Зовнішні каналізаційні системи (стр. 4 из 4)
Каналізаційні насосні станції мають машинне відділення, приймальний резервуар, побутові та допоміжні приміщення. В машинному залі розташовують основні та резервні насоси, а також все допоміжне обладнання для нормальної роботи насосів. Приймальний резервуар утворює регулюючу ємність, яка забезпечує найбільш ефективну рівномірну подачу насосів і розміри якої визначаються за поєднаним графіком притоку і відкачування стічних вод (не менше за 5-ти хвилинну подачу найбільшого із встановлених насосів). Приймальний резервуар обладнують решітками для затримання великих механічних домішок. Затримані домішки подрібнюють в спеціальних апаратах і скидають в канал перед решітками. Машинний зал та інші службові приміщення відділяють від приймального резервуару суцільною водо-і газонепроникною стінкою.
Схеми та конструкції насосних станцій залежать від гідрогеологічних умов, глибини підвідного колектору, типу та кількості насосів, особливості розташування насосних агрегатів тощо. Як правило, насосні станції розташовані в понижених місцях, мають значне заглиблення і часто нижче рівня підземних вод. В цьому випадку доцільно застосовувати каналізаційні насосні станції шахтного типу і круглі в плані (мал. 13а, б). Опускний спосіб будівництва дозволяє долати труднощі зведення споруди, які обумовлені складними гідрогеологічними умовами та значною глибиною станції. Кругла форма в плані вигідна і в конструктивному відношенні.
При перекачуванні стічних вод, що містять пожежо- та вибухонебезпечні речовини, приймальні резервуари відокремлюють від машинного відділення, яке може розміщатися на меншій глибині (мал. 1).
Значно спрощується схема та конструкція насосної станції, якщо вона має невелику глибину і зводиться в сухих ґрунтах. Станція може мати прямокутну форму, а резервуар поєднуватись з машинним відділенням (мал. 13г).
Каналізаційні насосні станції, що перекачують невелику кількість стічних вод (місцеві або розташовані в сільських населених пунктах), будують підземними і повністю автоматизованими. Доступ для огляду і проведення профілактичних заходів здійснюється через люк.
В тих випадках, коли при перекачуванні невеликих витрат стічних вод висота підйому не перевищує 4 м рекомендується приймати насосні станції з шнековими насосами (мал. 13д).
Насоси вибирають за максимальною подачею насосних станцій і потрібним напором. Напірні трубопроводи від насосних станцій виконують, як правило, в дві лінії. Швидкість руху води в них приймається 1… 1,5 м/с.
Мал. 13. Схеми насосних станцій:
а, б – шахтного типу відповідно з горизонтальними та вертикальними насосами; в-з окремо розташованим приймальним резервуаром; г – прямокутна в плані; д – з шнековими насосами: 1 – решітка; 2 – електродвигун; З – напірний трубопровід; 4 – насос; 5 – всмоктувальний трубопровід; 6 – шнековий підйомник
Maл. 14. Каналізаційні насосні станції:
а) шахтного типу з горизонтальними фекальними насосами; б) із шнековими насосами: 1 – подвійний трубопровід; 2 – щитовий затвор; 3 – молоткова дробарка; 4 – решітки; 5 – приймальний резервуар; 6 – щит управління; 7 – кран-балка; 8 – напірний трубопровід; 9 – шнековий підйомник; 10 – вихідний трубопровід
Maл. 15. Каналізаційна насосна станція з окремо розташованим резервуаром:
1 – решітки; 2 – приймальний резервуар; 3 – всмоктувальні труби; 4 – напірні труби; 5 – кран-балка; 6 – машинне відділення
Розміри насосних станцій визначають, виходячи з об'єму приймального резервуару, габаритів обладнання, складу допоміжних та побутових приміщень. Підземна частина каналізаційних насосних станцій виконується з бетону або залізобетону, а наземна – з цегли.
Насосні станції повинні бути обладнані внутрішнім водопроводом, опаленням, освітленням та вентиляцією. Для практичного застосування розроблені типові проекти насосних станцій різної потужності з різною глибиною підвідного трубопроводу. На мал. 14, 15 приведені приклади каналізаційних насосних станцій.
Використана література
1. Альтшуль А.Д-, Киселев П.Г. Гидравлика и азродинамика (Основи механики жидкости): Учебное пособиє для вузов. 2-е изд. – М.: Строй-издат, 1975. – 1975. – 323 с.
2. Богословский В.Н. и др. Отопление и вентиляция: Учеб. для вузов. -2-е изд., – М: Стройиздат, 1980. – 295 с.
3. Внутрєннее оборудование горячего и холодного водоснабжения и центрального отопления из труб РЕ-Хс (VPE-c), LPE, PVC-CnPVC-Uсистема KAN-therm. Справочник проектировщика. Современньїе систе-мьі отопления и водоснабжения. – Варшава, фирма «KAN» 1997. – 81 с. Внутренние санитарно-технические устройства. В 3 ч. Ч. 1. Отопление; Под ред И.Г. Староверова и Ю.И. Шиллера. -4-е изд., – М.; Стройиздат, 1990. – 344 с.
4. Внутренние санитарно-технические устройства. В 3 ч. 4.2. Водопровод и канализация; Под ред. И.Г. Староверова и Ю.И. Шиллера. – 4-е изд., – М.: Стройиздат, 1990. – 247 с.
5. Державні будівельні норми України: Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення: ДБН В.2.2. – 9–99. – Вид.офіц. – К.: Держбуд України, 1999. – 94 с. Єнін
6. ДБН В 2.5–20–2001. «інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання».
7. Жуковський CO, Лабай В.Й. Системи енергопостачання і забезпечення мікроклімату будинків та споруд. Навч. посібник. – Львів: Астрономогео-дезичне товариство, 2000. – 259 с.
8. Зінич П.Л. Вентиляція громадських будівель і споруд: Конспект лекцій. К.:КНУБА, 2001. – 228 с.
9. Измєнение №1 к СНиП 2.04.05–91. Отопление, вентиляция и кондици-онирование. Госкоштет строительства, архитектурьі и жилищной политики Украиньї. – К.: Укрархбудінформ, 1998. -19 с.
10.Инженерное оборудование зданий и сооружений: Учебник; Под ред. Ю.А. Табунщикова. – М.: Вьісш. школа, 1989. -238 с.
11.Инженерное оборудование зданий и сооружений: Учебное пособиє; Под ред. Н.В. Пащенко. – М.: Вьісш. школа, 1981. – 344 с.
12.Кедров B.C., Ловцов Е.Н. Санитарно-техническое оборудование зданий: Учеб. для вузов. – М.: Стройиздат, 1989. -495 с.
13.Кравченко B.C. Водопостачання і каналізація: Підручник. – Рівне: Вид-во РДТУ, 2002. – 285 с.
14.Кравченко B.C., Саблій Л.А. Гаряче водопостачання будівель: Навч. посібник, – 2-е вид. – Рівне, РДТУ, 2000. – 152 с.
15.Кравченко B.C., Саблій Л.А., Зінич П.Л. Санітарно-технічне обладнання будинків: Підручник. – Рівне: УДУВГП, 2003 – 442 с.
16.Кязимов К.Г., Гусев В.Е. Основи газового хазяйства: Учебник. – 3-є изд. – М.:Вьісшая школа, 2000 – 462 с.
17.Лукиньїх А.А., Лукиньїх Н.А. Таблицьі для гидравлического расчета канализационньїх сетей и дюкеров по формуле акад. Н.Н. Павловского. М., Стройиздат, 1974. – 156 с.
18.Обогревание полов с ислользованием многослойньїх труб (РЕ-АІ-РЕ) системьі «КИСАН». Руководство по проектированию, сборке и монтажу. Инструкция 2. – Варшава, Польша, 1999. – 52 с.
19.Пальгунов П.П., Исаев В.Н. Санитарно-технические устройства и газоснабжение зданий. Учебник для техникумов. – М.: Стройиздат, 1991. -416 с.
20.Русланов Г.В., Розкин М.Я., Ямпольский З.Л. Отопление и вентиляция жилых и фажданских зданий: Справочник. – К.: Будівельник, 1983. –
21.272 с.
22.«Ринок інсталяцій», №4, 2004. Вид-во «ЕКОінформ».
23.Сергейчук О.В. Архітектурно-будівельна фізика. Теплотехніка огороджуючих конструкцій будинків. Навч. посібник. – К.: Такі справи, 1999. – 156 с.
24.Справочник проектировщика. Внутренние санитарно-технические устройства: В 2 ч. /Под ред. И.Г. Староверова. – М.: Стройиздат, 1978. – ч. 2: Вентиляция и кондиционирование воздуха. – 510 с.
25.Справочник по инженерному оборудованию жильїх и обшественньїх зданий / П.П. Якубчик, А.Е. Татура, Н.А. Черников, О.А. Продоус; Под ред. В.С. Дикаревского. – Киев: Будівельник, 1989. – 360 с.
26.Тихомиров KB., Сергиенко К.С. Теплотехника. Теплогазоснабжение и вентиляция: Учебник для вузов. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Стройиздат, 1991. – 480 с.
27.Шевелев Ф.А., Шевелев А.Ф. Таблицьі для гидравлического расчета водопроводньїх труб: Справ, пособие. – М.: Стройиздат, 1984. -116 с. ЩекинР.В. идр.
28.Расчет систем центрального отопления. – К.: Вища школа, 1975. – 216 с. Щекин Р.В. и др. Справочник по теплоснабжению и вентиляции. Книга І. – Киев: Будівельник, 1976.
29.Щекин Р.В., Кореневский CM., Бем Г.Е. и др. Справочник по теплоснабжению и вентиляции. Кн. 2-я. – К.: Будівельник, 1976. – 352 с. Зкология города: Учебник – Либра, 2000. – 464 с.