Від ліквідності балансу треба відрізняти ліквідність активів. Рівень ліквідності активів пов’язаний із часом, необхідним для перетворення їх у грошові засоби. Чим менше часу необхідно для перетворення даного виду активів у гроші, тим вища його ліквідність. Ліквідність балансу залежить від співвідношення різних за ліквідністю активів. Суттєвим при цьому є й терміни відповідних зобов’язань.
Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові засоби, активи підприємства поділяють на такі групи [37]:
найбільш ліквідні активи (А1) - до них належать усі статті грошових засобів підприємства і короткострокові фінансові вкладення (надійні цінні папери);
швидко реалізовувані активи (А2) - дебіторська заборгованість та інші оборотні активи (у випадку, коли виявлено іммобілізацію за статтями інших дебіторів та інших оборотних активів, підсумки швидко реалізовуваних активів зменшуються на цю величину);
повільно реалізовувані активи (АЗ) - статті розділу II активу "Запаси", а також статті "Довгострокові фінансові вкладення" та "Розрахунки із засновниками" з розділу І активу балансу:
важко реалізовувані активи (А4) - статті розділу І активу "Основні засоби і вкладення" за винятком статей, включених до попередньої групи.
Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати: - найбільш термінові зобов’язання (ПІ) - до них належать короткострокова кредиторська заборгованість за розділом IV пасиву, а також поточні зобов’язання за розрахунками;
короткострокові пасиви (Ш) - короткострокові кредити та поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, - розділ IV пасиву, крім статей, включених до попередньої групи.
довгострокові пасиви (ПЗ) - довгострокові кредити і зобов’язання й суми в розділі II пасиву "Забезпечення наступних витрат і платежів".
постійні пасиви (П4) - статті розділу І пасиву "Власний капітал", розділ V пасиву "Доходи майбутніх періодів". Для загального балансу активу і пасиву підсумки цієї групи зменшуються на суму іммобілізації оборотних засобів за статтями розділу II активу.
Для визначення ліквідності балансу треба зіставити підсумки наведених даних за активом і пасивом. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація [38]:
А1 > ПІ; А2 > П2; АЗ > ПЗ; А4 > П4.
У деяких підручниках, монографіях автори стверджують, що баланс є абсолютно ліквідним у тому разі, коли в усіх чотирьох групах активи перевищують пасиви. Але, на наш погляд, це не обов’язково. Четверта група є "балансуючою". У випадку, коли одна або кілька нерівностей системи мають протилежний знак, баланс більшою мірою відрізняється від абсолютного.
Аналіз ліквідності балансу можна оформити у вигляді таблиці (табл.2.8). У графах 2, 3, 5, 6 наводяться підсумки груп активу і пасиву, розраховані на початок і кінець звітного періоду; в графах 3 та 8 - абсолютні величини платіжних надлишків або не достачі на початок і кінець звітного періоду; в графах 9 та 10 - відповідно їх величини у відсотках до підсумків груп пасиву.
Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізовуваних активів з найбільш терміновими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дають змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння повільно реалізовуваних активів з довгостроковими пасивами відображають перспективну ліквідність.
Поточна ліквідність показує платоспроможність (неплатоспроможність) підприємства на найближчий до розглядуваного моменту відрізок часу. Перспективна ліквідність - це прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів.
Виходячи із даних табл.2.8 необхідно зазначити, що за звітний рік явним є нестаток найбільш ліквідних активів як на початок, так і на кінець періоду для покриття найбільш термінових зобов’язань. Він складає відповідно 667,90 та 964,79 тис. грн. (зростання на 44,45%) Але на кінець періоду підприємство чекає надходжень від дебіторів, які більші за короткострокові пасиви відповідно на початок і кінець періоду: 1 194,90 та 1 658,70 т. грн. Повільно реалізовувані активи (тобто запаси і витрати) більші довгострокових пасивів відповідно на початок і кінець періоду: на 98,30 та 82,90 тис. грн.
Таблиця 2.8
Показники ліквідності балансу
| Актив | На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду | Пасив | На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду | Платіжний надлишок (+) або нестаток (-) | У% до величини групи пасиву | ||
| На початок звітного періоду | На кінець звітного періоду | На початок звітного періоду(7: 5*100) | На кінець звітного періоду(8: 6*100) | ||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |
| 1. Найбільш ліквідні активи | 2,40 | 3,90 | 1. Найбільш термінові зобов’язання | 670,30 | 968,69 | -667,90 | -964,79 | -99,64 | -99,60 |
| 2. Швидко реалізуємі активи | 1 194,90 | 1 658,70 | 2. Короткострокові пасиви | 0,00 | 0,00 | 1 194,90 | 1 658,70 | ------- | ------- |
| 3. Повільно реалізуємі активи | 98,30 | 82,90 | 3. Довгострокові пасиви | 0,00 | 0,00 | 98,30 | 82,90 | ------- | ------- |
| 4. Важко реалізуємі активи | 3 301,00 | 3 198,70 | 4. Постійні пасиви | 3 926,30 | 3 975,60 | -625,30 | -776,90 | -15,93 | -19,54 |
| Баланс (1+2+3+4) | 4 596,60 | 4 944, 20 | Баланс (1+2+3+4) | 4 596,60 | 4 944,29 | 0,00 | -0,09 | ------- | ------- |
Таким чином, доходимо висновку, що баланс підприємства є недостатньо ліквідним, тож виникає необхідність ретельного дослідження наступних питань:
Визначення коефіцієнтів ліквідності балансу (див. табл.2.9).
За даними табл.2.9 не відповідає нормативним характеристикам тільки показник абсолютної ліквідності (має нульове значення при нормативному ≥ 0,2), що підтверджує зроблені вище висновки.
Таблиця 2.9
Коефіцієнти ліквідності балансу
| №п/п | Фінансовий показник (коефіцієнт) | Формула для розрахунку | Нормативне значення | Розрахункове значення показника | ||
| На початок року | На кінець року | Відхи-лення (+,-) п.6-п.5 | ||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 1 | Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (Кл) | Обігові кошти | >1 | 1,87 | 1,76 | -0,11 |
| Короткотермінові зобов`язання | ||||||
| 2 | Коефіцієнт швидкої ліквідності (Кшл) | Обігові кошти-запаси | >0,7 | 1,79 | 1,72 | -0,07 |
| Короткотермінові зобов`язання | ||||||
| 3 | Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал) | Грошові кошти та поточні фінансові інвестиції | ≥ 0,2 | 0,00 | 0,00 | 0,00 |
| Короткотермінові зобов`язання | ||||||
*при розрахунках використовуються дані, наведені в табл.2.2
Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості
Дебіторська і кредиторська заборгованість виникає внаслідок розрахунків підприємства з покупцями, постачальниками, фінорганами, підрядчиками, робітниками і службовцями, органами соцстрахування, депонентами, підзвітними особами тощо.
Значні розміри дебіторської і кредиторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних засобів між підприємствами.
Дебіторська заборгованість - це відволікання з діяльності підприємства оборотних засобів, що є причиною фінансових ускладнень [39]. Кредиторська заборгованість - результат напруженого фінансового стану; в результаті нестачі необхідних засобів затримується виконання платежів різними організаціями та особами. Суворий контроль за своєчасною виплатою кредиторської заборгованості має велике значення, оскільки затримання платежів може стати причиною фінансових ускладнень підприємств-кредиторів і негативно позначитися на виробничих стосунках.
Дебіторська заборгованість показана в розділі II балансу за статтями "Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги" та "Дебіторська заборгованість за розрахунками".
Аналіз дебіторської заборгованості треба починати з вивчення даних балансу, за якими визначають ступінь збільшення або зменшення їх протягом звітного періоду. За даними балансу, дебіторська заборгованість за товари, роботи на кінець року збільшилася порівняно із початком звітного періоду на 463,80 тис. грн. Поряд з цим, збільшилася і чиста реалізаційна вартість на 407,6т. грн. Резерви сумнівних боргів протягом року ліквідовано (на всю сумі від початку року, що становила 1 089,2). Далі визначається невиправдана заборгованість і з’ясовуються причини її виникнення. Важливим завданням аналізу є визначення за даними пояснювальної записки або відомостей дати виникнення кожної суми заборгованості, що дає змогу встановити строки застарілості позову.
Необхідно відрізняти допустиму заборгованість від невиправданої. Допустима дебіторська заборгованість - це заборгованість, яка виникла згідно із пред’явленими претензіями, і заборгованість підзвітних осіб [41]. До невиправданої дебіторської заборгованості належать: заборгованість конкретних осіб при нестачах, розтратах і крадіжках; заборгованість відділу капітального будівництва внаслідок порушення фінансової дисципліни; нестатки і витрати від зіпсуття товарно-матеріальних цінностей, не списаних з балансу в установленому порядку, а також уся прострочена заборгованість.
Треба також аналізувати заборгованість за окремими покупцями і строками виникнення заборгованості. Постійний облік і аналіз дебіторської заборгованості дає можливість вживати заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Інформація, одержана від такого аналізу, необхідна як для внутрішнього управління, так і для зовнішніх користувачів, оскільки вони хочуть бути обізнаними щодо стану дебіторської заборгованості підприємств-партнерів. Збільшення дебіторської заборгованості призводить до нестійкості фінансового стану.