Гражданское право
Зміст
Вступ
Розділ І. Поняття і види об'єктів цивільних прав
Розділ ІІ. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
Розділ ІІІ. Цінні папери як об'єкти цивільних прав
Розділ ІV. Вексель як об'єкт цивільних прав
Розділ V. Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних прав.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Соціальна цінність права полягає у тому, що воно, втілюючи загальну, групову та індивідуальну волю (інтерес) учасників суспільних відносин, сприяє розвитку тих відносин, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому. Воно вносить стабільність і порядок у ці відносини. У суспільстві, в умовах цивілізації, немає такої іншої системи соціальних норм, яка змогла б забезпечити доцільне регулювання економічних, державно-політичних, організаційних та інших відносин, реалізуючи при цьому демократичні, духовні та моральні цінності. Забезпечуючи простір для упорядкованої свободи і активності, право служить чинником соціального прогресу. Його роль особливо зростає в умовах краху тоталітарних режимів, розвитку демократії.
Цивільне право - важливий регулятор суспільних відносин, інструмент для вирішення різноманітних завдань, у тому числі забезпечення функціонування інших соціальних інститутів і галузей права. Норми цивільного право використовується різними суб'єктами соціального життя - державою, громадськими об'єднаннями, комерційними організаціями, громадянами. У цивілізованому суспільстві саме цивільне право є одним із головних інструментів, здатних забезпечити організованість і нормальну життєдіяльність, соціальний мир, злагоду, зняття соціальної напруженості.
З метою задоволення своїх інтересів суб'єкти цивільних прав вступають між собою у різноманітні відносини з приводу того чи іншого об'єкта. Такі відносини можуть виникати заради придбання та перевезення речей, надання послуг, використання права авторства на твори науки, літератури, мистецтва, захисту честі, гідності та ділової репутації. Із цього можна зробити висновок, що об'єкт цивільно-правових відносин, або цивільних прав, — це певне конкретне благо, з приводу якого суб'єкти вступають у правовідносини. Такими благами можуть бути: 1) майно (речі та послуги); 2) результати духовної та інтелектуальної діяльності; 3) особисті немайнові блага.
Розділ І. Поняття і види об'єктів цивільних прав
Насамперед потрібно зробити зауваження стосовно співвідношення термінів "об'єкти цивільних прав" і "об'єкти цивільних правовідносин", що зустрічаються в юридичній літературі.
Це розмежування ґрунтується на таких міркуваннях: об'єктами правовідносин є те, на що це правове відношення спрямоване і справляє певний вплив. Як суспільні зв'язки, що виникають в результаті їх взаємодії, цивільні правовідносини можуть впливати лише на поведінку людини. Тому як об'єкт цивільного правовідношення виступає поведінка його суб'єктів, спрямована на різні матеріальні блага.
Під об'єктами цивільних прав розуміють будь-які матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини, часом звертаючи увагу на те, що "об'єкти цивільних прав" і "об'єкти цивільних правовідносин" - поняття тотожні.
Очевидно, слід погодитися з тією точкою зору, що розмежування зазначених понять видається штучним. Адже коли йдеться про блага, що становлять інтерес для суб'єктів цивільного права, то вони не тільки є об'єктом прав однієї особи, а й породжують також обов'язки інших осіб, без яких суб'єктивне право не може бути реалізоване.
Але якщо ми стверджуємо, що навколо якихось матеріальних або нематеріальних благ складається система цивільних прав і обов'язків, то маємо визнати, що ця система прав і обов'язків є не що інше як цивільне правовідношення.
Отже, можна дійти висновку, що "об'єкти цивільних прав" і "об'єкти цивільних правовідносин" — поняття тотожні. Це дозволяє однаковою мірою користуватися як одним, так й іншим терміном.
Об'єкти цивільних прав (правовідносин) можуть бути визначені як матеріальні та (або) нематеріальні блага, з приводу яких складаються цивільні правовідносини. Класифікація об'єктів цивільних прав (правовідносин) можлива за різними підставами.
Зокрема в ЦК пропонуються класифікації об'єктів цивільних прав за двома критеріями: 1) залежно від характеру благ (ст. 177) і 2) залежно від оборотоздатності об'єктів цивільних прав (ст. 178).
Хоча першою із зазначених класифікацій у ЦК вміщена класифікація об'єктів цивільних прав залежно від характеру благ, але з практичних міркувань варто виходити з пріоритетності поділу об'єктів на види залежно від їх оборотоздатності. В ст.178 ЦКУ зазначено, що об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у
цивільному обороті не допускається (об'єкти, вилучені з цивільного
обороту), мають бути прямо встановлені у законі.
Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним
учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті
допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено
оборотоздатні), встановлюються законом.
Оборотоздатність об'єктів цивільних прав — це можливість здійснення стосовно них правочинів та інших юридичних дій.
Залежно від ступеня оборотоздатності об'єкти цивільних прав поділяються на три групи:
а) об'єкти, що перебувають у вільному обігу. За загальним правилом, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обігу, або не обмежені в обігу, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи;
б) об'єкти, обмежені у цивільному обігу (обмежено оборотоздатні). Суть обмеження оборотоздатності полягає у тому, що певні об'єкти можуть належати лише учасникам цивільного обігу, що відповідають встановленим законодавством вимогам, або їх придбання (відчуження) допускається лише на підставі спеціальних дозволів. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обігу або перебування яких у цивільному обігу допускається за спеціальним дозволом, встановлюються законом. Наприклад, згідно із Законом України від 27 липня 1994 р. "Про надра" ділянки надр не можуть бути предметом купівлі-продажу, дарування, спадкування, застави або відчужуватися в іншій формі. Вони можуть передаватися в користування лише на підставі ліцензії для видобутку корисних копалин, будівництва й експлуатації підземних споруджень, геологічного вивчення тощо. Без ліцензії дозволяється видобуток загальнопоширених корисних копалин для власних потреб власниками земельних ділянок у межах цих ділянок;
в) об'єкти, вилучені з цивільного обігу. Вилученими з цивільного обігу вважаються об'єкти, які не можуть бути предметом правочинів. Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обігу не допускається, мають бути прямо встановлені у законі. Наприклад, Закон України від 25 червня 1991 р. "Про охорону навколишнього природного середовища" до об'єктів, вилучених з обігу, зараховує державні природні заповідники, державні природні заказники, національні природні парки тощо.
На підставі викладеного вище можна зробити висновок, що усі інші класифікації об'єктів цивільних прав мають проводитися з врахуванням тієї обставини, чи є цивільне оборотоздатним той чи інший об'єкт. Так, якщо об'єкт є вилученим з цивільного обігу, то стосовно нього цивільні відносини не виникають взагалі. Він власне і не є об'єктом цивільних прав, а його правове становище визначається нормами публічного права.
Залежно від характеру благ об'єкти цивільних прав поділяються на такі види:
а) речі, щодо яких можуть виникати цивільні права і обов'язки.
б) дії (послуги), що здійснюються у сфері цивільних відносин;
в) результати дій (роботи), які мають правове значення;
Розділ ІІ. Речі як об'єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно
У законодавстві немає одностайності щодо" визначення майна як об'єкта цивільних прав В одних випадках під майном розуміють певні речі або їхню сукупність (ст. ст. 13, 22, 23, 24 Закону України "Про власність"). Ширшого змісту набуває поняття "майно" в ст. 38 цього ж закону. Відповідно до цієї статті, власністю членів трудового колективу державного підприємства може бути не тільки майно, а й майнові права У спадковому праві застосовується ще одне значення терміна "майно". Під спадковим майном розуміють усі майнові права та обов'язки, які переходять від спадкодавця до спадкоємців.
Така розбіжність законодавчих положень ускладнює визначення поняття "майно" як об'єкта цивільного права. Можна говорити про право на речі, про право на послуги іншої особи, але, мабуть, не можна стверджувати, що кредитор має право на право. Віднесення послуги до майна пояснюється передусім тим, що вона може бути оцінена в грошах.
Виходячи з цього, вважаємо, що майно складається з речей та послуг . Речі, як об'єкти цивільного права, фігурують у відносинах власності, особливо при визначеннях: які предмети (речі) можуть бути об'єктом приватної чи державної власності, які є вилученими з обігу, а які обмежені в ньому, які підлягають конфіскації, а які не підлягають.
Послуги є об'єктами зобов'язального права. Наприклад, охоронець надає послуги по охороні майна власників, які уклали з ним договір схову. Об'єктами зобов'язального права можуть бути і речі. Різниця між речовим і зобов'язальним правом проявляється не в тому, що об'єктом речового права є речі, а зобов'язального - послуги, а в тому, що в речовому праві право на річ здійснюється власником самостійно без посередництва іншої особи, тоді як у зобов'язальному праві для задоволення власником свого права недостатньо лише його волі. Потрібна також воля іншої особи (для укладання договору оренди, наприклад, згода орендатора, купівлі-продажу - покупця).