні поняття, пов’язані з ними.
3. Рекомендації щодо використання методів оцінки запасів та розкриття інформації про запаси у формах фінансової звітності також не відрізняються.
Однак, поряд з цим можна виділити деякі відмінності у цих положеннях.
1. Склад активів, які визначаються стандартами як запаси.
Згідно з П(С)БО №9 до складу запасів входять: сировина й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб. До цієї групи включають також незавершене виробництво, готову продукцію, що вироблена на підприємстві і призначена для продажу, товари у вигляді матеріальних цінностей,що придбані та утримуються підприємством з метою подальшого продажу, малоцінні та швидкозношувані предмети, молодняк тварин і тварини на відгодівлі, якщо вони оцінюються за цим стандартом.
До складу запасів згідно із МСФЗ №2 входять: активи, які призначені для продажу в ході нормальної діяльності; перебувають у процесі виробництва для такого продажу; існують у формі сировини й матеріалів, призначених для використання у виробничому процесі або при наданні послуг.
2. Склад витрат, які формують собівартість запасів при їх надходженні.
В П(С)БО №9 собівартість запасів при їх надходженні формується з наступних витрат:
- при придбанні у постачальника: сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; сум ввізного мита; сум непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно - заготівельних витрат; інших витрат;
- при виготовлені власними силами: витрат, що утворюють виробничу собівартість, визначену за П(С)БО №16 «Витрати»;
- при внесенні до статутного капіталу: справедливої вартості, погодженої із засновниками підприємства з урахуванням витрат, що включаються до первісної вартості запасів, придбаних у постачальника;
- при безоплатному отриманні: справедливої вартості;
- при отриманні у результаті обміну на подібні активи: балансової вартості переданих запасів;
- при отримані в результаті обміну на неподібні активи: справедливої вартості отриманих запасів.
В МСФЗ №2 собівартість запасів при їх надходженні формується з таких витрат:
- витрати на придбання: ціни придбання; мита, та інших податків; витрат на транспортування; вартості робіт з навантаження та розвантаження й інших витрат;
- витрати на переробку: витрат , безпосередньо пов’язаних з одиницею виробництва;
- інші витрати: інших витрат, якщо вони відбулися при доставці до їх теперішнього місця розпакування та приведення до теперішнього стану.
3. Склад витрат, які не включаються до собівартості запасів.
Згідно з П(С)БО №9, до собівартості не включаються витрати: понаднормові витрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші витрати.
До собівартості запасів, згідно із МСФЗ №2 не включаються: понаднормативні суми відходів матеріалів, оплата праці або інші виробничі витрати; витрати на зберігання, крім тих витрат, які зумовлені виробничим процесом і є необхідними для наступного етапу виробництва; адміністративні накладні витрати, не пов’язані з доставкою запасів до їх теперішнього місця розташування та приведення у теперішній стан; витрати на продаж
4. Вартість, що відображається у звітності на дату балансу.
Згідно з П(С)БО №9, на дату балансу відображається найменша з двох оцінок: первісна вартість або чиста вартість реалізації.
Згідно з МСФЗ №2, на дату балансу відображається чиста вартість реалізації.
Висновки. П(С)БО №9 «Запаси» та МСФЗ №2 «Запаси» мають спільні та від’ємні риси. Так визначення поняття «запасів», умови визнання запасів і основні поняття, пов’язані з ними а також рекомендації щодо використання методів оцінки запасів та розкриття інформації про запаси у формах фінансової звітності також в обох стандартах є тотожними.
Основними відмінностями між двома стандартами є склад запасів, склад витрат, що входять до собівартості отриманих запасів.
Однак, виходячи з того, що П(С)БО №9 «Запаси» було засновано на основі МСФЗ №2 «Запаси», сформована система обліку і контролю внаслідок особливостей методологічної бази не завжди відповідає сучасним вимогам, зокрема, управлінню в сільському господарстві. В умовах застосування П(С)БО №9 «Запаси» ряд теоретичних і практичних аспектів обліку та контролю досліджуваного об’єкту залишається поза сферою досліджень. З цього випливає, що покладена в основу зарубіжного обліку і перенесена на вітчизняну практику спрощена модель оцінки запасів не дає змогу ефективно управляти ними, а тому потребує аналізу з метою підвищення ефективності управління запасами.
Також хотілося б зазначити, що бухгалтерський облік операцій із запасами став більш складнішим і невизначеним, що особливо позначається, на використанні методів списання, оскільки нормативний метод гарний тільки в кількісному виразі при визначеному виробництві, в іншому випадку це не що інше, як зберігання «Котлового обліку», що ні в якій мірі не означає прозорості і не виходить в такому вигляді із міжнародних облікових стандартів.
Література:
1. Бухгалтерський облік: нормативна база / Уклад. С. Ільяшенко. – Х.: Фактор, 2002. – 316с.
2. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік: Навчальне видання. - М.: Фінанси та статистика, 1998.- 576 c.
3. Міжнародний стандарт фінансової звітності (МСФЗ) №2 «Запаси»http://www.minfin.gov.ua/document/92420/МСБО_2.pdf