Існує кілька типів організаційної структури торгового підприємства:
- лінійна,
- функціональна,
- лінійно-функціональна,
- лінійно-штабна,
- дивізіональна,
- матрична й ін.
Звичайно малі торгові підприємства починають свою діяльність із простої лінійної організації, у якій розподіл повноважень йде зверху вниз.
Функціональне управління, широко використовуване в середніх торгових підприємствах, - це управління по окремих функціях (маркетинг, фінанси, збут, кадри), при якому вища ланка керує співробітниками низових рівнів, але тільки в межах однієї функції. Основу лінійно-функціональних структур складає так називаний шахтний принцип побудови і спеціалізації управлінського процесу по основних функціях. По кожній з них формується ієрархія служб по рівнях (шахтам), що пронизує всю організацію від верху до низу.
Лінійно-функціональні структури найбільш ефективні в умовах використання апаратом управління певного заданого алгоритму при вирішенні типових завдань. Однак при лінійно-функціональному управлінні слабко враховуються внутрішні і зовнішні умови діяльності торгового підприємства, які постійно змінюються, допускається нераціональний розподіл інформаційних потоків, перевищуються норми керованості, особливо в керівників вищої ланки.
Суть лінійно-штабної організаційної структури полягає в тому, що при лінійному керівнику створюється в допомогу йому група фахівців, так називаний штаб, чи оперативно-аналітичний відділ. У його задачі входить: одержання й аналіз інформації про зовнішнє і внутрішнє середовище; здійснення контролю; підготовка проектів рішень; поточне інформування і консультування керівництва. При штабній структурі управління вища ланка керівників значною мірою звільняється від допоміжних, другорядних функцій у процесі управління.
Дивізіональна організаційна структура припускає розподіл організації на елементи і блоки по видах товарів чи послуг, групам покупців чи географічним районам. Розробка такої структури викликана розширенням масштабів підприємств, диверсифікованістю виробництва і змінами зовнішнього середовища.
При матричній структурі управління сполучаються вертикальні лінійні і функціональні зв'язки з горизонтальними. Персонал функціональних підрозділів, залишаючись у їхньому складі і підпорядкуванні, зобов'язаний також виконувати вказівки керівників проектів чи спеціальних штабів, що утворяться для керівництва окремими проектами і роботами. Керівники проектів установлюють склад і черговість робіт, а керівники підрозділів несуть відповідальність за їхнє належне і своєчасне виконання.
3. Механізм розрахунку лізингового платежу.
Відповідальним і одним з найбільш складних етапів підготовки лізингової угоди є визначення суми лізингових платежів. У відповідності зі ст. 7 Закону України «ПРО лізинг» розмір, графік сплати й умови перегляду лізингових платежів відносяться до істотних умов договору лізингу, склад і розмір цих платежів повинні бути економічно обґрунтовані на аграрному підприємстві.
У загальному вигляді лізингові платежі є однією з економічних форм реалізації права власності на майно (об'єкт лізингу), а саме формою розподілу між лізингоотримувачем-користувачем і лізингодавцем — власником доходу (прибутку), створеного в процесі використання об'єкта лізингу. Якщо для лізингодавця лізингова угода має сенс за умови одержання визначеного прибутку (не менше ніж по внесках у банк), то і лізингоотримувач після сплати платежів повинен одержати доход, достатній для розширеного відтворення й особистого споживання.
Крім розподілу прибутку, лізингові платежі виконують функції відшкодування вартості лізингового майна, нагромадження капіталу і стимулювання підприємницької діяльності.
Об'єктивною основою визначення розміру плати за лізинг є вартість і стан об'єкта лізингу, норми амортизації, відсотки за кредит, вартість супутніх послуг лізингодавця і постачальника, податкові пільги й ін. Нижньою межею суми лізингових платежів при фінансовому лізингу є їх мінімально можливий рівень, при якому забезпечується просте відтворення об'єкта лізингу.
Однією з головних переваг лізингових операцій у аграрній сфері, крім можливості користування об'єктом лізингу без сплати його вартості, є гнучкість лізингових платежів. Класичний лізинг передбачає можливість установлення порядку сплати лізингових платежів за домовленістю сторін (відповідно до діючого в тій чи іншій країні фінансового законодавства). Визначення за домовленістю сторін розміру, способу, форми і термінів внесення лізингових платежів і умов їхнього перегляду продекларовано в п. 3 ст. 16 Закону України «ПРО лізинг».
Результати аналізу світового досвіду показують, що лізингові платежі можуть розрізнятися і по складу елементів, що враховуються при їхньому розрахунку, і по методу нарахування платежів, і по способу і періодичності сплати, і за формою розрахунків.
Так, по способу сплати розрізняють платежі лінійні (рівними частками), прогресивні (розмірами, що збільшуються), дигресивні (зменшуваними розмірами), прискорені, сезонні й ін.
По періодичності сплати платежі поділяються на щорічні, піврічні, щоквартальні і щомісячні, а по термінах їхнього внесення — на внесені на початку, у середині і наприкінці періоду сплати.
Законом України «ПРО лізинг» визначені наступні обов'язкові складові (елементи) лізингових платежів (п. 2 ст. 16):
-сума, що відшкодовує при кожнім платежі частину вартості об'єкта лізингу, який амортизується за термін, за який вноситься лізинговий платіж;
-сума, що сплачується лізингодавцю як відсоток за притягнутий ним кредит для придбання майна за договором лізингу;
-платіж як винагорода лізингодавцю за отримане в лізинг майно;
-сума відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;
-інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Результати аналізу договорів лізингу і відповідної науково-методичної літератури показали, що до складу платежів можуть також входити:
-премія лізингодавцю за ризик;
-митні платежі;
-сума податків, що лізингодавець сплачує за об'єкт лізингу, якщо такі передбачені чинним законодавством.
Вигідним для лізингоотримувача є включення в загальну вартість лізингу також наступних витрат:
-на транспортування об'єкта лізингу до місця його експлуатації;
-на монтажні і пусконалагоджувальні роботи;
-на навчання фахівців для роботи на лізинговому устаткуванні й ін.
Таким чином, сума лізингових платежів на аграрному підприємстві не зводиться тільки до вартості повної чи часткової амортизації об'єкта лізингу, як це іноді вважають. Структура платежів має багатокомпонентний характер. Розглянемо деякі їх складові.
Відшкодування вартості, точніше залишкової вартості, об'єкта лізингу здійснюється по періодах, як правило, у розмірі відповідних амортизаційних відрахувань. Згідно ст. 18 Закону України «ПРО лізинг» договором лізингу за домовленістю сторін може бути передбачена прискорена амортизація об'єкта лізингу.
Однак сума відшкодування вартості об'єкта лізингу не обов'язково повинна бути рівною нарахованій амортизації. Це має принципове значення.
Плата за кредитні ресурси (відсоток за кредит) визначається шляхом множення величини кредитних ресурсів на кредитну ставку у відсотках, ділену на 100. При цьому під кредитними ресурсами розуміється сума боргу, котра постійно зменшується, і тому плата за кредит також постійно зменшується.
Винагорода лізингодавця (лізингова маржа, комісійна винагорода й ін.) містить у собі власні витрати лізингодавця і його прибуток. До складу зазначених витрат входить, наприклад, оплата послуг лізингових брокерів.
Щодо розміру комісійної винагороди існують різні думки. Найчастіше вважають, що він визначається за кожен період шляхом множення несплаченої вартості лізингового майна на річну процентну ставку комісійної винагороди в частках.
Додаткові послуги лізингодавця лізингоотримувачу можуть бути непостійними й оплачуватися нерівномірно. Це залежить від утримування, обсягу і періодичності (тривалості) послуг і умов укладеного договору лізингу. Вартість послуг може бути обчислена і додана до основної суми лізингового платежу. До додаткових послуг відносяться:
- інформаційні, консалтингові, юридичні;
- технічні;
- по навчанню персоналу;
- рекламні (витрати на рекламу лізингодавця);
- оплата відряджень лізингоотримувача;
- інші послуги лізингодавця.
Розмір премії за ризик залежить від рівня і видів ризику лізингодавця при реалізації лізингової угоди. Премія за ризик лізингодавця може бути врахована в ставці його комісійної винагороди, а через неї — у ставці лізингового відсотка, що поєднує ставки по кредитах і комісійній винагороді. Чим більше ризик, тим вище ставка.
Проблема сплати мита виникає по договорах міжнародного лізингу, а її розмір визначається відповідно до вимог діючого законодавства.
Загальна сума лізингових платежів на аграрному підприємстві не є постійною величиною. Вона залежить від швидкості відшкодування вартості об'єкта лізингу: чим швидше окупається вартість лізингового майна, тим менші відсотки нараховуються на ще не погашену вартість цього майна. І навпаки, перенесення сплати перших лізингових платежів на більш пізній термін приводить до росту нарахованих відсотків на вартість лізингового майна і загальної суми платежів.
У договорі лізингу може бути передбачена зміна загальної суми, графіка і розміру окремих виплат лізингових платежів за домовленістю сторін у випадку виникнення нових обставин, що можуть призвести до втрат сторін. До таких обставин можна віднести ріст темпів інфляції вище визначеного сторонами рівня, істотна зміна рівня відсотків за кредит і ін.