При переоцінці основних засобів підприємству необхідний буде окремий регістр аналітичного обліку (документ), який враховує її результати, що зумовлено змістом пунктів 19-21 ПСБО 7. Нами запропонована використовувати форму такого документа „Відомість аналітичного обліку переоцінки основних засобів”, який дасть змогу вести облік результатів переоцінки основних засобів на підприємстві за кожним інвентарним об’єктом. (див. наведену нижче форму)
Відомість аналітичного обліку переоцінки
основних засобів станом на ____________ 200____ р.
Найменування групи / підгрупи основних засобів _______________
| № пор. | Інвентарний номер об’єкта | Найменування інвентарного об’єкта і його місцезнаходження | Рік виготовлення спорудження | Рік введення в експлуатацію, модернізацію, рік реконструкції (модернізації) | Тип або марка | Коротка характеристика об’єкта | Кількість | Первісна вартість об’єкта, грн.. | Індекс переоцінки | Переоцінена вартість | Результати переоцінки, грн.. | Знос | ||
| дооцінка (+) | оцінка (-) | % | у грошовому вираженні | |||||||||||
| 1 | ||||||||||||||
| тощо | ||||||||||||||
РОЗДІЛ 3
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ЛОКОМОТИВНОМУ ДЕПО
3.1. Аналіз забезпеченості підприємства основними засобами
Невід’ємною умовою здійснення господарської діяльності є забезпечення підприємства, поряд з матеріальними і трудовими ресурсами, необхідними основними засобами - будинками, спорудженнями, транспортними й іншими засобами.
Основні засоби - один з найважливіших чинників будь-якого виробництва. Їх стан і ефективне використовування прямо впливають на кінцеві результати господарської діяльності підприємств. Раціональне використовування основних фондів сприяє поліпшенню всіх техніко-економічних показників, в тому числі збільшенню випуску продукції, зниженню її собівартості, трудомісткості виготовлення.
Основні засоби являють собою один з видів виробничих ресурсів. Оцінка ефективності їхнього використання заснована на застосуванні загальної для усіх видів ресурсів технології оцінки, що припускає розрахунок і аналіз показників віддачі і ємності.
Задачі аналізу основних засобів:
– визначити забезпеченість підприємства та його структурних підрозділів основними засобами ;
– встановити причини зміни їхнього рівня;
– розрахувати вплив використання основних засобів на обсяг виробництва продукції;
– вивчити ступінь використання виробничої потужності підприємста й обладнання;
– виявити резерви підвищення інтенсивності й ефективності використання основних засобів;
– вивчення складу і динаміки основних засобів, технічного стану і темпів оновлення активної їх частини, технічного переоснащення і реконструкції підприємства, упровадження нової техніки, модернізації і заміни морально застарілого обладнання;
– визначення показників використання основних виробничих фондів, фондовіддачі і фондомісткості, а також чинників, впливаючих на них.
Аналіз зазвичай починається з вивчення наявності основних засобів, їхньої динаміки та структури (табл.3.1). Основні засоби підприємства поділяються на промислово-виробничі і непромислові, а також на засоби невиробничого призначення. Виробничу потужність підприємства визначають промислово-виробничі засоби. Крім того, прийнято виділяти активну частину і пасивну частину основних засобів, а також окремі підгрупи відповідно до їхнього функціонального призначення. Така деталізація необхідна для виявлення резервів підвищення ефективності використання основних засобів на основі оптимізації їхньої структури. Великий інтерес при цьому становить співвідношення активної і пасивної частин, силових і робочих машин, оскільки від їхнього оптимального поєднання багато в чому залежать фондовіддача, рентабельність фондів і фінансовий стан підприємства.
Важливе значення має аналіз вивчення руху і технічного стану основних засобів, що проводиться на підставі таких показників, як: коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності, коефіцієнт оновлення, коефіцієнт вибуття, коефіцієнт приросту, частка зданих в операційну оренду основних засобів, частка взятих в операційну оренду основних засобів тощо.
Коефіцієнт зносу характеризує ту частку вартості основних засобів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах, а коефіцієнт придатності – частку не перенесеної на створюваний продукт вартості. Що нижчий коефіцієнт зносу (вищий коефіцієнт придатності) то ліпшим є технічний стан основних засобів.
Коефіцієнт оновлення характеризує інтенсивність введення в дію нових основних засобів. Він показує частку введених основних засобів за визначений період у загальній вартості основних засобів на кінець звітного періоду.
Коефіцієнт вибуття характеризує рівень інтенсивності їх вибуття засобів зі сфери виробництва.
Коефіцієнт приросту основних засобів характеризує рівень приросту основних засобів, або окремих його груп за період.
Загальним показником ефективності використання основних засобів є фондовіддача – виробництво продукції на одну гривню основних засобів (відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством, до середньорічної вартості основних засобів).
Фондомісткість – показник, обернений до фондовіддачі: він показує скільки в середньому (за вартістю) використовуються на підприємстві основні виробничі засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню.
Фондоозброєність праці розраховується, як відношення середньої вартості основних засобів основного виду діяльності до кількості робітників у найбільшу зміну або до їх середньоспискової чисельності.
Технічний стан основних фондів характеризується ступінем їх оновлення, вибуття, віковим складом обладнання. Чим нижче коефіцієнт зносу основних засобів, тим краще стан, в якому вони знаходяться. Ступінь оновлення основних фондів характеризується відношенням вартості основних фондів, які надійшли за звітний період, до вартості їх на кінець періоду. Вона показує величину введених у дію основних засобів за той чи інший період.
Більш високий коефіцієнт оновлення активної частини фондів по порівнянню з аналогічним коефіцієнтом, розрахованим по усім фондам, показує, що оновлення основних фондів здійснюється на підприємстві за рахунок активної їх частини і позитивно впливає на показник фондовіддачі. Коефіцієнт вибуття показує частку основних фондів, щороку вибувших з виробництва. Зокрема, рівень зносу основних засобів свідчить про їхню придатність до дальшої експлуатації, й орієнтовну тривалість у майбутньому. Реальну забезпеченість підприємства основними засобами можна точніше визначити за залишковою вартістю - різницею між первісною вартістю об’єктів і нарахованою сумою зносу.
Таблиця 3.1
Рух і наявність основних засобів на ТЧ-3
| № | Показник | Наявність на початок року | Надійшло за рік | Вибуло за рік | Наявність на кінець року |
| 2004 рік | |||||
| 1 | Первісна вартість основних засобів | 172281,5 | 5009,3 | 9073,5 | 168364,9 |
| 2 | Знос основних засобів | 99037,6 | - | - | 99561,3 |
| 3 | Залишкова вартість основних засобів | 73243,9 | - | - | 68803,6 |
| 2005 рік | |||||
| 1 | Первісна вартість основних засобів | 168364,9 | 9120,9 | 5944,3 | 184983,4 |
| 2 | Знос основних засобів | 99561,3 | - | - | 104084,4 |
| 3 | Залишкова вартість основних засобів | 68803,6 | - | - | 80899,0 |
| 2006 рік | |||||
| 1 | Первісна вартість основних засобів | 184983,4 | 27575,3 | 13212,7 | 8614517,1 |
| 2 | Знос основних засобів | 104084,4 | - | - | 8093559,7 |
| 3 | Залишкова вартість основних засобів | 80899,0 | - | - | 520957,4 |
По даним Локомотивного Депо, які наведені в табл.3.1, проаналізуємо показники руху і технічного стану основних виробничих засобів. Отримані розрахунки представлені в табл.3.2.