Особливо виразними є меблі та ППС, розроблені з використанням символічного й алегоричного смислоутворення. Формотворення меблів на основі асоціацій у широкому діапазоні емоційної та художньої діяльності людини дає ряд цікавих видів меблів з нетрадиційною сюжетною виразністю: "ботанічні меблі", "меблі-графіка", "меблі-одяг", "меблі-архітектура" й ін.
Між соціокультурними запитами суспільства й індустріальним виробництвом меблів існують певні суперечності. З одного боку, необхідно створювати художні форми меблів з різноманітними смисловими й емоційно-образними властивостями, а з іншого, — вимоги індустріального виробництва змушують дизайнера шукати типові рішення, виходячи з обмеженої кількості стандартних елементів. Це можна подолати, створюючи методами промислового виробництва нестандартне естетичне ціле зі стандартних елементів.
Зразки чудових форм з обмеженої кількості типових елементів ми зустрічаємо в природі. Тому свідомо, а може, підсвідомо у своєму творчому пошуку проектувальники запозичають у живої природи ці форми. Вивчення й використання принципів структурно-функціональної організації живих систем і природного, а також динамічного та кінетичного формотворення в дизайні розширює можливості створення нових форм і конструктивних вирішень меблів.
Глибоке естетичне осмислення нових і перспективних матеріалів, оригінальність конструкцій сприяють використанню їх у якості виразних засобів проектування.
Створення різноманітних форм меблів з обмеженої кількості елементів здійснюється за певними правилами взаєморозміщень і з'єднань складових частин. Важливий засіб удосконалення багатьох типів і видів виробів сучасного масового виробництва — застосування комбінаторного методу формотворення, який дає змогу з багатократно повторюваних типових уніфікованих елементів одержати велику кількість композиційних рішень.
Цілісність творчої діяльності проектувальника забезпечує загальні взаємопов'язані принципи системного підходу, а також властивості художніх рішень, які проявляються у взаємовідношенні між окремими аспектами процесу дизайнерської творчості.
Основний метод процесу проектування — подолання суперечностей між естетичним і економічним, естетичним і стандартним, індивідуальним і масовим, персональним й імперсональним, унікальним і типовим.
Під час формування дизайнерських вирішень меблів важливою є проблема творчості, напрям мислення проектувальника у творчому процесі. Багатовіковий досвід розвитку людства підтверджує, що жоден з обраних дизайнером способів вирішення тієї чи іншої творчої проблеми не може вважатися непохитним і недоторканим, адже немає у світі такої речі, якої не можна було б удосконалити.
Розуміння дизайну меблів, повноти й цілісності їх сприйняття залежить не лише від самого об'єкта та професійної майстерності проектувальника, але й від споживача: рівня його життєвого досвіду, художнього смаку, світосприйняття. Умовою повноцінного естетичного освоєння предметів є загальний характер творчості, наявність і можливість розвитку у всіх суб'єктів процесу проектування й процесу споживання якостей: естетичного сприйняття; естетичної свідомості; естетичної міри. Від того, наскільки художній образ, що виник у свідомості споживача, адекватний задуманому проектувальником, залежить результат майстерності й творчості. Тому на стадіях зовнішнього й внутрішнього проектування під час пошуку художнього образу проектувальникові дуже важливо розуміти і яскравіше виражати за допомогою архітектурно-художніх засобів змістовність, візуальну цілісність й визначеність створюваних виробів. Від майстерності проектувальника і його творчих установок залежить у кінцевому підсумку виразність і комфортабельність меблів, створення оптимальних умов життєдіяльності людини.
ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
Проблеми якості меблів охоплюють широкий комплекс питань, при розв'язанні яких велику роль відіграє стандартизація
Стандартизація - це встановлення й застосування правил для впорядковування діяльності в певній галузі на користь і при участі всіх зацікавлених сторін, зокрема, для досягнення всезагальної оптимальної економії при дотриманні умов експлуатації (використовування) і вимог безпеки.
Основні завдання стандартизації:
установлення прогресивних систем стандартів на базі комплексних цільових програм, які визначають вимоги до конструкції виробів, технології їх виробництва, якості сировини, матеріалів, півфабрикатів, комплектуючих виробів і створюють умови для формування потрібної якості кінцевої продукції на стадії її проектування, серійного виробництва й експлуатації;
визначення єдиної системи показників якості продукції, методів і засобів її випробувань;
установлення норм, вимог і методів на стадіях проектування, виробництва й експлуатації продукції з метою забезпечення її оптимальної якості й виключення нераціональної різноманітності видів, марок і типорозмірів продукції;
уніфікація промислової продукції й агрегатування виробів як найважливіші умови спеціалізації, підвищення економічності виробництва, ефективності експлуатації й ремонту виробів;
установлення єдиних систем документації, класифікації й кодування продукції, техніко-економічної інформації, форм і систем організації виробництва та праці;
установлення єдиних термінів і означень у найважливіших галузях науки, техніки і народного господарства.
Стандарти утворюють системи стандартизації: Державна система стандартизації (ДСС); Єдина система конструкторської документації (ЄСКД); Єдина система технологічної документації (ЄСТД); Система показників якості продукції (СПЯП) та ін.
Залежно від сфери дії стандарти поділяють на такі категорії: державні, галузеві і стандарти підприємств.
Методами стандартизації є уніфікація, типізація, симпліфікація й агрегатування.
Уніфікація — раціональне скорочення кількості типів, видів і типорозмірів виробів однакового функціонального значення. Уніфікація — це доцільне повторення в межах одного виробу, групи чи серії виробів мінімально необхідної кількості однорідних деталей, вузлів чи агрегатів, які забезпечують їх високий художньо-конструкторський рівень.
Типізація — один з методів стандартизації, який полягає в розробці і встановленні типових (за виглядом і розмірами) виробів, збірних одиниць і деталей. Симпліфікація — метод стандартизації, що полягає в скороченні типів виробів у межах конкретної номенклатури до кількості, яка є достатньою для задоволення наявної на даний час потреби.
Агрегатування — принцип створення меблевих виробів шляхом застосування обмеженої кількості уніфікованих стандартних агрегатів, які можна функціонально і геометричне замінювати. При цьому необхідно, щоб із мінімальної кількості типорозмірів автономних агрегатів можна було створити максимальну кількість компоновок виробів. Різноманітність меблів досягається із застосуванням програмного проектування і принципів серійності.