Таким чином, аудит фінансового стану підприємства здійснюється передусім із застосуванням розрахунково-аналітичних методичних прийомів економічного аналізу і методів документального аудиту операцій, які стосуються наявності, руху оборотних коштів для визначення конкретних причин, винних службових осіб.
Фінансовий стан підприємства, незалежно від його форми власності, має надзвичайне значення при здійсненні розрахунків з бюджетом як платника податків.
Завершуючи аудит по даному розділу, аудитор за участю керівних спеціалістів підприємства розробляє конкретні пропозиції щодо усунення причин допущених недоліків, покращення стану розрахунково-платіжної дисципліни, стабілізації фінансового стану підприємства.
При проведенні аудиторської перевірки для одержання аудиторських доказів важлива роль належить аналітичним процедурам. Вони визначені як вид незалежних процедур для одержання аудиторських доказів. Аналітичні процедури являють собою різновид перевірок фінансової інформації шляхом проведення досліджень і порівнянь даних і тенденцій. Аналітичні процедури включають вивчення співвідношень: елементів фінансової інформації; між фінансовою і нефінансовою інформацією. Аналітичні процедури являють собою оцінку інформації на основі вивчення ймовірних співвідношень між даними, у тому числі порівняння записаних сум з очікуваними сумами, які визначив аудитор. Переконливість аналітичних висновків залежить від якості проведеного аналізу і при необхідності підтверджується іншими аудиторськими процедурами, такими, наприклад, як перерахунок, підтвердження, документація тощо.
Основним призначенням застосування аналітичних процедур в аудиті єзбір свідчень. У міру своєї кваліфікації аудитор використовує різні аналітичні прийоми для прийняття рішень про достовірність показників, відображених у фінансовій звітності.
У зв'язку з тим, що час проведення аудиторської перевірки обмежений, а вартість робіт наперед обумовлена в договорі із замовником, аудитор прагне вибрати найбільш ефективні аудиторські процедури. Серед них виділяють фактичний контроль, підтвердження, документацію, спостереження, опитування клієнта, перевірку арифметичної точності, аналітичні процедури.
Слід зазначити, що на кожному етапі аудиторської перевірки аудитор має право самостійно використовувати будь-яку процедуру з огляду на свою кваліфікацію і бачення об'єкта дослідження [24]. Аудитор може використовувати відразу кілька аудиторських процедур для підтвердження певних даних. Аналітичні процедури виділяються серед них тим, що при їх використанні найбільше виражений принцип перевірки від загального до часткового. Крім того, результатом аналітичних процедур є, як правило, непряма оцінка того, які об'єкти обліку чи показники звітності містять ризик наявності помилки чи показані з відносним рівнем достовірності. Інші аудиторські процедури більшою мірою орієнтовані на одержання прямих свідчень того, про що попередньо були одержані непрямі свідчення за допомогою аналітичних процедур.
Застосування аналітичних процедур дає змогу підвищити якість і скоротити витрати часу на проведення аудиту. Аналітичні процедури можуть використовуватись протягом всього процесу аудиту на різних етапах його проведення: на стадії планування, безпосередньо при проведенні перевірки і при підсумковому, загальному огляді на стадії завершення аудиту.
Широкі можливості аналітичних процедур зумовили обов'язковість їх використання на всіх стадіях аудиторської перевірки. Згідно з міжнародними стандартами з 1988 р. застосування аналітичних процедур є обов'язковим при проведенні аудиту, метою якого є висловлення думки аудитора [31]. Це нововведення в зарубіжній практиці аудиту мотивовано тим, що аналітичні процедури спрямовують увагу аудитора на можливі суттєві відхилення і достатньо ефективні у визначенні фінансових помилок.
У світовій практиці проведення аудиторської перевірки аналітичні процедури вважаються настільки важливими, що їх застосування виправдано вимагати при будь-якому виді аудиту. Доречним буде зазначити і те, що при вирішенні деяких конкретних завдань аудиту, чи в тих випадках, коли сальдо за рахунками невеликі, достатню кількість свідчень можна одержати за допомогою одних тільки аналітичних процедур. Але в більшості випадків для того, щоб задовольнити вимогу щодо збору достатньої кількості свідчень (доказів) необхідно, крім результатів аналітичних процедур, дістати додаткову інформацію шляхом здійснення інших аудиторських процедур для одержання прямих свідчень на підтвердження зроблених висновків.
Згідно з міжнародними стандартами аудиту виконання аналітичних процедур базується на припущенні, що між показниками існують певні зв'язки і вони мають місце за відсутності доказів протилежного. Дослідження цих зв'язків забезпечують аудиторські свідчення повноти, точності і законності даних, виданих системою обліку. Але довіра до результатів аналітичних процедур залежить від аудиторської оцінки ризику того, що аналітичні процедури можуть визначити правильні взаємозв'язки. Рівень довіри, яку аудитор покладає на результати аналітичних процедур, залежить від таких факторів [33]:
матеріальності статей;
інших аудиторських процедур, спрямованих на подібні цілі;
точності, з якою очікувані результати аналітичних процедур можуть бути передбачені.
У роботі Дж. Робертсона "Аудит" наводяться результати дослідження Американського інституту дипломованих громадських бухгалтерів, яке дало змогу встановити, що на думку аудиторів, аналітичні процедури допомагають виявити 27,1% помилок, прогнозування і дискусії - 18,5, а разом взяті ці "неточні" процедури - 45,6% помилок [34].
Крім того, значення аналітичних процедур непрямо виражається ще й у тому, що вони дешевші, ніж більш деталізовані процедури, орієнтовані на первинні документи і на реєстри синтетичного й аналітичного обліку. Процедури, які надають "точну" інформацію, мають свої вади. До них можна віднести те, що аудитори можуть бути не настільки компетентними, щоб виявити недоліки, а клієнти, у свою чергу, можуть маніпулювати підтвердженнями, надаючи навмисно неправдиві відомості, наприклад, дати аудитору підставні адреси, попросити покупців підписати підтвердження і надіслати назад. Аудиторська програма складається з процедур різних видів і аналітичні процедури посідають у ній важливе місце.
Основною метою застосування аналітичних процедур є виявлення наявності чи відсутності незвичних чи неправильно відображених фактів і результатів господарської діяльності, які визначають сфери потенційного ризику і вимагають особливої уваги аудитора.
Цілі і завдання проведення аналітичних процедур випливають із етапу, на якому вони виконуються. Міжнародними та національними стандартами аудиту передбачене застосування аналітичних процедур на всіх етапах проведення аудиту. Найбільшого поширення аналітичні процедури набули на етапі планування і на етапі завершення аудиту.
Велике значення елементи аналітичного дослідження мають на ранній стадії аудиторської перевірки, а саме не стадії планування аудиту. На етапі планування аудиторські процедури здійснюються з метою визначення суті, змісту і часових меж основної програми аудиту. На цьому етапі ставляться такі завдання застосування аналітичних процедур: знайомство з бізнесом клієнта та розуміння діяльності економічного суб'єкта; визначення особливостей діяльності клієнта; визначення стратегій перевірки; виявлення сфер потенційного ризику; визначення проблем у формуванні фінансової інформації; оцінка аудиторського ризику; визначення рівня суттєвості. У процесі формування загального плану і програми аудиту застосування аналітичних процедур сприяє скороченню кількості і обсягу інших аудиторських процедур. На цьому етапі плануються часові межі, глибина перевірки фактичного матеріалу, намічаються процедури, які доцільно застосувати для ефективного виконання завдань аудиту.
На етапі проведення аудиту аналітичні процедури відіграють роль перевірки фактичної наявності у звітності суттєвих перекручень фінансової інформації.
На етапі завершення ставляться такі завдання використання аналітичних процедур: оцінка фінансового стану і перспектив безперервності діяльності підприємства; оцінка суттєвості виявлених порушень.
Як перед укладанням договору, так і на етапі попереднього планування аудитор знайомиться з балансом підприємства-клієнта. Метою застосування аналітичних процедур є визначення нетипових ситуацій в діяльності підприємства. Аналітичні оцінки фінансових звітів у стислому і концентрованому вигляді потрібні аудитору як орієнтир, як сигнальні покажчики.
Суттєві несподівані відмінності між даними звітності клієнта за поточний період й інформацією попередніх років трактуються як незвичні відхилення. Однією з можливих причин їх появи можуть бути як навмисні, так і ненавмисні помилки в обліку і звітності. Якщо сума незвичних відхилень велика, аудитор повинен встановити причини, що викликали їх, і визначити для себе, чи є вони результатом впливу нормальних економічних явищ, чи зроблених помилок.
Інформаційна база аналізу базується на використанні різних джерел, у тому числі й нефінансованих даних. Можуть бути використані дані засобів масової інформації, пояснювальні записки, положення про облікову політику підприємства, дані про виробничі потужності, чисельність працюючих тощо. Вміння зіставляти фінансові і нефінансові показники, характеризує кваліфікаційний рівень аудитора.