Економічна сутність необоротних матеріальних активів (стр. 5 из 8)

Таблиця 2.4

Кореспонденція рахунків за операціями щодо отримання основних засобів у рахунок внесків до статутного капіталу

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дт	Кт
1	Оприбутковано об’єкт основних засобів, що надійшов від засновника	106	46	15000
2	Відображено витрати на транспортування та встановлення меблів	152	631	1250
3	Відображено суму ПДВ у складі витрат на транспортування та встановлення меблів	641	631	250
4	Оплачено витрати на транспортування та встановлення меблів	631	311	1500
5	Зараховано меблі до об’єкта основних засобів	106	152	1250

Кореспонденція рахунків зі створення об’єкта основних засобів господарським способом наведено у табл. 2.5.

Підприємство власними силами побудувало складське приміщення, первісна вартість якого становила 4200 грн. Первісна вартість основних засобів, створених господарським способом, визначається як сума витрат, безпосередньо пов’язаних із їх виготовленням.

Таблиця 2.5

Кореспонденція рахунків за операціями щодо створення господарським способом об’єкта основних засобів

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
		Дт	Кт
1	Відображено витрати на спорудження складського приміщення власними силами	151	206665	392020080
2	Введено в експлуатацію збудований об’єкт	103	151	4200

Розглянемо порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій з вибуття основних засобів. Одним із напрямів вибуття об'єкта основних засобів є їх списання з обліку внаслідок продажу. Наприклад, на балансі підприємства є споруда, первісна вартість якої — 103 тис. 800 грн., сума накопиченого зносу — 33 тис. 600 грн. Підприємство продає цей об'єкт основних засобів. Договірна ціна продажу — 108 тис. грн. Перша подія — передача (оформлення прав власності) об'єкта основних засобів.Відображення вибуття об'єкта основних засобів внаслідок його продажу наведено в табл. 2.6.

Таблиця 2.6

Порядок відображення в обліку вибуття об'єкта основних засобів внаслідок його продажу

№ з/п		Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Сума, грн.
Дт	Кт
1		Відображення доходу від продажу споруди	377	742	108 000
2		Відображення суми податкового зобов'язання з ПДВ	742	641	18 000
3		Списання суми накопиченого зносу споруди	131	103	33 600
4		Списання залишкової вартості споруди	972	103	70 200
5	Отримання виручки від покупця		311	377	108 000

2.4 Облік зносу необоротних матеріальних активів

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу. Вона відображає процес поступового списання (погашення) вартості об’єкта протягом часу його корисного функціонування та забезпечує дотримання принципу співставлення витрат з доходами [12, с. 82].

Знос основних засобів - сума амортизації об’єкта основних засобів, накопичена з початку строку їх корисного використання.

Строк корисної експлуатації основних засобів – це період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватись підприємством, або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції.

Нарахування амортизації об'єктів необоротних активів здійснюється за одним з шести методів, встановлених п. 26 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну України від 27.04.2000 г. №92. Різниця цих методів полягає в такому розподіленні вартості об'єкта, що амортизується, протягом строку його корисного використання, яке максимально відповідало б характеру (інтенсивності) експлуатації такого необоротного активу. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу та фіксується в наказі про облікову політику.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого, податкового.

За прямолінійним методом вартість об’єкта, що амортизується рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об’єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об’єкта зменшується. Річна сума амортизації визначається діленням вартості об’єкту, що амортизується на очікуємий строк використання об’єкту основних засобів (формула 2.1):

А = АВ / Т, (2.1)

де, А – сума амортизаційних відрахувань, грн.;

АВ – вартість об’єкту, що амортизується грн.;

Т - очікуємий строк використання об’єкту.

Наприклад, вартість верстата складає 6850 грн., очікуємий термін використання – 10 років. Амортизація верстата за рік це складає: 6850 / 10 = 685 грн.

Метод зменшення залишкової вартості полягає у визначенні річної суми амортизації об’єкта основних засобів, виходячи із залишкової вартості такого об’єкта на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості об’єкта основних засобів на річну норму амортизації (формула 2.2):

А = ЗВ х На, (2.2)

де А – сума амортизаційних відрахувань;

ЗВ – залишкова вартість об’єкта основних засобів;

На – річна норма амортизації.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за наступною формулою 2.3:

, (2.3)

де н – строк корисного використання об’єкту основних засобів, років;

ЛВ – ліквідаційна вартість об’єкту основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

ПВ – первісна вартість об’єкту основних засобів, грн.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості виходить з того, що корисність і продуктивність основних засобів в перші періоди використання є значно вищими ніж в наступні. Норма амортизації застосовується не до вартості, що амортизується, а до балансової (залишкової) вартості об’єкта на кінець попереднього періоду.

Кумулятивний метод визначається сумою років строку служби відповідного об’єкта за допомогою коефіцієнтів, в чисельнику яких зазначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об’єкта (в зворотньому порядку), а в знаменнику – загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожний дріб на вартість об’єкту, що амортизується, визначають суму амортизації [12 с. 186].

Виробничий метод амортизації заснований на припущенні, що функціональна корисність об’єкта залежить не від часу, а від результатів його використання. При цьому строк корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати з використанням об’єкту. При застосуванні цього методу амортизація розраховується шляхом розподілу вартості об’єкта, що амортизується, прямо пропорційно кількості продукції (обсягу послуг), яку підприємство очікує виготовити за відповідні періоди протягом строку його корисної служби [12, с. 186].

Останнім абзацом п. 26 ПБО 7 установлено, що у бухгалтерському обліку підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством (ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у редакції Закону від 22.05.1997 р. №283/97-ВР) [1].

Для обчислення амортизаційних відрахувань основні засоби поділяють на такі групи:

Група 1 — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти, передавальні пристрої;

Група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти,; інформаційні системи; телефони, мікрофони та рації; різне конторське обладнання, устаткування та приладдя;

Група 3 — інші основні засоби, не включені до груп 1 і 2, а саме: робочі машини й устаткування, вимірювальні й регулюючі прилади.

Група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини, прилади і засоби зчитування або друкування інформації.

Наведемо норми амортизації в табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Норми амортизації основних засобів при застосуванні податкового методу в бухгалтерському обліку

Об'єкти основних засобів	Квартальні норми амортизації	Умови застосування
1	2	3
Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування) (група 1 основних фондів)	1,25%	Для об'єктів основних засобів, придбаних до 01.01.2004 р. та після цієї дати, якщо вони були в експлуатації
	2%	Для об'єктів основних засобів, придбаних після 01.01.2004 p., за умови, що раніше вони не були в експлуатації (нові основні засоби)
Автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них (група 2 основних фондів)	6,25%	Для об'єктів основних засобів, придбаних до 01.01.2004 р. та після цієї дати, якщо вони були в експлуатації
	10%	Для об'єктів основних засобів, придбаних після 01.01.2004 p., за умови, що раніше вони не були в експлуатації (нові основні засоби)
Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони та рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів) (група 4 основних фондів)	15%	Для об'єктів основних засобів, придбаних після 01.01.2004 р.
Будь-які інші основні засоби, не включені до вищенаведених (група 3 основних фондів)	3,75%	Для об'єктів основних засобів, придбаних до 01.01.2004 р. та після цієї дати, якщо вони були в експлуатації
	6%	Для об'єктів основних засобів, придбаних після 01.01.2004 p., за умови, що раніше вони не були в експлуатації (нові основні засоби)

2.5 Відображення інформації про необоротні матеріальні активи у фінансовій звітності

Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, складених на основі даних фінансового обліку з метою одержання користувачем узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства, а також змінах у його фінансовому стані за звітний період в установленій формі для прийняття цим користувачем визначених ділових рішень.