По-друге, існують відмінності у визначенні вартості, що підлягає амортизації.
1. В податковому обліку немає поняття "ліквідаційна вартість". У зв’язку з цим у податковому обліку амортизації підлягають усі витрати, пов’язані з придбанням основних фондів або їх виготовленням, а в бухгалтерському обліку ліквідаційна вартість придбаного або виробленого основного засобу амортизації не підлягає.
2. У податковому та бухгалтерському обліку існують різні підходи до формування первісної вартості основних засобів (фондів).
Наприклад, відповідно до вимог п.7 П (С) БО 7 у бухгалтерському обліку витрати у вигляді відсотків за користування кредитом, за рахунок якого цілком або частково купувався або створювався об’єкт основних засобів, не включаються до первісної вартості основних засобів, а в податковому обліку такого обмеження не встановлено.
3. В податковому та бухгалтерському обліку по-різному відображаються суми, пов’язані з ремонтом основних засобів (фондів).
Наприклад, в бухгалтерському обліку у випадку здійснення ремонту, що має всього лише підтримати об’єкт у робочому стані, витрати на його здійснення відносяться на поточні витрати підприємства й до вартості основних засобів не включаються. Якщо ж ремонт спрямований на поліпшення об’єкта основних засобів, то витрати на його здійснення включаються до вартості такого об’єкта, що амортизується. В податковому обліку використовується зовсім інший критерій для визначення напрямку віднесення витрат, пов’язаних з ремонтом основних фондів. Таким критерієм, відповідно до п.8.7.1 “Закону про оподаткування прибутку", є процентне співвідношення суми витрат на здійснення ремонту до балансової вартості всіх об’єктів основних фондів, що входять до складу всіх груп станом на початок поточного податкового періоду. Всі такого роду витрати, сума яких не перевищує 10% балансової вартості всіх об’єктів основних фондів, відносяться на валові витрати підприємства, а сума витрат, що перевищує 10-відсоткову межу, відноситься на збільшення балансової вартості груп 2, 3 і 4 та окремих об’єктів основних фондів, що входять до складу 1-ї групи, та підлягає амортизації. Як бачимо, підходи зовсім різні та результати, відповідно, можуть бути теж зовсім різні.
4. Наступною причиною, з якої може виникнути різниця в вартості між бухгалтерським і податковим обліком, що амортизується, є різний підхід до здійснення переоцінки (індексації) об’єктів основних засобів (фондів). Відповідно до вимоги пункту 16 і 17 П (С) БО 7:
Підприємство може переоцінити об’єкт основних засобів, якщо залишкова вартість даного об’єкта значно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.
У випадку здійснення такої переоцінки вона має проводиться по всіх об’єктах, до якої відноситься переоцінюваний об’єкт. Порядок переоцінки передбачає здійснення переоцінки не тільки первісної вартості, але й суми нарахованого на момент переоцінки зносу переоцінюваних об’єктів основних засобів. Розрахунок суми переоцінки проводиться шляхом множення первісної вартості та суми зносу на індекс переоцінки, що визначається розподілом справедливої вартості об’єкта, що переоцінюється, на його залишкову вартість. Звертаємо вашу увагу на те, що індекс переоцінки визначається окремо для кожного конкретного об’єкта основних засобів, отже, навіть при однаковій вартості та сумі зносу двох різних за своїм призначенням об’єктів основних засобів, що входять до однієї, переоцінюваної групи, сума націнки або уцінки може вийти різною. В податковому законодавстві такий порядок переоцінки не передбачений. На відміну від бухгалтерського обліку в податковому законодавстві передбачена індексація основних засобів, що проводиться зовсім в іншому порядку й в інші терміни.
Наприклад, індексація, відповідно до вимог п.8.3.3 Закону про оподаткування прибутку, проводиться тільки по закінченні року, тільки балансової вартості груп основних фондів, а не окремих її об’єктів і тільки за умови, якщо індекс інфляції року, за результатами якого проводиться інвентаризація, перевищить 10%.
Відмінності між податковим та бухгалтерським обліком придбання основних засобів за рахунок власних коштів підприємства.
Бухгалтерський облік придбання основних засобів за кошти
Як правило, витрати, пов'язані з придбанням основних засобів за рахунок власних коштів підприємства, залежать від його фінансових можливостей і відображають у складі капітальних інвестицій рахунок 15 (Додаток 13). Витрати на будівництво об'єктів основних засобів, а також на монтаж обладнання в процесі будівництва, включаючи авансові платежі для фінансування вказаного будівництва (субрахунок 151 "Капітальне будівництво"), враховують окремо від витрат на придбання або виготовлення власними силами основних засобів (субрахунок 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів").
Якщо ж основні засоби прибавляються за рахунок кредитних коштів, суми відсотків, сплачених за користування кредитом, не включаються до первісної вартості таких основних засобів.
Податковий облік придбання основних засобів за кошти.
Згідно з нормами пун куту 8.4 Закону про прибуток, підставою для зарахування окремого об’єкта до складу основних фондів є факт здійснення платником податків витрат на його придбання.
При цьому балансова вартість відповідної групи основних фондів, як і в бухгалтерського обліку, формується із суми витрат на придбання об'єкта основних фондів, транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, пов'язаних із їх придбанням, за вирахуванням суми ПДВ, сплаченого в сумі цих витрат, якщо покупець основних фондів є платником ПДВ.
У разі самостійного виготовлення або будівництва платником податків основних фондів для власних потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат підприємства, пов'язаних із їх виготовленням в експлуатацію, без урахування сплачених сум ПДВ.
У податковому обліку на суму фактичних витрат, пов'язаних із придбанням або виготовленням (будівництвом) основних фондів, збільшується балансова вартість відповідно окремого об'єкта групи 1, сукупна - груп 2,3, і 4.
Розглядаючи процес бухгалтерського обліку як своєрідне виробництво, можна виокремити в ньому характерні засоби виробництва. До них слід віднести традиційні засоби праці, а також предмети праці, які відповідно до сакраментальної схеми економічної теорії виражаються в даному разі широким колом різноманітних матеріальних і нематеріальних засобів, що впливають на предмет праці виконавця бухгалтерської праці - інформацію.
Як і в будь-якому процесі виробництва, відправним моментом у процесі бухгалтерського обліку є його програмне забезпечення засобами та предметами праці.
Так, під програмним забезпеченням розуміють сукупність облікових даних на всіх етапах процесу бухгалтерського обліку.
Програмне забезпечення (ПЗ) - це сукупність програм, які реалізують мету й завдання інформаційної системи та забезпечують функціонування технічних засобів системи.
Програмне забезпечення охоплює сукупність програм, що реалізують функції та задачі автоматизованих інформаційних технологій і забезпечують стабільну роботу комплексів технічних засобів.
До складу ПЗ входять загальносистемні та спеціальні програми.
До загальносистемного програмного забезпечення належать програми, розраховані на широке коло користувачів і призначені для організації облікового процесу та для розв’язання задач оброблення інформації, які часто зустрічаються.
Спеціальне програмне забезпечення - це сукупність програм, які розробляються для створення інформаційних технологій конкретного функціонального призначення.
Згадаймо, що процес бухгалтерського обліку складається з численних облікових завдань, виконання яких часто ґрунтується на результатах розв’язання інших облікових завдань. Крім того, специфіка облікової системи полягає у використанні вихідних даних у подальшому процесі "виробництва" - процесу бухгалтерського обліку. Таким чином, в аспекті програмного забезпечення варто розглядати вхід у систему, обробку в системі та вихід із системи (первинного, поточного, підсумкового обліку за певними завданнями). Крім даних про фінансово-господарську діяльність підприємства як вхідні дані до системи використовується нормативно-довідкова інформація.
За сучасних умов стрімкого розвитку інформаційних технологій зазначені завдання мають виконуватися на базі впровадження автоматизованих систем управління. Нагальною у зв’язку з цим стає розробка складу, структури бази даних та режиму функціонування автоматизованої бази даних. При цьому щоб забезпечити оптимізацію роботи всього підприємства, а не тільки бухгалтерської служби, потрібно створити базу даних, спільну для всіх підсистем господарського механізму, з відповідною функціональною спеціалізацією щодо кожної.
На проходженій мною практиці приватного підприємства Товариства Обмеженою Діяльностю "Фроніус Україна", нині використовується локальна база даних, що діє в системі бухгалтерського обліку, забезпечуючи виконання облікових завдань, а саме програма "1С: Бухгалтерия 7.7" призначена для ведення автоматизованого бухгалтерського обліку на підприємстві і представляє собою систему "1С: Предприятие" з установленими компонентами "Бухгалтерский учет", програма дозволяє автоматизувати всі розділи бухгалтерського обліку. За допомогою цієї програми підприємство має змогу полегшити обсяг виконуваної роботи, з підрозділів Бухгалтерського обліку, а саме розділ "Основні засоби".