У бухгалтерському обліку господарські операції відображаються систематично і послідовно, в міру їх здійснення, чим забезпечується суцільне і безперервне спостереження і контроль за господарською діяльністю. Цим бухгалтерський облік відрізняється від оперативного і статистичного, які застосовують метод часткового (вибіркового) спостереження і контролю.
Обов'язковою умовою відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку є їхнє документальне обґрунтування, завдяки чому показники обліку набувають особливого доказового, юридичного значення. Економічний бік бухгалтерського обліку дає змогу оцінити ефективність господарських процесів, юридичний — законність і доцільність рішень, що приймаються керівництвом.
Таким чином, бухгалтерський облік встановлює взаємозв'язок між економікою і правом у процесі господарської діяльності.
Для забезпечення систематичного і взаємопов'язаного відображення господарських засобів і процесів у бухгалтерському обліку застосовують особливі, тільки йому властиві способи опрацювання облікової інформації — рахунки, подвійний запис операцій на рахунках, балансові узагальнення та ін.
Отже, бухгалтерський облік є системою безперервного, суцільного, документально обґрунтованого і взаємопов'язаного відображення господарських засобів, їхніх джерел, господарських процесів і результатів діяльності в грошовому вираженні для забезпечення інформації, необхідної для управління і контролю*.
Статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому їхні кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом (наприклад, динаміка виробництва і собівартості продукції, продуктивності та оплати праці тощо) і виявляє закономірності їхнього розвитку. Об'єктом статистичного обліку можуть бути окреме підприємство, галузь, народне господарство в цілому. Предметом статистичного обліку є не тільки процеси матеріального виробництва, а й інші соціально-економічні явища (чисельність і склад населення, рівень добробуту, охорони здоров'я тощо).
При дослідженні явищ і процесів статистика застосовує різні вимірники (натуральні, трудові, грошовий), а також властиві їй способи опрацювання інформації (масові та вибіркові спостереження, відносні та середні величини, динамічні ряди тощо). Для одержання зведеної інформації статистикою широко використовуються дані оперативного і бухгалтерського обліку. Дані статистичного обліку застосовують також для перспективного планування і прогнозування галузевого і соціально-економічного розвитку країни в цілому. Тому оперативний і бухгалтерський облік підпорядковуються завданням державної статистики.
Усі три види обліку — оперативний, бухгалтерський, статистичний — тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного і утворюють єдину систему народногосподарського обліку. Так, бухгалтерський облік використовує дані оперативного табельного обліку для нарахування заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці, а в окремих випадках з ним об'єднується (наприклад, оперативно-бухгалтерський облік матеріальних цінностей); статистика за даними бухгалтерського обліку про виробіток, нараховану заробітну плату, витрати на виробництво визначає показники рівня і динаміки продуктивності та оплати праці, обсягу і рентабельності виробництва тощо. Узагальнюючи показники бухгалтерського обліку, статистика вивчає розміщення і використання матеріальних та трудових ресурсів країни, забезпечує інформацією для прогнозування їх розвитку.
Предметом господарського обліку є процес розширеного суспільного відтворення. Окремі види обліку відображають тільки різні боки цього процесу. Мета всіх видів обліку — своєчасне забезпечення керівництва всебічною інформацією, необхідною для управління. ;
Усі три види обліку ґрунтуються на єдиній первинній документації для отримання потрібної інформації.
Їхній взаємозв'язок забезпечується також державним регулюванням питань обліку та звітності в Україні. Таке регулювання здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує План рахунків бухгалтерського обліку, національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання звітності. Правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності в банках встановлюються Національним банком України, а в бюджетних установах — Державним казначейством України відповідно до законодавства.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своїх компетенції, .відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.
Державне керівництво обліком забезпечує єдність документації, форм обліку і звітності; єдину методику визначення облікових показників і оцінки господарських засобів, що забезпечує достовірність і повноту облікової інформації, одержаної за допомогою окремих видів обліку.
Удосконалення системи управління народним господарством, впровадження сучасної обчислювальної техніки сприяють зближенню (інтеграції) та підвищенню оперативності всіх видів обліку. Так, значна частина інформації бухгалтерського обліку за умови її більшої деталізації перетворюється на елемент оперативного управління виробництвом (наприклад, щоденний облік випуску та реалізації продукції, витрат матеріалів, втрат від браку, простоїв та інших невиробничих втрат). Підвищується оперативність статистичного обліку, більш глибока і аналітична інформація якого може замінити оперативний облік на окремих ділянках управління. Отже, інтегрована система господарського обліку дає можливість одержувати більший обсяг інформації на якісно новій організаційній основі автоматизованої системи управління.
3. Вимоги до обліку
Для успішного використання показників обліку в управлінні вони мають відповідати певним вимогам. Найважливішими з них є: порівнянність показників обліку з показниками плану; своєчасність, точність і об'єктивність; повнота, ясність і доступність; економічність і раціональність.
Порівнянність показників обліку з показниками плану Потрібна для здійснення контролю за виконанням планових завдань. Вона ґрунтується на єдності змісту і методів обчислення планової та облікової інформації. При невідповідності цих показників їх неможливо порівнювати і робити правильні висновки щодо виконання плану та причин відхилення від нього. Порівнянність облікових і планових показників є важливою передумовою вдосконалення планування, оскільки, складаючи план на наступний період, враховують результати роботи господарства за звітний період, досягнення і недоліки в його діяльності.
Система показників обліку будується відповідно до показників плану, але разом з тим облікова інформація має бути значно ширшою за планову. Це зумовлено тим, що завдання обліку полягає не тільки у виявленні досягнутого рівня виконання плану, айв одержанні додаткової інформації про причини, які вплинули на результати його виконання.
У зв'язку з цим облік охоплює окремі господарські явища, не передбачені планом (непродуктивні витрати і втрати від браку продукції, простоїв, нестачі та псування матеріальних цінностей при зберіганні, збитки від стихійного лиха тощо), але потрібні для аналізу результатів його виконання, виявлення резервів подальшого поліпшення роботи.
Своєчасність обліку має особливе значення за сучасних умов господарювання. Для прийняття оптимальних управлінських рішень в динамічних ринкових ситуаціях керівництву необхідна своєчасна, оперативна й аналітична інформація про видатки, доходи і результати діяльності підприємства. Тільки за умови своєчасності облікова інформація може бути використана для дійового контролю за виконанням планових завдань, своєчасного усунення недоліків, виявлення резервів і вжиття заходів щодо подальшого покращення господарської діяльності, підвищення рентабельності та ефективності виробництва.
Відставання в обліку часто призводить до безгосподарності, зловживань, порушення державної дисципліни. Своєчасність обліку забезпечується раціональною організацією облікового процесу, максимальним використанням сучасної обчислювальної техніки для опрацювання обліково-аналітичної інформації.
Неодмінна умова обліку — точність і об'єктивність його показників. За умов становлення і розвитку ринкової економіки в Україні, її інтеграції в міжнародний економічний простір облік є важливим засобом управління як окремими підприємствами, так і народним господарством в цілому. Проте тільки достовірна інформація про різні сторони діяльності господарства забезпечує практичне значення обліку для оперативного, економічно обґрунтованого керівництва, а також для використання її інвесторами, банками, діловими партнерами, податковими, фінансовими, статистичними та іншими заінтересованими органами. Чинним законодавством про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні встановлено, що за подання свідомо неправильних звітних показників, приховування доходів, що підлягають оподаткуванню, керівник (власник) підприємства і головний бухгалтер, що підписали звітність, притягаються до відповідальності.
Вимога повноти означає, що облік має охоплювати всі сторони господарської діяльності, забезпечуючи необхідну інформацію для контролю й оперативного управління, але без надмірної деталізації показників. Надмірна деталізація облікової інформації, яка не має практичного значення для управління і контролю, призводить до зростання вартості та ускладнення обліку, порушення строків складання і подання звітності.