Аналіз та аудит фінансового стану (стр. 4 из 16)

У подальшому під час безпосереднього проведення аудиторських процедур аудитор оцінює необхідність скорочення чи, навпаки, збільшення детальних аудиторських процедур.

Аналітичні процедури проводяться за такою методикою [30]:

визначення цілей і завдань аудиту;

визначення інформаційної бази;

визначення методів аналізу;

проведення аналітичних процедур;

оцінка результатів.

При проведенні аналітичних процедур використовується така інформація, як [29]:

засновницькі документи, рішення зборів акціонерів, результати проведення додаткових емісій;

зіставна інформація фінансових звітів звітного і минулих періодів;

фінансові співвідношення між даними (показниками) звітного періоду;

фінансові кошториси і прогнози підприємства на звітний період;

галузеві статистичні дані;

нефінансова інформація (наприклад, кількісні виробничі показники);

дані бухгалтерського обліку;

дані інвентаризацій;

аудиторські висновки і звіти за минулі періоди, акти перевірок контролюючих органів.

У процесі застосування аналітичних процедур:

з'ясовується організаційно-правова форма економічного суб'єкта;

оцінюються засновницькі документи, рішення зборів акціонерів; ради директорів; результати емісій;

здійснюється вивчення зовнішньої фінансової звітності. Полягає у вивченні абсолютних показників, представлених у зовнішній фінансовій звітності з метою визначення основних джерел активів підприємства і напрямів їх використання, джерел і напрямів розподілу прибутку. Оцінюються масштаби діяльності підприємства, визначається структура майна, джерела його утворення, дохідність підприємства та основні джерела доходу.

Особлива увага звертається на наявність у звітності незвичних показників і сум та інформацію, що публікується у виносках та примітках: у складі звітності в обов'язковому порядку вивчається облікова політика. Виходячи з неї, визначаються індивідуальні особливості порядку формування звітної інформації, їх вплив на звітні показники. Дається оцінка відповідності облікової політики чинному законодавству, що є одним із первинних заходів з оцінки системи внутрішнього контролю; порівнюються звітні дані зданими попередніх періодів для вивчення темпів і динаміки показників; проводиться порівняння статей бухгалтерського балансу та аналіз змін статей порівняно зі змінами інших статей в динаміці. Визначаються сфери потенційних ризиків, тобто рахунки, яким слід приділити найбільшу увагу у зв'язку з наявністю незвичних відхилень; укрупнено виявляються і аналізуються фінансові співвідношення між показниками звітного періоду і проводиться їх аналіз порівняно з даними попередніх періодів; порівнюються планові і фактичні дані, оцінюється методика планування. На основі порівняння звітних показників з плановими оцінюється ефективність планування, робиться аналіз виконаного плану. Як показує практика, підприємства з добре відпрацьованим процесом бюджетування мають достатньо ефективну систему внутрішнього контролю; показники звітності та пов'язані з ними коефіцієнти зіставляються з нормативними величинами (наприклад, за чистими активами, поточною ліквідністю, забезпеченістю власними оборотними активами); показники підприємства порівнюються із середньогалузевими. В результаті аудитор краще розуміє зміст бізнесу клієнта, оцінює його масштаби, стійкість фінансових позицій і т. ін. На основі порівняння звітних показників із середньогалузевими визначаються стан та позиції клієнта на ринку, що має важливе значення при проведенні експрес-аналізу фінансового стану; фактичні дані клієнта порівнюються з розрахунками аудитора. На основі взаємозв'язку і взаємозалежності між показниками і факторами аудитором перевіряються показники звітності; виявляються тенденції змін окремих показників і поширюються на майбутні періоди. Використовуються при аналізі фінансового стану і оцінці ймовірності банкрутства, а також при вивченні можливостей підприємства залишатись діючим.

1.3 Фінансовий аналіз у загальній системі економічного аналізу

Будь-який бізнес можна представити, як взаємопов'язану систему руху фінансових ресурсів на основі прийнятих управлінських рішень. Коли менеджери керують бізнесом, їх щоденні рішення тим чи іншим чином впливають на ресурси, що контролюються ними. Всі рішення викликають рух ресурсів різного характеру, ці рухи найкраще всього визначаються терміном "фондові потоки". Фонди - це простий фінансовий термін, який означає ресурси, вкладені бізнесом у вигляді коштів, дебіторської заборгованості, запасів, а також обладнання, або одержані бізнесом, як займи, торговельний кредит, облігації чи акціонерний капітал.

На рис.1.1 зображена загальна схема потоків, яка містить всі основні елементи, необхідні для розуміння загальної схеми фондових потоків типового бізнесу [27]. Прямокутники і стрілки показують закриту систему, всі частини якої взаємопов'язані. Система включає чотири сегменти, які відповідають чотирьом основним сферам прийняття рішень: стратегічному аналізу, інвестиціям, виробничій діяльності і фінансуванню. Основним завданням економічного аналізу є побудова розумного послідовного набору даних і вибір тих показників, які можна було б ефективно використовувати у відповідних підходах і методах аналізу. Якщо це зроблено добре, то використання певних підходів і методів дає змогу менеджеру і аналітику судити про оцінку того чи іншого рішення, про фінансовий стан, про ефективність діяльності і планах на майбутнє бізнесу в категоріях фінансових та економічних результатів і вартості. Наявність чотирьох відокремлених сегментів прийняття управлінських рішень обумовлює існування чотирьох видів аналізу [28]: стратегічний аналіз, аналіз інвестицій, аналіз виробничої діяльності та фінансовий аналіз (рис.1.2).

Рис.1.1 Схема бізнесу: загальний огляд схеми прийняття рішень

Рис.1.2 Загальний контекст фінансово-економічного аналізу

В умовах ринкової економіки значно зростає роль фінансового аналізу. Причини цього визначаються зміщенням пріоритетів в об'єктах і цільових установках системи управління. У радянських економічних дослідженнях пріоритети в управлінні фінансовими, матеріальними і трудовими ресурсами не визначались. Властиве тому типу економіки тотальне планування передбачало введення жорсткого лімітування ресурсів, що на практиці зовсім не означало їх активного використання. Підприємства були поставлені в жорсткі фінансові рамки і тому не могли вибирати найбільш раціональну структуру ресурсів. Державні підприємства наділялись фінансовими ресурсами безкоштовно, що не створювало потреби аналізувати їх ефективного використання.

З перетворенням державних підприємств в приватні, придбанням ними економічної самостійності ситуація змінилась. Всі фінансові ресурси стали платними: дивіденди за акціями, відсотки за облігаціями і банківськими кредитами та ін. За такої ситуації різко підвищилась значущість ефективного управління фінансовими ресурсами. Від того, наскільки ефективно і доцільно вони трансформуються в основні й оборотні активи, а також у засоби стимулювання робочої сили, залежить фінансове благополуччя підприємства у цілому, а також його власників і працівників.

Значущість фінансових ресурсів (а отже, і фінансового аналізу) суттєво зросла.

Сучасний фінансовий аналіз, безперечно, має певні відмінності від традиційного вітчизняного аналізу фінансово-господарської діяльності. Перш за все це пов'язано зі зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємств. Зокрема, збільшилася залежність фінансового стану господарюючих суб'єктів від інфляційних процесів, надійності контрагентів, складних організаційно-правових форм функціонування. В результаті інструментарій сучасного фінансового аналізу розширюється за рахунок широко застосовуваних у країнах з ринковою економікою прийомів і способів, що дають змогу враховувати ці явища.

Фінансовий аналіз у сучасному розумінні - це сукупність прийомів, методів, процедур, за допомогою яких робиться висновок про минулий і сучасний стан підприємства, його майбутній розвиток і відносний ризик вкладання капіталу.

Фінансовий аналіз - основа фінансового менеджменту. Питання фінансового менеджменту в опублікованих джерелах трактують по-різному, особливо щодо його змісту. Одна група авторів стверджує, що фінансовий менеджмент складається із двох основних складових: фінансовий аналіз і прийняття на його основі управлінських рішень. Друга група авторів вважає, що як усякий процес управління він включає в себе декілька етапів: планування, моніторинг (регулювання), аналіз, контроль.

Зазначені точки зору розглядають різні аспекти управління: процес управління і процес прийняття управлінських рішень. Сучасна теорія управління дотримується процесуального підходу. Процесуальний підхід вперше був запропонований прихильниками школи адміністративного-управління, які прагнули описати функції менеджера. Але ці автори були схильні розглядати такого роду функції як незалежні. Процесуальний підхід, навпаки, розглядає функції управління як взаємозв'язані. Управління розглядається як процес - це не якась одноразова дія, а серія безперервних взаємозв'язаних дій. Ці дії, кожна з яких сама по собі є процесом, дуже важливі для успіху організації, їх називають управлінськими функціями. Кожна управлінська функція також являє собою процес, тому що також складається із серії взаємозв'язаних дій. Процес управління є загальною сумою всіх функцій. В основному виділяють такі функції управління: планування, організація, мотивація і контроль: усі вони вимагають прийняття рішення, і для всіх необхідна комунікація, обмін інформацією, щоб одержати інформацію для прийняття правильного рішення і зробити це рішення зрозумілим для інших членів організації. Через те, що ці дві характеристики зв'язують усі чотири управлінські функції, забезпечуючи їх взаємозалежність, комунікації і прийняття рішень, часто називають сполучними