Дослідження технічного рівня та тенденцій розвитку розточувального інструменту з розробкою матеріалів заявки, комерціалізація прав на винахід (стр. 12 из 14)

При цьому вважається, що якщо об'єкт ліцензії ще не готовий до промисловому або комерційному використанню, а основну цінність представляють передані за ліцензійною згодою патентні права, то тоді частка Ліцензіара в прибутку Ліцензіата становить до 20 %. Якщо об'єктом є промислово освоєний виріб або технологічний процес, то при виключній ліцензії (при передачі всіх прав) частка Ліцензіара може становити 35 - 50 %, а при невинятковій ліцензії (Ліцензіатові передається тільки право на використання зі збереженням прав у Ліцензіара) 20 - 30 % .

При розрахунку ціни ліцензії на базі роялті розрахункову ціну ліцензії й відповідно розмір виплат власникові інтелектуальної власності (Ліцензіарові) традиційно визначають як певний відсоток відрахувань («Роялті») залежно від вартості зробленої й реалізованої продукції по ліцензії. У практиці міжнародної торгівлі ліцензіями розмір роялті звичайно визначають не розрахунковим шляхом, а емпірично - шляхом установлених у світовій практиці для різних галузей промисловості усереднених розмірів роялті - так званих «стандартних» ставок роялті [24]. Розмір відомих з літературних джерел "стандартних" ставок роялті найчастіше становить від 0,5 до 14 %. Приміром, відомі «стандартні» ставки роялті для електронної промисловості 4 -10%, електротехнічної промисловості 1-5 %, фармацевтичної промисловості 2-7%, літакобудування 6-10%, автомобільної промисловості 1-3%, верстатобудівної промисловості - 4,5-7,5%, виробництв споживчих товарів тривалого користування -5%, виробництв споживчих товарів з малим строком використання 0,2 - 1,5 %, [25].

4.4.2 Основні методи розрахунку поточної вартості

У зв'язку з тим, що в більшості випадків при розрахунку прийнятної ціни ліцензії виникає проблема оцінки (на дату укладання договору або на дату оцінки) минулих витрат Ліцензіара, які він зробив при створенні ліцензуємої інтелектуальної власності, і майбутніх доходів Ліцензіата від використанні об'єкта ліцензії, то доцільно зробити короткий огляд методів розрахунку поточної вартості об'єктів оцінки.

4.4.2.1. Метод «наведених витрат»

Розрахунок поточної вартості об'єкта оцінки методом "наведених витрат" укладається, у загальному випадку, у перерахуванні фактичних витрат на створення й підготовку до використання об'єкта оцінки у вартість на дату оцінки

При розрахунку вартості об'єкта оцінки по методу «наведених витрат» узагальнена формула поточної вартості об'єкта оцінки може бути виражена в наступному виді:

(1)

де:

- вартість об'єкта оцінки по методу «наведених витрат»,

- витрати на створення (придбання) оцінюваного об'єкта на дату їхнього здійснення;.

- коефіцієнти приведення, що враховують зміну вартості грошей у часі й інфляції за період з дати здійснення витрат до дати оцінки.

4.4.2.2 Метод «капіталізації доходу»

Розрахунок поточної вартості об'єкта оцінки по методу «капіталізації доходу» визначають шляхом розподілу щорічного доходу (чистого прибутку після податків, чистого операційного доходу) одержуваного від комерційного використання об'єкта оцінки на коефіцієнт капіталізації по формулі:

(2),

де

- поточна вартість об'єкта оцінки по методу «капіталізації доходу»,

- грошовий потік щорічного доходу,

- коефіцієнт капіталізації.

4.4.2.3 Метод «дисконтуваня грошових потоків»

Розрахунок поточної вартості об'єкта оцінки по методу дисконтування грошових потоків (надходжень) чистого прибутку провадять шляхом підсумовування щорічних майбутніх грошових потоків (надходжень чистого прибутку або надлишкового прибутку), ділених на коефіцієнт дисконтування по формулі:

(3),

де:

- поточна вартість об'єкта оцінки,

- щорічні майбутні грошовий потоки,

I - коефіцієнт дисконтування,

t – термін дії ліцензії,

n – рік використання ліцензії.

4.4.2.4 Метод «порівняння продаж»

Оцінка по методу порівняння продажів ґрунтується на прямому порівнянні оцінюваного об'єкта з іншими об'єктами інтелектуальної власності, які були продані в порівнянний час на аналогічному ринку. Вартість інтелектуальної власності в такому випадку визначається ціною, що платять типові покупці типовому продавцеві інтелектуальної власності за аналогічний по якості й по корисності об'єкт дату оцінки на даному ринку. Метод визначення вартості в порівнянні продажів найбільш ефективний тоді, коли є достатня кількість інформації про недавні угоди купівлі-продажу аналогічних об'єктів. Тому для застосування методу порівняння продажів необхідна достовірна інформація про ціни, якісні показники об'єктів, обсязі переданих прав і інших факторів, що визначають кінцеву ціну угоди. На сьогоднішній день ринок інтелектуальної власності й у Росії й в Україні поки ще не одержав достатнього розвитку. На практиці найчастіше відсутній досить повна інформація про безсумнівний факт продажу ліцензій на об'єкти, аналогічні оцінюваним об'єктам, у реальних умовах конкретного ринку. Тому використання методу порівняння продажів часто, через відсутність достовірних даних по ринкових прецедентах продажів аналогічних по технічному рівні й технічній сутності об'єктів, не представляється можливим.

4.4.2.5 Метод "роялті"

Оцінка вартості методом "роялті" укладається в дисконтуванні (або капіталізації) щорічних грошових потоків (надходжень) роялті по гіпотетичному (передбачуваному) ліцензійній угоді.

Найчастіше щорічні розміри грошових потоків роялті розраховують у вигляді певного відсотка від планованих обсягів промислової реалізації продукції по ліцензії, потім визначають щорічні, наведені на дату оцінки, грошові потоки (грошові надходження) роялті й підсумовуванням визначають поточну вартість ціни ліцензії по формулі:

(4)

де:

- поточна вартість грошових потоків роялті,

- прогнозовані грошові потоки роялті,

- розрахункова ціна одиниці продукції по ліцензії,

- щорічний обсяг виробництва продукції по ліцензії,

- розрахункова ставка роялті,

I - ставка дисконту.

На розмір ставок роялті впливає ряд обставин, які на практиці беруть до уваги при виборі їхньої конкретної величини, зокрема враховуються: технічна цінність об'єкта ліцензії; економічна ефективність; стадія розробки й готовність до промислового використання; наявність і обсяг патентного захисту; обсяг переданих прав по ліцензії; обсяг переданої документації й ноу-хау; інжиніринговий супровід; кон'юнктура ринку; конкурентні пропозиції.

4.4.3 Розрахунок вартості невиключноїліцензії на корисну модель

«борштанга»

Конструкції сучасних машин, поза залежністю від їх функціонального, цільового або експлуатаційного призначення, проектується по блоковому типі. Корпусні деталі являються складовій частиною майже всіх машин і механізмів. Входячи до складу машин, приладів корпусні деталі займають у них основне положення по частці, складності, трудомісткості й собівартості їхнього виготовлення. У верстатобудуванні трудомісткість виготовлення корпусних деталей досягає 15-20 % від загальної трудомісткості обробки всіх деталей верстата [11].

Основними оброблюваними поверхнями в корпусних деталях є отвори які поділяють на основні й кріпильні. Розглянута корисна модель - борштанга, призначена для обробки основних отворів, які складають близько 60 % трудомісткості обробки всієї корпусної деталі. Аналіз конструкції вироблених деталей показав, що розміри діаметрів основних отворів мають розмір від 16 до 500 мм. Розподіл кількості отворів залежно від їхнього діаметра характеризується даними таблиці 4.1 [11].

Таблиця 4.1 – Кількість отворів різного діаметра в корпусних деталях

Галузьпромисловості	Кількість отворів в % для діаметрів:
	До 20	20-40	40-60	60-80	80-120	Понад 120
насособудування	4	24	46	18	5	3
кранобудування	-	5	12	26	38	19
автомобілебудування	2	8	13	42	29	6
приладобудування	28	45	15	12	-	-

Розглянута борштанга призначена для обробки отворів діаметром 40 мм і вище, що становить у середньому 71 % від усього числа оброблюваних основних отворів.