1.4. Предмет та метод бухгалтерського обліку
Предметом бухгалтерського обліку являється господарська діяльність підприємства. До групи об’єктів, що її забезпечують, відносяться господарські засоби та їх джерела, а до об’єктів що складають – господарські процеси та їх результати.
Господарські засоби являють собою: основні засоби (будівлі, споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, інструменти тощо). Вони створюють необхідні умови для нормального здійснення виробничого процесу, сприяють його правильній організації. Основні засоби беруть участь у процесі виготовлення продукції протягом тривалого часу, обслуговують багато виробничих циклів. Одночасно основні засоби поступово передають втілену в них працю на продукцію, що виготовляється, у вигляді амортизаційних відрахувань. Це призводить до їх зносу та зменшенню вартості.
Оборотні засоби являють собою вихідний матеріал, з якого виготовляється продукція. До оборотних засобів відносять: сировина та матеріали, напівфабрикати, допоміжні матеріали, паливо та незавершене виробництво (оборотні засоби, обробка яких не закінчена на тій чи іншій фазі виробництва) та інші матеріали, що використовуються в одному виробничому циклі та цілком переносять свою вартість на продукцію, що виготовляється.
Грошові кошти використовуються для здійснення різноманітних платежів, поділяються за місцем їх знаходження, зберігаються в основному на розрахунковому рахунку банку та використовуються для здійснення всіх основних розрахунків підприємства: з постачальниками та покупцями, з фінансовими та податковими органами тощо, такі розрахунки ведуться через розрахунковий рахунок та інші рахунки підприємства за безготівковими перерахуваннями. Готівкові гроші знаходяться в касі підприємства.
Кошти в розрахунках являють собою дебіторську та кредиторську заборгованість, тобто борги інших підприємств та осіб даному підприємству, та заборгованість даного підприємства перед іншими підприємствами чи особами. Відповідно до цого ті чи інші сторони являються дебіторами чи кредиторами.
Обов’язковою умовою бухгалтерського обліку являється оформлення кожної господарської операції документом. Документація – це процес суцільного та безперервного відображення господарських операцій в документах.
Оскільки на підприємстві здійснюється велика кількість різноманітних господарських операцій, існує багато різноманітних за своєму змісту та формі документів. Більшість документів взаємопов’язані між собою, та зміст одних документів витікає зі змісту інших.
Первинні документи, в тому числі на паперових та машинозчитувальних носіях інформації, повинні мати такі обов’язкові реквізити: найменування документу (форми), код форми, дата та місце складання, зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції, посада особи, відповідальної за ведення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші знаки, які ідентифікують особу, яка здійсняла господарську операцію.
В залежності від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можна внести додаткові реквізити.
При складанні документів на машинних носіях інформації підприємства зобов’язані за свій рахунок та власними силами зробити їх копії на паперових носіях за вимогою контролюючих або судових органів та своїх клієнтів. Первинні документи мають бути складені в момент здійснення операції, я якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Жодна господарська операція, яка відбувається на підприємстві та установі, не повинна уникнути документування. Однак документуванням господарських операцій займаються не тільки і не стільки працівники бухгалтерської служби підприємства чи установи, а насамперед ті, хто здійснює господарські операції і дає дозвіл на їх проведення. Це посадові особи виробничих, організаційно-технологічних, інженерно-технічних та розпорядчих служб і підрозділів. Тому постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1995р. № 307 визнано за необхідне зобов’язати керівника підприємства, організації і установи забезпечити документування всіх господарських операцій, пов’язаних з одержанням доходів, різними витратами, змінами в складі і стані майна, зобов’язань і капіталу, розподілом доходів тощо.
Відповідальність за своєчасне та якісне складання документів, передачу їх у встановлені строки для відображення в бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених в документах, несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Бухгалтерські документи можна класифікувати за призначенням, порядком складання та способу висвітлення операції.
1.6. Організація та форми бухгалтерського обліку
Для отримання необхідної інформації про господарську діяльність необхідно всі дані про операції, що містяться в документах, згрупувати у відповідності до їх економічного вмісту та зареєструвати. Реєстрація здійснюється за допомогою облікових регістрів, що забезпечують контроль за збереженістю документів та необхідну наочність відображених у них даних.
В облікових регістрах виконується групування даних первинних документів за однорідними признаками, які використовуються для ведення бухгалтерського обліку та управління господарською діяльністю підприємства.
Облікові регістри групуються за певними признаками:
· за видами бухгалтерських записів поділяються на хронологічні та систематичні;
· за зовнішнім виглядом поділяються на бухгалтерські книги, картки, вільні листи;
· за об’ємом вмісту поділяються на регістри синтетичного та аналітичного обліку.
В регістрах хронологічного обліку відображаються господарські операції в певній послідовності, в момент їх здійснення групування даних, що реєструються, не відбувається.
Систематичні регістри призначені для реєстрації господарських операцій в певній послідовності та в певному групуванні однорідних за економічним змістом господарських операцій. Регістри систематичного обліку складаються в розряді синтетичного та аналітичного обліку.
Останнім часом широкого використання набули комбіновані регістри систематичного обліку, які поєднують синтетичні та аналітичні записи. Використання комбінованих регістрів дає можливість оперативно отримувати хронологічні та систематичні дані або показники синтетичного та аналітичного обліку разом, що скорочує об’єм роботи по обліковій реєстрації та дає наочне уявлення про здійснені операції.
В процесі здійснення господарських операцій з’являється необхідність у накопиченні та групуванні даних. Для групування певних даних за об’єктами обліку застосовуються групувальні відомості.
Для ведення записів по синтетичному та аналітичному облікам застосовують бухгалтерські книги, в яких всі листи зброшуровані, пронумеровані, на останній сторінці зазначено кількість сторінок із завіруючим підписом керівника та головного бухгалтера, а також скріплені печаткою.
Картки ведуться на підприємствах, де не застосовується обчислювальна техніка, для відображення аналітичних даних (тобто докладний опис інформації про об’єкт обліку) по кожній номенклатурі обліку (товарно-матеріальних цінностей, основних засобів тощо). Зібрані разом картки складають картотеку, яка розподіляється за певними признаками.
Вільні листи являють собою таблиці різноманітного формату із спеціальним графленням. Вони складають основу сучасних форм обліку та використовуються для ведення як синтетичного, так і аналітичного обліку. Регістри даного виду використовуються для запису операцій безпосередньо з первинних документів. На вільних листах ведуться різноманітні відомості та журнали.
По закінченню звітного року та складанні балансу книги, картки та вільні листи (відомості) закриваються шляхом підведення підсумків по кожному рахунку та запису суми залишку.
Структура синтетичних регістрів залежить від форми бухгалтерського обліку, а аналітичні регістри – від особливостей об’єктів обліку.
В умовах застосування обчислювальної техніки застосовуються електронні носії: диски, дискети, магнітні стрічки, машинограми, відеограми.
Підприємства які складають облікові регістри на машинозчитувальних носіях, зобов’язані забезпечити технічні засоби для їх відтворення в зручному для читання вигляді.
Відповідальність за правильність реєстрації інформації в облікових регістрах несуть особи, які склали та підписали їх.
Інформація про господарські операції, що були здійснені підприємством за певний період, в облікових регістрах переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності.
Під формою бухгалтерського обліку розуміють технологію та організацію облікового процесу відповідними способами, технікою документування та облікової реєстрації. В бухгалтерському обліку в Україні застосовуються наступні форми обліку: меморіально-ордерна, журнально-ордерна, спрощена форма обліку, таблично-перфокарткова, таблично-автоматизована, діалогова.
З усіх вищенаведених форм в дорожніх організаціях застосовується журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку. Сутність цієї форми полягає у застосуванні журналів-ордерів та допоміжних відомостей, які являються основними обліковими регістрами. Всі журнали-ордери побудовані так, що в них поступово накопичуються та підраховуються дані для перенесення їх в звітні форми.