3. Порядок складання звіту, його узгодження і представлення керівництву.
Направлену на досягнення цілей при рішенні задач внутрішнього аудиту методику необхідно проаналізувати в різних аспектах, яким властиві: вертикальний, горизонтальний, трендовий аналіз окремих статей балансу, а також розрахунок і оцінку коефіцієнтів (ліквідності, фінансової стійкості, рентабельності, фінансової незалежності і визначення його впливу на стратегії управління). Необхідна для визначення цих коефіцієнтів інформаційна база, яка готується на основі бухгалтерської і статистичної звітності, а також даних бухгалтерського обліку.
Залежно від специфіки сегмента, що перевіряється, аналіз може, проводиться по наступних напрямах:
- аналіз фінансового стану за даними балансу, при цьому проводиться вертикальний аналіз (аналіз питомої ваги окремої статті балансу в його загальному підсумку), горизонтальний (аналіз темпів зростання або зниження сум по статтях балансу в звітному періоді в порівнянні з попереднім), трендовий (аналіз визначається середньорічним темпом приросту по статтях балансу і розраховується його прогнозне значення, хоча при цьому і присутній недолік заснований на тенденції екстраполяції, перенесенні даних тенденції на майбутнє);
- розрахунок і оцінка коефіцієнтів ліквідності, таких як загальний показник ліквідності, коефіцієнт абсолютної і поточної ліквідності; коефіцієнтів забезпечення власними засобами, коефіцієнтів відновлення або втрати платоспроможності (варто відмітити, що в Україні це основний коефіцієнт, який характеризує життєдіяльність підприємства);
- розрахунок і оцінка фінансової стійкості: абсолютна стійкість, нормальна стійкість, нестійкий фінансовий стан, кризовий стан.
- оцінка ділової активності; розрахунок і аналіз фінансового циклу;
- аналіз чинника прибутку від реалізації;
- аналіз рентабельності організації; розрахунок коефіцієнта фінансової незалежності, його вплив на вибір стратегії управління;
- аналіз руху власного капіталу; розрахунок чистих активів;
- аналіз руху грошових коштів; оцінка достатності грошових коштів.
- аналіз руху позикових засобів;
- аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості;
- аналіз майна, що амортизується (обсяг, динаміка, структура, ефективність);
- аналіз руху засобів фінансування довгострокових фінансових вкладень.
Варто відзначити, що при оцінці і розрахунку фінансової стійкості важливо розглядати не окремо взяті показники, а їх різні комбінації і залежність.
Загальний порядок організації та проведення внутрішнього аудиту наведений нижче (табл. 2.3). [8, c.197]
Таблиця 2.3. Порядок організації проведення внутрішнього аудиту
| Етапи робіт | Зміст робіт | Джерела інформації | Робочі документи |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Інформаційне забезпечення перевірки | Визначення переліку документів правового, економічного, організаційно-технологічного та організаційного забезпечення | Законодавчі і нормативні акти, рекомендації, внутрішні положення, стандарти тощо | Можливість швидкого пошуку необхідного нормативного документу (дискета, реєстр тощо) |
| Складання плану перевірки | Отримання необхідної інформації по завданнях з перевірки. Складання календарного графіку робіт і розподілу обов’язків | Документи, звітність, Наказ про облікову політику, інформація про організацію бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю | Встановлення складу робочих документів (робочий зошит, бланки тестів, опитувальники) |
| Процес перевірки | Визначення способів виконання роботи по кожному завданню. Отримання необхідної інформації та її систематизація | Первинна документація, облікові регістри, Головна книга, фінансова звітність | Запис виявлених відхилень, порушень, зловживань у робочому зошиті |
| Обговорення попередніх висновків і пропозицій аудитора з керівництвом структурної одиниці, що перевіряється | Надання попередніх висновків і пропозицій. Отримання додаткової інформації, якщо виникла потреба в нових даних для обґрунтування висновків | Інформація, отримана в ході перевірки. Робочі записи аудитора | Аудиторські записи, що вимагають додаткової інформації. Обґрунтування пропозицій, рекомендацій та висновків. Пропозиції та зауваження аудитора |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| Підготовка звіту (висновку) та пропозицій аудитора | Систематизація аудиторських записів за завданнями, формулювання узагальнюючих висновків. Виділення основних позицій достовірності (обґрунтованості) загального та окремих висновків | Аудиторські записи, протокол обговорення попередніх висновків | Звіт (висновок) про результати аудиторської перевірки, довідка до висновку, підписана аудитором та посадовими особами, діяльність яких перевірялась |
| Впровадження рішень, пропозицій за результатами перевірки | Підготовка проекту наказу та розпоряджень, щодо усунення порушень та відхилень, виявлених перевіркою | Звіт (висновок) аудитора про результати перевірки | Накази та розпорядження керівництва, прийняті за результатами перевірки |
Виявлені в ході перевірки відхилення, що не вимагають істотних змін в діяльності підрозділу і входять до компетенції керівника підрозділу, необхідно усунути в ході перевірки. Про їх усунення в процесі перевірки робляться відповідні записи в звіті.
Підвищенню ефективності перевірки сприяє обговорення їх підсумків із засновниками, керівниками і відповідальними працівниками підприємства. При необхідності питання збереження власності обговорюються з персоналом підрозділу, вносяться їх пропозиції по організаційно-технічних заходах і затверджуються плани по усуненню виявлених відхилень і міри по підвищенню ефективності роботи даного підрозділу. Звітні документи по аудиторських перевірках, проект рішення по перевірці (наказ), додаток, інші документи по перевірці і перелік вжитих заходів представляються на розгляд посадовцю, що призначив аудиторську перевірку.
Внутрішній аудитор результати своєї роботи відображає у звіті, який дає йому можливість звернути увагу керівництва на відповідну проблему. Щоб досягти намічених цілей, звіт не варто розтягувати і перевантажувати зайвими подробицями. Він має бути чітким, точним, зрозумілим і своєчасним. Стандартної форми для звітів внутрішніх аудиторів немає і, ймовірно, ніколи не буде через багатогранність об'єктів перевірки, відмінності у здібностях та інтересах керівників.
У висновку коротко викладаються факти порушення правил, інструкцій і законів, дається висновок аудитора за кожним встановленим фактом, називається конкретна винна особа того чи іншого порушення.
Висновки аудитор складає самостійно, підписує тільки сам. В аудиторському звіті викладаються усі факти порушень, виявлені перевіркою, а у висновках робляться висновки за найбільш суттєвими з них. Складаючи висновки, аудитор повинен робити посилання на конкретні сторінки аудиторського звіту.
Аудитор вправі складати тільки ті висновки, які відображають результати проведених ним досліджень. Якщо аудитор одночасно є спеціалістом i в іншій галузі, то він вправі складати висновки i спеціального характеру. Аудитор зобов’язаний відобразити в аудиторському звіті усі виявлені ним порушення, але у своїх висновках не повинен виходити за межі своєї компетенції.
Аудитор не може робити висновків з питання, хто саме здійснив крадіжку. Перевірка може тільки виявити осіб, що несуть матеріальну відповідальність за нестачу, неправильне ведення обліку та ін.
Таким чином, в компетенцію аудитора входить з’ясування обставин, пов’язаних з відступами i порушеннями правил ведення бухгалтерського обліку: недотримання термінів i правил проведення інвентаризацій; несвоєчасне та неповне оприбуткування i списання цінностей; неправильне оформлення документів; неправильне списання природних втрат; порушення правил ведення касових операцій; помилки i зловживання в облікових регістрах тощо.
Результати внутрішнього аудиту не можуть вважатись досягнутими до того часу, поки не будуть впроваджені рекомендації й усунуті виявлені відхилення.
Таким чином, розглянувши питання організації внутрішнього аудиту на підприємстві, можна зробити такі висновки:
- внутрішній аудит – складова загального аудиту, організованого на економічному суб’єкті в інтересах його власників і регламентованого його внутрішніми документами з дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, охорони власності і надійності функціонування системи внутрішнього контролю;
- особливість внутрішнього аудиту полягає в тому, що він відбувається в момент здійснення і документального оформлення господарських операцій, що дає змогу своєчасно виявити недоліки в роботі і вживати відповідних заходів до їх попередження;
- головна мета внутрішнього аудитора – визначити, чи має фінансова звітність підприємства суттєві порушення;
- висновки і рекомендації внутрішніх аудиторів повинні сприяти скороченню витрат і підвищенню ефективності діяльності підприємства, цим самим створюючи умови для реалізації його генеральної стратегії.
На наш погляд, доцільно в усіх галузях економіки, на кожному підприємстві запровадити систему внутрішнього аудиту з тим, щоб за цю роботу відповідала конкретна особа чи спеціальний відділ. Асигнування на утримання такої аудиторської служби слід здійснювати за рахунок виявлених внутрішнім аудитом резервів підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівартості й збільшення прибутків.