Тз. св - зайнятість робітника виконанням роботи по поєднуваній професії протягом зміни, хв;
Тсм - тривалість зміни, хв.
Загальна трудомісткість робіт по основній і поєднуваній професії не повинна перевищувати тривалості змінного часу, тобто коефіцієнт зайнятості не має бути більше одиниці.
На третьому етапі виробляється регламентація праці того, що поєднує професії. Вона може бути реалізована у вигляді схем, графіків, розкладів, визначальний порядок і періодичність виконання робіт, способи і час виконання.
Енергетичне господарство це не тільки додаткова дільниця підприємства, але і елемент енергетичних систем району і являє собою складну сукупність процесів виробництва, перетворення, розподілу і використання всіх видів енергетичних ресурсів. Енергогосподарство забезпечує виробництво на даному підприємстві різними видами енергії і енергоносіями, здійснює монтаж, експлуатацію і ремонт енергообладнання в виробничих цехах і підрозділах підприємства.
Найбільшу питому вагу в енергопотребі займає електрична енергія 30% всієї вживаної енергії.
Електрозабезпечення підприємства здійснюється в основному від районних енергетичних систем і рідше від власних електростанцій.
Теплоносії - пар і гаряча вода - поступають головним чином від теплових сіток територіальних енергосистем. На підприємствах для отримання носіїв теплової енергії широко використовують так звані другорядні енергоресурси - теплота вихідних газів назріваючих печей для нагріву води, використання води і пару, які одержані при водяному і випалювальному охолодженні, від опалення, а також відпрацьованого пару.
Забезпечення стисненим повітрям підприємств здійснюється децентралізовано, тобто при допомозі компресорних установок, які забезпечують подачу на робочі місця стисненого повітря для пневмозажимів, підйомників і ін.
Для виробничих і господарсько-побутових потреб підприємство використовує воду в значних об’ємах, при організації водозабезпечення особливе значення повинно приділятися вирішенню екологічних питань, повторному використанню промислової води і викидів її в природні джерела тільки через систему очисних споруд.
На підприємстві використовують також тверде, рідке і газоподібне паливо в залежності від технології виробництва.
В якості твердого палива використовують вугілля, кокс. Для нагрівальних приладів застосовують рідке паливо - мазут, для транспортних засобів в залежності від двигунів внутрішнього згорання використовують дизпаливо і бензин.
Газоподібним паливом служить природній газ, який використовується
нагрівальними установками. В виробничому процесі використовують також інші гази - кисень, вуглекислий газ.
Важливим фактором, який дозволяє правильно організувати систему енергозабезпечення і рівень технічної експлуатації є надійність і безперебійність забезпечення енергією. Перериви в енергозабезпеченні ведуть до порушень виробничих процесів і економічним збиткам.
Процес виробництва, розподіл і потреба енергії є єдиним енергетичним процесом в якому всі елементи взаємозв’язані. Структура і об’єм енергозабезпечення залежать від виду продукції, технологічного процесу, виробничої потужності і зв’язків з територіальною енергетикою.
Енергетичне господарство на підприємстві ділиться на:
Загальне
Цехове
Загальне - це генеруючі, перетворюючі і виробничі спорудження, установки і пристрої, які об’єднуються в підрозділи, цехи:
Теплосиловий
Електросиловий
Газовий
Електромеханічний
Слаботоковий
Теплосиловий - це контрольні установки, теплова сітка підприємства, водозабезпечення, каналізація, компресорні установки і сітка зрідженого повітря, конденціонери, мазутоперекачуючі установки.
Електросиловий - понижаючі підстанції, трансформаторні установки, кабельні сітки, електролінії.
Газовий цех - газопровідна сітка, киснева станція, склади з балонами, які наповнені різним газом.
Електричний цех - виконує роботи по ремонту електрообладнання і електроапаратури.
Слаботоковий участок - здійснює технічне обслуговування АТС, комутаторних установок, акумуляторних підрозділів, радіотелевізійної сітки.
Організація і управління енергозабезпеченням підприємства.
Енергогосподарство:
електросиловий цех
тепловий цех
електромеханічний цех, які в свою чергу діляться на виробничі участки (всього більше 20 цехів і участків).
Велика кількість різного енергообладнання і складних енергоустановок вимагають єдиного керівництва енергогосподарством.
На підприємствах це здійснює головний енергетик (якщо це невелике підприємство, то це служба входить до головного механіка).
Апарат відділу головного енергетика ВГЕ складається з функціональних бюро, груп і лабораторій.
Головний енергетик має 2 заступників:
по енергетичній частині
по теплотехнічній частині
Обов’язковою умовою для забезпечення нормальної роботи виробництва є черговий енергетик, який має безпосередній зв’язок з диспетчерською службою підприємства.
Різні відділи і бюро займаються виконанням обов’язків, які передбачені відповідними положеннями і регламентуються умовами діяльності при різних формах внутрішньогосподарського розрахунку.
Вдосконалення організаційної структури управління енергогосподарством треба співставляти з розробкою мір по їх оптимізації.
На підприємствах в зв’язку з ростом виробництва, а також його вдосконалення, введенням нової технології росте потреба в паливі - енергетичних ресурсах. Тому потребу в цих ресурсах треба добре прогнозувати і планувати.
Виробнича бригада - це головна частина трудового колективу підприємства, об'єднує працівників для спільного і найбільш ефективного виробничого завдання на основі загальної зацікавленості і відповідальності за результати роботи. Бригадна форма організації праці застосовується з метою поліпшення якості продукції, збільшення продуктивності праці за рахунок ефективного використання робочого часу, устаткування і матеріалів.
Розрахунки чисельності спираються не лише на кількісну оцінку трудових ресурсів, а на оцінку можливості їх використання, аналіз чинників, які їх зумовили: технічні, організаційні, соціально-економічні.
Об'єктами аналізу є:
номенклатура продукції, що випускається, перелік робіт і послуг, які надаються;
втрати робочого часу і їх причини;
характер і порівняльний рівень технологічних процесів і устаткування;
прогресивність і відповідність сучасним вимогам організації праці і виробництва;
рівень мотивації трудової діяльності, рівень фактичного виконання.
Визначення чисельності персоналу залежить від специфікації підприємства, особливостей його функціонування.
Чисельність основних робітників визначається по формулі:
(4.2)де
- сума трудомісткості усіх операцій; - ефективний фонд роботи одного робочого, в годинах; - коефіцієнт виконання норм, .Але попередньо треба визначити тривалість виконання електромонтажних робіт виходячи з даних техпроцесу по формулі:
(4.3)де
- трудомісткість операції;п - кількість робочих, які виконують операцію.
Дані техпроцесу представлені у таблиці 4.2
Таблиця 4.1 - Технолого-нормовальна карта виконання монтажу системи керування конвеєра.
Найменування операції(комплексу операцій) | Трудомісткість, н-год. | Кількість робочих, розряд |
1 | 2 | 3 |
1. Отримання завдання, обладнання, інструменту та доставка до місця роботи. | 4 | |
2. Підготовка робочого місця. | 3 | 1/2 |
3. Установка та підключення системи керування | 40 | 1/2; 2/5 |
4. Установка та підключення електродвигуна | 24 | 1/2; 2/5 |
5. Закінчення робіт, перевірка працездатності | 4 | 2/5 |
Разом: | Σt = 75 |
Виконуємо розрахунок згідно формули (4.3) та даним ТНК:
Подальший розрахунок зводиться до таблиці 4.3
Таблиця 4.2 - Тривалість виконання кожної операції
№ П | П, год |
1-а операція | 1,9 |
2-а операція | 2,9 |
3-а операція | 19,01 |
4-а операція | 11,4 |
5-а операція | 3,81 |
ΣП = FЕФ | 39,02 |
Виконуємо розрахунок чисельності бригади:
Отже розрахована чисельність робітників бригади складає 2 чол.
Таблиця 4.3 - професійно-кваліфікаційний склад бригади
Професія, спеціальність | Загальна кількість, чол. | 1-й розряд | 2-й розряд | 3-й розряд | 4-й розряд | 5-й розряд |
Тарифна ставка, грн. | 5,60 | 6,80 | 7,24 | 8,32 | 9,46 | |
Електромонтер | 2 | 1 | 1 |
При плануванні електромонтажних робіт важливо правильно встановити відповідність кваліфікаційного рівня виконуваних робіт та робітників.