Смекни!
smekni.com

Вибір оптимальних технологічних параметрів виробництва шамотних вогнетривів і їх взаємозв’язок з основними властивостями виробів (стр. 2 из 7)

Рисунок 1.2 – Розріз відробленої футеровки вагранки

Ремонт футеровки вагранок можна здійснювати наступними методами:

а)застосовуючи кладку із шамотної цегли;

б)використовуючи монолітну футеровку із пластичних вогнетривких мас, виготовлених на основі шамоту, сухарних глин і вогнетривкої глини й води.

Терміни служби вогнетривкої футеровки вагранок можна збільшити, установивши водяні холодильники у плавильній зоні, а також забезпечивши більш інтенсивну десульфурацію металу, що досягається застосуванням основної футеровки, тому що при цьому зменшується загальна тривалість плавки.

Існує досвід застосування футеровки вагранок продуктивністю 2 т/год із доломітової цегли, що має внутрішній діаметр ~700, а зовнішній 900 мм. При цьому зовнішній шар футеровки, що прилягає до кожуха вагранки, викладають із доломітової цегли 230X113X25 мм, а в зоні фурм футеровку виконують із набивної маси, що складається з обпаленого доломіту, змішаного з 6% води й 1% силікату натрію. Футеровку сушать протягом 10 год, поступово піднімаючи температуру до 400° С.

Після кожної плавки в плавильній зоні виконують ремонт разгарів, зашпаровуючи їх масою, що складається з меленого стабілізованого (водостійкого) доломітового клінкера з 12%-ою добавкою води, у якого оксид кальцію зв'язаний переважно в ЗСаО-SiО2 а присутній 2СаО-SiО2 стабілізований фосфоритом. Отриману масу слід застосовувати для ремонту негайно, тому що вона може схоплюватися.

У порівнянні з доломітом і магнезитом, хромомагнезит має кращі робочі властивості: високу вогнетривкість (до~ 1900° С) і досить високу термічну стійкість.

Отже, при кладці футеровки вагранки необхідно дотримувати наступних умов:

а) виконувати кладку з мінімальним числом швів, що можна здійснити застосуванням фасонних штучних вогнетривів великих розмірів;

б) витрачати мінімальну кількість вогнетривкого мертеля для заповнення швів, що досягається старанністю кладки з товщиною швів, що не перевищує 1 мм;

в) створювати такі умови експлуатації вагранки, при яких шов швидко покривається захисним шаром глазурі, що охороняють його від агресивної дії розплавлених шлаків і металу.

Процес шлакоутворення у вагранці складний і, отже, процес шлакоро'їдання вогнетривів також складний.

Витрата вогнетривів сильно залежить від складу шлаку, що утворюється. Якщо витрата вогнетривів при плавці на одному вапняку прийняти за одиницю, то при плавці на мартенівському шлаку він складе 1.4, а при плавці на суміші мартенівського шлаку і плавикового шпату 1.64. Можна виконувати набивну футеровку вагранок, що полягає, наприклад, з 75-78% кварцового піску й 22-25% сухої глини. До цієї маси додають необхідну кількість розчину рідкого скла. На Челябінському тракторному заводі вагранки з набивною кварцеглинистою футеровкою працювали по дві зміни.

Водяне охолодження кожуха вагранки підвищує тривалість її кампанії. Футеровка стаціонарних копильников для вагранок перебуває у важких умовах служби, тому що в копильниках при 1350-1400° С зосереджена велика кількість рідкого металу. Створюється комбінація інтенсивного теплового впливу, що й розмиває, рідкого металу на вогнетривку кладку, зменшити яке важко, тому що копильник служить для нагромадження рідкого металу і рівень у ньому не може бути постійним.

Вимоги, які пред’являються до якості шамотних виробів для футеровки вагранок марки ШБВ – по ГОСТ 3272 – 71 представлені в таблиці 1.1

Таблиця 1.1 - Вимоги, які пред’являються до якості шамотних виробів марки ШБВ

Масова доля Al2O3,%, не нижче 28
Вогнетривкість, 0С, не нижче 1670
Відкрита пористість, %, не нижче 22
Границя міцності при стиску, Н/мм2, не нижче 15
Додаткова усадка при 1400 0С, %, не вище 0,5

З вище перерахованих вимог до якості вогнетриву та умов служби ми можемо стверджувати що визначальним показником є границя міцності при стиску.

2. Взаємозв'язок основних властивостей вогнетривів з параметрами технології їх виготовлення

2.1 Вплив хіміко-мінералогічного та речовинного складу на властивості шамотних і багатошамотних виробів

У виробництві шамотних вогнетривів шихту складають з пластичної глини і шамоту або іншого безусадочного матеріалу. Кількістю шамота і розміром його частинок регулюють не тільки усадку, а й такі властивості як міцність, пористість, розмір пор, текстуру, термічну стійкість та інше.

Шамот – це штучний матеріал, який одержаний в результаті випалу глин та каолінів в обертових або шамотних печах до втрати пластичності, усадки матеріалу та певного ступеня спікання.

Вогнетривкі глини – це землисті облом очні гірські породи осадженого походження, які в основному складаються з високодисперсних гідроалюмосилікатів, домішок та органічних речовин.

Глинисті породи володіють рядом властивостей та однак, вони можуть розмокати у воді, у вологому стані їде притаманна пластичність – здатність під впливом зовнішніх дій набувати різноманітну форму. Глини мають здатність поглинати воду і за рахунок цього збільшуватися в об’ємі, мають зв’язуючу здатність, а також адсорбційні властивості.

Розрізняють мономінеральні та полімінеральні глини.

Мономінеральні – це глини які переважно складаються з одного мінералу. Характерні представники:каолінові, монтморилонітові, гідрослюдисті глини.

До полімінеральних глин відносять породи, в яких найбільш суттєву роль відіграють такі мінерали як каолініт, галуазит, монотерміт.

У природних глинах окрім каолініту звичайно присутні інші глинисті мінерали: такі як галуазит(Al2O3•2SiO2•4H2O), пірофіліт(Al2O3•4SiO2•H2O), монтморилоніт(Al2O3•4SiO2•nH2O), алофан (nAl2O3•nSiO2•pH2O), монотерміт (0.2MeO•Al2O3•3SiO2•1.5H2O). каолінові глини мають міцну кристалічну решітку, яка не розширюється при зволоженні, тому вони слабо набухають. Властивість глин спікатись при певних температурах випалу з них вироби з необхідною пористістю і міцністю.

Властивості шамотних виробів в значній мірі залежать від вибору глини призначеної на зв’язку, і глини позначеної на шамот. У якості зв’язки краще вибирати глини які володіють слідуючими властивостями: високою зв’язуючою здатністю, меншими коефіцієнтами чутливості до сушки і пружним розширенням при пресуванні, більш високим вмістом глинозему, але з меншим виходом муліту.

Муліт – це вогнетривка основа шамоту. Найчастіше муліт зустрічається в двох кристалічних формах: голчатий та призматичний. Голчатий муліт армірує скловидну фазу, тому вогнетривкість матеріалу, який містить голчатий муліт, вища вогнетривкості матеріалу який містить коротко призматичний муліт, при однаковому хімічному складі.

Велике значення має розміщення глинозему в готових виробах між круглими зернами і зв’язкою. Шлак, проникаючі у вогнетрив або розчинюючи його в першу чергу взаємодіє з матеріалом який прямує до поверхні пор, і з дрібними зернами. Якщо зерновий і речовинний склади шихти підбирати так, що мілкі зерна(зв’язка) будуть місити більше глинозему, то кількість утворившогося розплаву зміниться. Це означає, що має значення не тільки загальний вміст глинозему, скільки вміст його у зв’язці(тонкої частини шихти).

Окрім глиноютворюючих мінералів у глинах містяться домішки. До основних домішок відносять вільний кремнезем та глинозем, колоїдний кремнезем, лужні та лужноземельні оксиди, сполуки заліза, титану та інших металів, органічні домішки. Усі домішки можна розділити на корисні та шкідливі. Корисні вважають, в помірній кількості, польові шпати або світлі слюди, знижаючи температуру випалу глин; глиноземисті мінерали у вигляді гіпсу або діаспора, підвищуючи вогнетривкість, термічну стійкість та інші цінні властивості глин. До шкідливих домішок відносять залізисті мінерали – гідроксиди заліза, пірит, сидерит, карбонати і сульфати кальцію.

Вміст кварциту у вогнетривких глинах до 70% і більше. Кремнезем знижує пластичність і вогнетривкість, підвищує температуру спікання, обсусловлює в деяких випадках розпушування глин при випалі. Карбонати кальцію і магнію розподілені у глинах у вигляді дрібних і крупних зерен і в тонко дисперсному стані являються сильними плавнями. У процесі випалу виробів при температурах 1000°С на короткій ділянці температур швидко розвивається скловидна фаза, яка викликає деформацію виробів. Також шкідливими домішками в глинах являються розчинні солі та хлориди, які знижують вогнетривкість.

Дуже важливе значення для характеристики та технічної оцінки вогнетривких глин має гранулометричний склад.

Глини відносять до напівдисперсних матеріалів. Вони не однорідні за своїм складом, тому зерновий склад одного і того ж типу характеризується значними відхиленнями.

При виробництві багатошамотних виробів звичайно використовують шамот двох, рідше трьох фракцій; при виробництві нормальних шамотних виробів шамот не фракціонують. У двохфракційному шамоті розмір крупної фракції повинен бути по крайній мірі більше дрібної у 10-20 разів. Розмір крупних частинок береться в межах 2-3 мм, так як фракція >3 мм не забезпечує отримання чітких ребер і кутів виробів.

Формовочна здатність маси зменшується із збільшенням в ній вмісту шамота. Покращення формовочної здатності шамотних мас може бути досягнуто вилежуванням.

При виготовленні виробів з напівкислих глин, які мають не велику усадку, кількість опіснювача може бути зменшено або його зовсім виключають. Якщо напівкислі глини опріснювати не шамотним, а кварцовим піском, кварцовими відходами, отриманими при відходженні каоліну, кварцитами і іншими, то усадку напівкислих виробів при випалі можливо повністю усунути і навіть отримати ріст.