Процес аудиторської перевірки включає: оцінку та тестування, систему внутрішнього контролю, підтвердження залишків на рахунках бухгалтерського обліку, стратегію низького ризику та заключні процедури.
Це способи перевірки, що використовуються з метою:
• оцінки фінансової стабільності підприємства;
• виявлення помилок у фінансовій звітності;
• визначення надійних показників фінансового стану підприємства.
Застосовуючи тести, аудитором з'ясовуються наступні завдання:
1. перевірка правильності відображення в обліку грошових коштів, виробничих запасів;
2. підтвердження заборгованості з дебіторами, кредиторами та наявності актів звірки;
3. перевірка правильності відображення облікової інформації по основним засобам та іншим необоротним нематеріальним активам;
4. своєчасність проведення інвентаризацій з грошовими коштами і виробничими запасами та ефективність цих перевірок.
Для досягнення мети аудитор повинен зібрати аудиторські свідчення, які допоможуть обгрунтувати його думку у відношенні достовірності фінансової звітності.
Аудиторськими свідченнями вважається інформація, що стосується достовірності фінансової звітності.
Отримані свідчення повинні відповідати вимогам щодо їх кількості та якості. Чим більше свідчень буде зібрано, тим обгрунтованіше буде висновок. Кількість свідчень залежить від оцінки властивого ризику та ризику контролюЯкість свідчень не залежить від їх кількості, а тільки" від їх достовірності та своєчасності і відповідності завданням аудиту.
Отримані аудиторські свідчення повинні стосуватись періоду, що перевіряється, за звітний рік, квартал. Так, для підтвердження статей балансу важливо отримати інформацію ближче до дати складання балансу, тому річна інвентаризація всіх активів, капіталу та зобов'язань повинна проводитись не раніше 1 жовтня звітного року.
На третьому етапі аналітичні процедури допомагають виявити такі відхилення, що потребують додаткового тестування. Наприклад, різке зростання дебіторської чи кредиторської заборгованості. У порівнянні з минулими звітними періодами, зменшення обсягу реалізації готової продукції, прибутку тощо.
Після закінчення аудиторської перевірки аудитор ще раз на підставі перевіреної звітності проводить її аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів, порівняння фактичних значень показників з попередніми роками,середньогалузевими показниками, щоб застерегти інвесторів від можливого банкрутства.
Слід відмітити, що найбільше застосування в аудиторській діяльності отримав аналіз фінансової звітності.
На останньому етапі аудитором складається аудиторський висновок. Він залежить від оцінки отриманих свідчень.
2. Тести
1. В яких випадках здійснюють обов’язковий аудит:
1 – у випадках, передбачених законодавством;
2. За якими критерієм професія аудитора відрізняється від багатьох інших професій:
3 - незалежності;
3. Для якого виду аудиторської діяльності рівень відповідальності аудитора за свою роботу найнижчий::
2 - консультація;
4. Суб’єктом аудиторської діяльності є:
1 – юридична особа, що підлягає аудиторській перевірці;
5. Аудитору забороняється:
1 – займатися торговельною і посередницькою діяльністю, виробничою діяльністю;
3. Задача
Визначити, за якими статтями активу та пасиву балансу існує найбільша ймовірність виникнення помилок і порушень.
Обґрунтувати відповідь і навести приклади.
Розв’язок
Найбільша імовірність виникнення помилок і порушень існує за такими статтями балансу:
1. По ред. 030 «Залишкова вартість» основних засобів існує ймовірність, щодо складу основних засобів будуть включені об’єкти, які до них не відносяться. Також можуть бути включені об’єкти основних засобів яких фактично в наявності не має.
2. По ред. 100 «Виробничі запаси» існує імовірність невідповідності обліковим даним фактичній наявності.
3. По статті «Незавершене виробництво» в балансі повинні відображатися залишки коштів на кінець звітного періоду по рах. 23 «Виробництво» можуть виникнути помилки при оцінці залишків незавершеного виробництва. Залишки незавершеного виробництва в балансі можуть не відповідати фактичним залишкам.
4. По балансовій статті «Готова продукція» необхідно впевнитися, що продукція, що обліковується на рах. 26 «Готова продукція» повністю укомплектована, пройшла випробування та приймання і здана на склад за накладною.
5. Велика імовірність виникнення порушень при відображенні грошових коштів та їх еквівалентів є імовірність, що залишок коштів на поточному рахунку в банку може не підтвердитися установою банку, це ж стосується і залишку грошових коштів в касі, який повинен бути підтверджений даними інвентаризації каси. Є імовірність того, що на дату складання балансу грошові статті, що виражені в іноземній валюті не будуть переоцінені.
6. По статтях зобов’язання з розрахунків з бюджетом є імовірність, що дані суми не будуть підтверджені залишками у відповідних податкових документах.
При відображенні даних по розрахунках з постачальниками і підрядчиками є імовірність, що будуть включені суми заборгованості, терміни позовної давності яких минув.
ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ ІІ
1. Аудит нарахування амортизації (зносу) основних засобів
Аудиторською перевіркою необхідно встановити:• правильність віднесення матеріальних активів до основних засобів;
• правильність визначення та розподілу балансової вартості кожної групи основних засобів за встановленими законодавством чотирма класифікаційними групами;
• своєчасність переоцінки основних засобів, нарахування амортизації та застосування індексів;
• дотримання строків корисного використання (експлуатації) об'єктів при зарахуванні на баланс і призупинення їх на період їх реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації;
• своєчасний перегляд строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання;
• реальність визначення залишкової вартості основних засобів та правильність відображення амортизації (зносу) на рахунках бухгалтерського обліку;
• законність застосування методів нарахування амортизації:
1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів;
2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається, як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації;
3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;
4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта, який розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;
5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації, яка обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити з використанням об'єкта основних засобів.
Слід пам'ятати, що підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.
Аудиторською перевіркою необхідно встановити законність нарахування щомісячної амортизації по іншим необоротним матеріальним активам та по малоцінним необоротним матеріальним активам. При цьому слід знати, що амортизація по іншим необоротним активамнараховується за прямолінійним або виробничим методом, а по малоцінним 'необоротним матеріальним активам та бібліотечним фондам - у першому місяці використання об'єкту в розмірі 50% його вартості, яка амортизується, та 50 % вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.