Третя задача не є чисто маркшейдерською, але вона не може бути виконана без маркшейдерської служби діючого підприємства або геолого-розвідувальної партії. Це пов’язано з тим, що будь-які результати розвідки наносять на плани, розрізи, проекції завдяки тому, що саме маркшейдер систематично виконує зйомку свердловин, місць взяття проб, тектонічних порушень, виробок. Крім того, математична обробка розвідувальної інформації, в значній мірі, виконується маркшейдером. В останні часи третю задачу розуміють і називають, як моделювання родовища, що повністю відповідає її суті. Таким чином, ця задача в її рішенні може розглядатись, як поєднання праці маркшейдерів, геологів, гірників, збагачувальників.
Четверта задача - систематичний контроль за раціональним використанням родовищ, тобто охорона надр. Нині в системі “Держохоронпраці” (раніше “Держгіртехнагляду”) працюють групи маркшейдерів вищої кваліфікації, які постійно здійснюють контроль на державному і відомчому рівнях щодо найкращого розпорядження надрами незалежно від форм власності і підпорядкованості підприємств, які розроблюють родовища. На підприємстві будь-яка втрата корисної копалини фіксується маркшейдером і відображується в спеціальних звітах. При цьому важливо не тільки встановлювати фактичні втрати, але й своєчасно їх упереджувати. Втрати корисної копалини є важливим показником виробничої діяльності підприємства.
Маркшейдерська служба підприємства повинна слідкувати за додержанням черговості виїмки рудних тіл чи вугільних пластів, враховувати кількість відбитої та фактично виданої корисної копалини, встановлювати причини втрат сировини, відображувати ці дані в державній статистичній звітності.
Тільки маркшейдер на гірничому виробництві виконує розрахунок ціликів загальношахтного призначення (під споруди, водоймища тощо) і тільки він встановлює відповідність фактично залишених ціликів проектним. Обов’язково також контролюється величина експлуатаційних ціликів за площею та потужністю. При погашенні гірничих виробок завдяки точному нанесенню тимчасові цілики виймаються з максимальною повнотою. При підготовці маркшейдера у вузі викладається спеціальний розділ “Управління запасами гірничого підприємства”. Використовуючи високий рівень комп’ютерної підготовки, маркшейдерам за останні роки вдалось в значній мірі автоматизувати складний процес управління запасами.
П’ята задача – обов’язкова участь в складанні річних, квартальних і перспективних планів розвитку гірничих робіт. Основою для складання планів розвитку гірничих робіт є план гірничих виробок, на якому нанесено за даними маркшейдерських зйомок фактичне положення робіт на початок запланованого періоду. Оскільки план регулярно і поступово (згідно з динамікою розробки родовища) складав і поповнював саме маркшейдер, то, природно, ніхто краще за нього не володіє інформацією, нанесеною на план. При зйомці фіксувались стан гірничих робіт, механізація, дотримування паспортів кріплень, геологічні проявлення родовища (порушення, флексури, перетиски, тріщинуватість, водопрояви, мінливість структури і потужності, стан покрівлі і ін.), профіль колій, стан конвеєра, відхилення від проекту і багато інших особливостей. Завдяки цьому маркшейдер не просто знає стан гірничого виробництва на даній ділянці, а якби “відчуває його”. Крім того, згідно з його дипломом і кваліфікацією, він вивчав у великому обсязі геологічні, гірничі, економічні, математичні дисципліни, не говорячи про маркшейдерські. Маркшейдеру, підкреслимо особливо (!), надано право ведення гірничих робіт.
Шоста задача – контроль за правильним проведенням гірничих виробок, їх напрямом, профілем та перерізом. Вона є однією з основних поточних задач кожного дільничного маркшейдера. Задання напрямку гірничій виробці передує великий комплекс маркшейдерських робіт (вимірювальних, розрахункових, графічних), виконаних з необхідною точністю і контролем. Щоб задати напрям віддаленій виробці на фланзі шахтного поля, маркшейдерові доводиться іноді повторювати побудову мережі кілометрової або більше довжини, оскільки, як було сказано, створені раніше маркшейдерські пункти опорної мережі в умовах гірничого тиску змінили своє положення і не можуть служити початковими.
Слід вказати і на те, що за останні 150 років методика виконання вимірювальних робіт по створенню опорних мереж майже не змінилась і здійснюється за допомогою теодоліта і рулетки. Звичайно, ці прилади вдосконалювались, але це майже не вдосконалило загальну технологію маркшейдерської роботи. Якщо для геодезичних робіт з’явились прилади та інструменти (виготовлені в Німеччині, Швейцарії, Японії), які забезпечують можливість повної автоматизації вимірювальних робіт на поверхні, то для підземних умов таких приладів практично немає. Вони, звичайно, мають бути сконструйовані у вибухобезпечному виконанні. Тому маркшейдери, як і раніше, користуються апаратурою без електричних та електронних вузлів. Україна, на жаль, власних маркшейдерських інструментів майже не виробляє. Маркшейдерські відділи шахт практично не мають в достатній кількості необхідного інструментарію (доводиться користуватись застарілим). Імпортне обладнання, коштуючи досить дорого, не дає змоги автоматизувати вимірювальні роботи в підземних умовах.
Отже кропітка маркшейдерська робота шостої задачі виконується в більшості випадків застарілим обладнанням завдяки майстерності маркшейдерів, їх ентузіазму і винахідливості. Кожний гірник розуміє, що своєчасне задання напрямків виробкам та систематичний контроль за правильністю проходження, - одне з важливіших інженерних завдань виробництва. І при всьому цьому майже неможливо переконати управління гірничого виробництва в необхідності суттєвого “переозброєння” всієї маркшейдерії. Стали стандартними посилання на відсутність коштів, хоча всім зрозуміло, що частка в собівартості однієї тонни вугілля, яка обумовлена витратами на маркшейдерське забезпечення, не перевищує 0,2%. Матеріальне забезпечення маркшейдерських служб гірничих підприємств України на порядок чи на два нижче ніж в інших країнах, а це відчутно підриває імідж добувних галузей нашої промисловості.
Сьома задача – облік та аналіз руху запасів, втрат і видобутку корисної копалини. Запаси корисної копалини в значній мірі являють собою економічний і оборонний потенціал держави. Тому, виконуючи сьому задачу, маркшейдер здійснює функції державного контролю та захищає інтереси України.
Основою для виконання цих робіт є плани гірничих виробок і гіпсометричні плани, де показані межі земельного та гірничого відводів і характеристика запасів, які держава у встановленому порядку довірила для розробки державному підприємству, юридичній або фізичній особі. Облік та аналіз, який виконує маркшейдер (сумісно з геологом підприємства) дозволяє оцінити не тільки кількість видобутих запасів, але і їх залишок. При цьому залишок розподіляється за групами в залежності від ступеня підготовленості до експлуатації (промислові, розкриті, підготовлені, готові до виймання і ін.). Звичайно, співвідношення цих груп запасів встановлюється для кожного підприємства у відповідності з гірничо-геологічним умовами, рівнем механізації, планом видобутку, можливістю реалізації добутої маси корисної копалини і ін. Чітке співвідношення кількості запасів в групах дає можливість забезпечувати виконання плану, контролювати кількість підготовчих виробок, визначити втрати та зубожіння корисної копалини. Якщо порівнювати систематично ці дані з нормативами даного підприємства, то можна завжди зробити висновок щодо стабільності і ритмічності його роботи, виявити відхилення, намітити міри щодо ліквідації їх, тощо.
Дуже важливим в цій задачі є визначення залишків корисної копалини на складах, що в свою чергу дає можливість контролювати облік видобутої за звітний період (як правило, місяць) корисної копалини по підприємству в цілому. Слід вказати, що саме облік, виконаний маркшейдерською службою, є надійним, точним і приймається, як правило, для нарахування заробітної платні шахтарям. Дані маркшейдерських вимірів заносять в спеціальні звітні документи які формують інформацію щодо запасів даного виду корисної копалини по підприємству, об’єднанню, державі.
Восьма задача – вивчення процесу зрушення гірських порід під впливом гірничих розробок та визначення мір охорони споруд на поверхні землі і капітальних гірничих виробок від порушень.
По своїй суті ця задача має гірничо-механічний характер і важлива не тільки для маркшейдерів, але й для гірників, шахтобудівників, гірничих геологів і інших спеціалістів гірничого профілю. Склалося так, що для практичного виявлення деформацій при розробці родовищ були потрібні високоточні інструменти та спеціальні методики вимірювань, якими володіли тільки маркшейдери. В зв’язку з цим саме фахівці маркшейдерського напряму не тільки виконували необхідні вимірювання, але й розробляли теоретичні питання щодо цього процесу. Саме тому визначні наукові праці по вивченню процесу зрушення гірських порід створили вчені-маркшейдери: проф.С.Г.Авершин (1901-1972 рр.), проф. Д.А.Казаковський (1909-1973 рр.), проф. П.М.Леонтовський (1871-1921 рр.), проф. І.М.Бахурін (1880-1940рр.), проф. Г.М.Кузнєцов (1903-1995 рр.), проф. Г.Л.Фісенко (1922-1988 рр.) і інші. При вивченні процесу зрушення за багато десятиліть виникло багато наукових напрямів, які розглядаються в маркшейдерії, гірничій справі, геомеханіці, фізиці гірських порід, інших суміжних дисциплінах. Встановити межі між цими розділами гірничої науки неможливо й недоцільно.