Облік основних засобів та їх амортизація (стр. 8 из 13)

Не підлягають амортизації і здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування:

витрати бюджетів на будівництво і зміст споруд впорядкування і житлових будівель, придбання і зберігання бібліотечних і архівних фундацій;

витрати бюджетів на будівництво і зміст автомобільних доріг загального користування;

витрати на придбання і зберігання Національної архівної фундації України, а також бібліотечної фундації, формованої і міститься за рахунок бюджетів, бібліотечних і архівних фундацій;

витрати на придбання, ремонт і модернізацію легкових автомобілів, щовикористовуються для інших потреб.

Земля і інші основні засоби, що мають необмежений термін корисного використовування, не є об'єктом амортизації.

Відповідно до Закону № 283/93-ВР амортизаційні відрахування не нараховуються у разі виведення з експлуатації окремого об'єкту основних засобів групи 1 у зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією і консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України; балансова вартість якого об'єкту дорівнює нулю.

Балансова вартість групи 2 і групи 3 не змінюється у разі висновку з експлуатації окремих об'єктів цих груп у зв'язку з їх ліквідацією, капітальним ремонтом, модернізацією і консервацією за рішенням платника або Кабінету Міністрів України, відповідно до порядку, встановленим пп.8.4.5 і пп.8.4.6 п.8.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції № 283/97-ВР від 22.05.97 р.

Амортизація продовжує нараховуватися по об'єктах групи 1 основних засобів, якщо підприємство із яких-небудь причин простоювало і основні засоби не експлуатувалися, але не виведені з експлуатації.

При виводі окремих об'єктів основних засобів групи 2 і групи 3 з експлуатації балансова вартість групи не змінюється, а амортизація продовжує нараховуватися.

Відповідно до пп.8.3.1 ст.8 Закону "Про прибуток" суми амортизаційних відрахувань визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних засобів.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

Методи нарахування амортизації, запропоновані П (С) БО 7, можна умовно розділити на два види:

методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них належать прямолінійний методі, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об'єктів основних засобів. Це виробничий метод нарахування амортизації.

Сьогодні існує безліч методів нарахування амортизації:

Прямолінійний (лінійний) метод.

Прямолінійний метод нарахування амортизації називають в літературних джерелах по-різному: лінійний, активний, прямий, рівномірний, метод рівномірного списання, планомірний. Однак економічна сутність цього методу залишається незмінною, незалежно від назви.

Прямолінійний метод нарахування амортизації характеризується постійною щорічною нормою амортизації, яка розраховується на основі вартості балансового активу та нормативного терміну служби. Тим самим нарахування здійснюється однаковими річними сумами, що відповідає прямолінійному накопиченню амортизаційних відрахувань. Такий метод застосовувався в промисловості майже всіх зарубіжних країн. Донедавна він був основним методом нарахування амортизації в Україні. Цей метод, як правило, використовується щодо об’єктів основних засобів, стан яких залежить виключно від терміну корисного використання і не піддається впливу інших чинників. До таких основних засобів, зокрема, належать будівлі та споруди, меблі тощо. Перевагами цього методу є простота використання, наглядність та об'єктивність.

Згідно з П (с) БО №7 амортизація основних засобів нараховується із застосуванням методів, показаних на рисунку 2.1

Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види:

методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

метод амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об'єкта основних засобів, - виробничий метод нарахування амортизації основних засобів.

Рисунок 2.1 – Методи амортизації основних засобів

Розглянемо детальніше кожний з цих методів.

Метод зменшення залишкової вартості полягає у визначенні річної суми амортизації об'єкта основних засобів, виходячи із залишкової вартості такого об'єкта на початок звітного року.

Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об'єкта основних засобів на річну норму амортизації

Метод прискореного зменшення залишкової вартості виходить з того, що корисність і продуктивність основних засобів в перші періоди використання є значно вищими, ніж в наступні. Норма амортизації застосовується не до вартості, що амортизується, а до балансової (залишкової) вартості об'єкта на кінець попереднього періоду. Фіксована норма амортизації приймається рівною річній нормі амортизації за прямолінійним методом, помноженою на коефіцієнт прискорення, який, як правило, дорівнює двом.

За методом рівномірного (прямолінійного списання вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма амортизації та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об’єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об’єкта зменшується.

Виробничий метод заснований на передбаченні, що функціональна корисність об’єкта залежить не від часу, а від результатів його використання. При цьому строк корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати з використанням об’єкта.

При застосуванні цього методу амортизація розраховується шляхом розподілу вартості об’єкта, що амортизується, прямо пропорційно кількості продукції (обсягу послуг), виготовленої за відповідні періоди протягом строку його корисної служби.

Списання його вартості по сумі чисел (кумулятивний метод) визначається сумою років строку служби відповідного об’єкта за допомогою коефіцієнтів, у чисельнику яких зазначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об’єкта (у зворотньому порядку), а в знаменнику - загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожен дріб на вартість об’єкту, що амортизується, визначають загальну суму амортизації.

Метод залишку, що зменшується, виходить з того, що корисність і продуктивність основних засобів у перші періоди використання є зтого, що корисність і продуктивність основних засобів у перші періоди використання є значно вищими, ніж наступні. Норма амортизації застосовується не до вартості, що амортизується, а до балансової (залишкової) вартості об’єкта на кінець попереднього періоду. Фіксована норма амортизації приймається рівною річній номері амортизації за прямолінійним методом, помноженої на коефіцієнт прискорення, який, як правило, дорівнює двом.

Якщо компоненти основних засобів мають різні строки технічного використання, відмінні від терміну корисного використання активу в цілому, то можуть застосовуватись різні норми та методи амортизації цих компонентів. Наприклад, літак та його двигуни повинні розглядатись як окремі об’єкти, які амортизуються, якщо вони мають різні строки корисного використання.

Метод амортизації основного засобу переглядається, якщо відбулися суттєві зміни в очікуваному способі надходження економічних вигід від використання цих активів. Необхідність зміни методу амортизації може бути пов’язана, наприклад, з прискоренням морального старіння обладнання через пяву на ринку нового виду обладнання, яке здатне ефективніше виконувати ті самі функції.

За прямолінійним методом вартість об'єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об'єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об'єкта зменшується.

Про сутність прямолінійного методу нарахування амортизації дає уявлення рис.2.2

Рис.2.2 Прямолінійний метод нарахування амортизації

Основним недоліком цього методу є те, що пропорційний метод нарахування амортизації не враховує завантаження основних засобів в часі. Тому, амортизаційні норми для засобів з різною змінністю їх завантаження необхідно коригувати з врахуванням допоміжних коефіцієнтів. Крім того, не враховується моральний знос і необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби об'єктів. Також метод не завжди відображає повне перенесення вартості основних засобів на новостворений продукт, унаслідок чого утворюється недоамортизована частина вартості основних засобів, що є прямим збитком підприємства.

2.4 Синтетичний та аналітичний облік основних засобів та їх амортизація

За ступенем узагальнення господарських засобів, джерел їхнього утворення та господарських процесів у поточному бухгалтерському обліку рахунки поділяються на: