Слід пам'ятати, що проектування складних систем завжди відбувається в умовах хоча б часткової апріорної невизначеності майбутнього. Життя неодноразово демонструвало, що навіть найсміливіші прогнози, які здавалися на той момент нереальними, реалізуються значно швидше, ніж передбачалось.
Системний підхід, навіть при ординарному проектуванні меблів, вимагає участі дизайнера в розв'язанні цілого ряду питань, пов'язаних з урахуванням процесів сприйняття людини. Однак досить часто при проектуванні меблів гіпертрофується лише один аспект, що повністю суперечить системному підходу. Найчастіше на перший план висувають аспект утилітарності чи "економічності" рішення на шкоду естетичним якостям. Такий підхід суперечить теорії систем і економічний лише на першому етапі після реалізації рішення. Надалі недоврахування людського фактора призводить до істотних економічних утрат, які значно перевищують очікувану економію. Для розв'язання питання про характер економії необхідно використати вже згадувану модель діяльності людини. З цієї моделі випливає, що будь-яке дизайнерське рішення меблів є дуальним: воно безпосередньо бере участь у процесі діяльності людини, полегшуючи чи, утруднюючи її, спричиняє через зміну психофізіологічного стану людини адекватніше сприйняття ситуацій діяльності. Останнє, хоча й рідко знаходячи вираз у конкретних економічних оцінках, справляє сильний вплив на результативність усієї діяльності людини, інтегрованої задосить тривалі проміжки часу. Якщо переходити до систем високого ієрархічного рівня, дизайнерські вирішення серед інших факторів зумовлюють соціальні наслідки, які важко оцінити.
Прогнозуючи роль дизайнерських вирішень меблів, їх естетичного вдосконалення в системному проектуванні, слід враховувати, що у міру розвитку науково-технічного прогресу, який різко підвищує можливості людини, особливого значення набуває необхідність підвищення адекватності сприйняття й оцінки ситуацій діяльності як у даний момент часу, так і на достатньо віддалену перспективу. Як уже зазначалось, у підвищенні адекватності процесів сприйняття найбільш суттєву роль, крім професійних навичок, відіграє контур естетико-емоційного управління діяльністю людини.
Обов'язкова конкретизація цілей проектування меблів з одночасним урахуванням обмежень, які накладаються вищими ієрархічними рівнями, вимагає від дизайнера не просто правильного, оптимального чи близького до оптимуму рішення. У свою чергу, оптимізація проектних рішень пов'язана з необхідністю проробки в рамках єдиних концепцій декількох десятків, а то й сотень варіантів. Багатоваріантність застосовуваних рішень дає змогу вибрати з наявних критеріїв найкращі. Проте це пов'язано з різким збільшенням затрат живої праці дизайнера. А оскільки терміни розробки при збільшенні об'ємів проектування повинні скорочуватися, то використання нових методів і засобів проектування при системному підході є принципово необхідним.
ОСНОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Й ФОРМУВАННЯ ПРОЕКТНИХ РІШЕНЬ
Розглянемо загальні підходи до проектування складних об'єктів, до яких належать меблі. Однак, враховуючи вимоги до підготовки дизайнерів, зупинимось на деяких аспектах і основних суперечностях, що виникають у процесі реального проектування меблів.
Розвиток масової проектної культури, світоглядна орієнтація проектування меблів супроводжуються на сучасному етапі творчою активністю людей при організації ППС, створенням нових цінностей і норм матеріального та духовного життя. Як зазначалося вище, створення меблів - складний творчий та організаційний процес. Він передбачає аналіз і світоглядне орієнтоване осмислення об'єкта проектування, його наукове й художнє моделювання, а також адекватні методи створення проектних ідей і концепцій.
Предметом роботи проектувальників є саме проектування, його суть і форма. Фундаментальною категорією, яка визначає процес проектування, стає мета проекту. Підходи до об'єкта проектування, точку зору на нього та специфіку дизайн-діяльності зумовлюють основні категорії проектної діяльності дизайнера. Це - "проектний образ", "функції предмета", "морфологія предмета", "технологічна форма предмета", "естетична цінність".
Проектний образ - це композиційна цілісність форми, яка виражає смислову структуру й ідейно-тематичний зміст проектної концепції. Він визначає три аспекти підходу до проектування:
художнє моделювання соціально-культурних ситуацій;
композиційне формотворення цілісних об'єктів;
смислоутворення, яке реалізується в просторовій структурі об'єкта.
Проектуючи меблі, дизайнер моделює різні ситуації їх використання в ППС життєдіяльності людини. Залежно від типу діяльності розрізняють такі функції предмета; адаптивну, інструментальну, результативну й інтегративну.
Адаптивна функція – це здатність предмета полегшувати процес адаптації людини, створюючи і, підтримуючи умови для оптимального проходження процесів життєдіяльності.
Інструментальна функція – функція, предмета – пов'язана з діяльністю перетворення ППС.
Результативна функція – функція набута предметом у процесі знакового закріплення в суспільній свідомості її ролі й змісту для діяльності людини. Цільове моделювання результативної функції включає:
моделювання ситуацій соціального функціонування предметів;
систематизацію установок, які характеризують ситуації функціонування предметів;
виявлення умов для досягнення цілей;
визначення проектних завдань і послідовності їх виконання;
визначення умов сумісності різних цільових установок при рішенні проектних завдань.
Інтегративна функція — функція предмета, в якій фокусуються зміст, традиції, цінності, виражені в матеріалі й формі, як відбиття способу життя.
Морфологія предмета — матеріальна форма предмета, організована відповідно до його функції, матеріалу і способу виготовлення. Розрізняють два плани морфологічної структурності форми: просторову і тектонічну. Просторова структура задає напрям і тему морфологічного проектування. Основні її елементи — фігура, величина, положення, порядок. Тектонічна структура — це матеріальна структура, призначена для виконання технічної функції. Основні її елементи: технічна функція, матеріал, структура.
Технологічна форма предмета — це втілення морфологічного образу предмета в матеріалі і промисловій технології.
Естетична цінність — особливе значення об'єкта, яке виникає в процесі контакту з ним людини в ситуації естетичного сприйняття і переживання.
Одне з головних понять, яке використовують у практиці дизайну — поняття форми, що включає в себе такі аспекти, як матеріалізованість і привнесені характеристики виразу соціально-культурних, ціннісно-орієнтаційних та естетичних смислів. Різнобічність, властивості й зв'язки предмета зі світом виступають спершу як суть, яка пізнається і виявляється проектувальником, а потім як матеріал, який він організовує і якому надає предметної форми. Категорія форми відносно змісту виступає на перший план на рівні встановлення зв'язків між уже сформованими предметами. Коли предмет склався і набув чітких меж, категорія форми трансформується в специфічне предметне поняття і категорію даної діяльності.
Особливістю формування проектних рішень меблів є ретельний аналіз кожного проектно-творчого рішення на предмет відповідності функціонально-технологічному процесові, його техніко-економічним показникам, цілісній художній моделі ППС та образові людини, для якої вони проектуються.
Житлове середовище відзначається циклічністю та ритмічністю процесів, які в ньому відбуваються. Воно чутливо реагує на зміни потреб сім'ї та кожного її члена, потреб різних вікових груп споживачів. Тому під час проектування слід брати до уваги соціально-демографічні характеристики сім'ї; зміни й складу, що відбуваються багатократно протягом існування проектованого об'єкта; потреби різних сімей; взаємозв'язки всіх видів діяльності; вплив вартісних орієнтацій людини і різних соціальних груп; вплив об'єкта проектування на психофізичний стан людини і т.д.
Розуміння особливостей сприйняття простору, форм меблів дає ключ до візуальної організації ППС і формування зовнішньої форми кожного виробу зокрема. Художні якості меблів і предметно-просторового середовища в цілому багато в чому визначаються внутрішнім зв'язком між "й елементами й компонентами, взаємодією й взаємовпливом. При цьому велике значення відводиться синтезові засобів художньої виразності і просторової організації. Виразність кожного функціонального комплекту, набору меблів, його емоційно-естетична дія переважно досягаються комплексним використанням прийомів просторової організації й сукупністю засобів, які виявляють і підкреслюють ціле, комплекс як єдине.