- додатково вкладений капітал (емісійний дохід, інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд).
До накопиченого капіталу відносяться такі елементи:
- нерозподілений прибуток (непокритий збиток);
- резервний капітал;
- інший додатковий капітал.
Головною ознакою елементів капіталу першої групи є наявність реальних активів, що передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість брати участь в управлінні та розподілі прибутків, майна підприємства. Із такого підходу до визначення випливає заборона на збільшення власного капіталу за рахунок внесення фіктивних активів, штучного збільшення дебіторської заборгованості і т.ін. Вирішення протиріччя між юридичним оформленням внесків до капіталу та необхідністю виконувати це правило полягає у застосуванні в системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності коригуючих показників:
- неоплачений капітал;
- вилучений капітал.
Ці показники відображають рух власного капіталу у процесі його формування та управління ним. Вони є технічними, регулюючими стосовно суми сплаченого капіталу:
Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.
Зареєстрований капітал – юридично оформлена, офіційно об’явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства. У тому числі виділяють:
- статутний капітал – зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства;
- пайовий капітал – сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської діяльності, а саме: суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.
Додатково вкладений капітал – це сума внесків засновників понад зареєстровану частину. У складі додатково вкладеного капіталу виділяють:
- емісійний дохід, який пов’язаний з придбанням акцій за ціною, вищою за їх номінальну вартість, у акціонерних товариствах та
- інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд, які вносяться без рішень про зміну розміру статутного капіталу.
Друга група елементів капіталу так чи інакше формується внаслідок діяльності підприємства – це накопичений (зароблений) капітал, головні елементи якого:
2.Облік статутного капіталу, формування статутного капіталу в акціонерних товариствах, облік формування і змін статутного капіталу.
Збільшення статутного капіталу може здійснюватися шляхом:
1) збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості;
2) збільшення номінальної вартості акцій.
У першому випадку підприємства здійснюють додатковий випуск акцій. У разі здійснення додаткового випуску акцій обов’язково повинні виконуватися такі умови:
- попередні випуски акцій мають бути зареєстровані та повністю оплачені за вартістю не нижчою від номінальної;
- номінальна вартість акцій додаткового випуску повинна дорівнювати номінальній вартості попередніх випусків акцій;
- у разі, коли збільшення статутного капіталу здійснюється за рахунок індексації основних засобів, додаткова кількість акцій має розподілятися серед акціонерів пропорційно їх частки у статутному капіталі.
Акції додаткового випуску можуть бути оплачені грошовими коштами (або іншими активами) шляхом зарахування заборгованості перед акціонерами за дивідендами (виплата дивідендів акціями) або за облігаціями (обмін облігацій на акції).
У разі оплати акцій шляхом зарахування заборгованості за дивідендами, буде зроблений запис:
- списано нараховані дивіденди на зменшення заборгованості акціонерів за внесками у статутний капітал:
| Дебет 671 “Розрахунки за нарахованими дивідендами” |
| Кредит 46 “Неоплачений капітал” |
У разі оплати акцій шляхом зарахування заборгованості за облігаціями, будуть зроблені записи:
- списано суми зобов’язань товариства за облігаціями на зменшення заборгованості власників облігацій за внесками у статутний капітал:
| Дебет 521 “Зобов’язання за облігаціями” |
| Кредит 46 “Неоплачений капітал” |
При збільшенні статутного капіталу шляхом збільшення номінальної вартості акцій кількість випущених акцій залишається без змін. Випуск попередніх акцій анулюється: акції попереднього випуску обмінюються на акції нового випуску з більшою номінальною вартістю у співвідношенні “один до одного”.
| Дебет 423 “Дооцінка активів” |
| Кредит 40 “Статутний капітал” |
3.Облік резервного капіталу , вилученого капіталу та нерозподіленого прибутку
Резервний капітал – сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.
Інший додатковий капітал включає такі види додаткового капіталу:
- капітал від дооцінки необоротних активів – капітал, сформований внаслідок дооцінки активів, яка здійснюється відповідно до ПБО;
- дарчий капітал – вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.
2.Оцінка капіталу
Оцінка елементів капіталу повинна дорівнювати оцінці тих активів, з якими вони пов’язані.
Відображення у бухгалтерському обліку операцій з капіталом повинно здійснюватись лише після ретельного аналізу суті операцій, що призводять до змін в елементах капіталу.
Деякі рахунки та субрахунки класу 4 не мають самостійного значення для визначення елементів капіталу, а саме:
- 45 “Вилучений капітал”,
- 46 “Неоплачений капітал” та
- 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”.
Вилучений капітал – дорівнює фактичній собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.
-
Рахунки 45 “Вилучений капітал” та 46 “Неоплачений капітал можуть мати лише дебетовий залишок і регулюють суму оплаченого капіталу шляхом вирахування залишків за цими рахунками із сум, що накопичені за кредитом рахунків 40 “Статутний капітал” або 41 “Пайовий капітал” та 42 “Додатковий капітал”.
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.
Сальдо субрахунків 441 “Прибуток нерозподілений” та 442 “Непокриті збитки” формується при розрахунку фінансових результатів діяльності щомісяця, або наприкінці року залежно від обраної облікової політики.
На субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” відображається розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів); виплати за облігаціями; відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді. В кінці року цей субрахунок закривається на субрахунок 441 “Прибуток нерозподілений” або на дебет субрахунку 442 “Непокриті збитки” при від’ємних результатах діяльності.
Слід мати на увазі, що рахунки 40 “Статутний капітал”, 41 “Пайовий капітал”, 421 “Емісійний дохід”, 422 “Інший вкладений капітал”, 423 “Дооцінка активів”,
424 “Безоплатно одержані необоротні активи”, 425 “Інший додатковий капітал”,
43 “Резервний капітал”, 441 “Прибуток нерозподілений” можуть мати лише кредитове сальдо, а рахунки 442 “Непокриті збитки”, 45 “Вилучений капітал”,
46 “Неоплачений капітал” лише дебетове сальдо.
Література [першоджерела 1,6, 10; основна 38,39; додаткова 1,3]
Лекція 11. Облік зобов’язань
1. Облік та класифікація зобов'язань
2. Облік короткострокових та довгострокових зобов' язань
3. Облік зобов' язань за векселями, за облігаціями
4. Облік податкових зобов язань
1. Облік та класифікація зобов'язань
Зобов’язання – заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.
Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення..
Строк погашення зобов’язання – термін, протягом якого повинно бути погашено зобов’язання. З метою визнання, класифікації та оцінки у бухгалтерському обліку розрізняють:термін з моменту виникнення зобов’язання до моменту погашення;термін з дати складання фінансової звітності до дати погашення.
Сума погашення – недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства – номінальна сума боргу, в угодах часто називається основною частиною боргу.
Для оцінки зобов’язань, теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде потрібна для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
· Порядок класифікації зобов’язань визначено ПБО 2 “Баланс” та ПБО 11 “Зобов’язання”.
Основою класифікації зобов’язань є їх розподіл залежно від строку, що визначається від дати балансу до дати погашення, яка визначена умовами виникнення зобов’язання (контрактом, умовами постачання, законодавством тощо).
За таким часовим критерієм виділяються дві головні групи зобов’язань – довгострокові та поточні.
2.Облік короткострокових та довгострокових зобов' язань
Довгострокові зобов’язання – зобов’язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців.