Підприємство несе відповідальність за виконання зобов’язань щодо поставок продукції та її якості перед споживачами і державою.
Матеріальна відповідальність підприємства в цілому і його підрозділів тісно взаємопов’язана, здійснюється на єдиній методичній основі. Слід зауважити, що економічні санкції адресовані підприємству, повинні доводитись тією чи іншою мірою до його підрозділів, безпосередніх винуватців заподіяних збитків стороннім контрагентам. Разом з тим внутрішня матеріальна відповідальність має свої особливості, що суттєво впливають на її організацію.
Розглянемо методику розрахунку збитків на конкретному прикладі.
Унаслідок невиконання договору поставки матеріалів постачальником ватинний цех знизив випуск швейних виробів на 1,6 тис. шт. Ціна одиниці швейного виробу 3,00 грн., планові змінні витрати на їх виготовлення 2,3 грн. За не поставку цих виробів споживачеві підприємство заплатило штраф на суму 3000 грн. Крім цього, на підприємстві брак матеріалів зумовив простої. За які сплачено робітникам 2500 грн. Додаткова заробітна плата становить 10 %, відрахуванні на соціальні заходи – 37%. Обчислимо збитки для оформлення претензії щодо їх відшкодування контрагентом. Що порушив договір.
Збитки від зниження обсягу виробництва і продажу продукції:
Сума збитків = (3,00 – 2,30)*1600 +3000 = 4120 грн.
Збитки внаслідок вимушених простоїв:
Сума збитків = 2500*(1+10/100)(1+37/100) = 3767,50 грн.
Отже, загальна сума збитків становить: 4120 +3767,50 = 7887,50 грн.
6. Удосконалення внутрішньогосподарського механізму.
6.1. Визначення внутрішніх цін
Внутрішні ціни є важливим інструментом економічних відносин між підрозділами підприємства, між останніми і апаратом управління. В основі таких відносин лежить економічний інтерес, що реалізується через прибуток. Звідси виникає проблема визначення величини прибутку в ціні виробів, що виготовляються підрозділами. Вона стосується передусім цін на продукцію внутрішньокоопераційного призначення, що формується не на ринкових цінах, а на основі витрат. Ця проблема вирішується шляхом попереднього базового розподілу частини прибутку підприємства між його підрозділами, на продукцію яких установлюються ціни.
Так як, ЗАТ „Тетерів” є підприємством, яке орієнтується на виробництво, то внутрішні ціни виробничих підрозділів визначаються на основі витрат виробництва.
За базу розподілу частини прибутку підприємства беруться додані витрати, тобто витрати даного виробничого підрозділу та витрати допоміжних, обслуговуючих та забезпечуючи підрозділів, які співпрацюють з даним на договірній основі.
За основу розрахунків візьмемо виробництво ковдр у кількості 500 шт., у якому приймають участь такі виробничі підрозділи:
I механічна дільниця;
II ватинна дільниця;
III цех по випуску товарів широкого народного споживання.
Додані витрати цих підрозділів за відповідний період є наступними:
ДВI= 18100 грн,
ДВII= 15550
ДВIІІ = 25350 грн, грн.
А прибуток до розподілу – 50000 грн.
Спочатку необхідно обчислити коефіцієнт розподілу діленням частини прибутку від реалізації, яка підлягає розподілу між виробничими підрозділами на сумарні додані витрати виробництва:
Кр = Пр /ДВс ;
Звідси прибуток кожного підрозділу визначається добутком доданих витрат цього підрозділу на критерій розподілу
П = ДВ* Кр ;
Коефіцієнт розподілу дорівнює:
Кр = 50000/(25350+18100+15550) = 0,85;
П1 = 18100*0,85 = 15385 грн.
П2 = 15550*0,85 = 13217,5 грн.
П3 = 25350*0,85 = 21547,5 грн.
Внутрішня ціна одиниці продукції розраховується як сума собівартості всього обсягу продукції та прибутку підрозділу та поділеної на обсяг продукції.
Отже, маємо внутрішні ціни кожного підрозділу:
ВЦI=(18100 +1100+15385)/500= 69,17грн.
ВЦII =(15550+9550+13217,5)/500=76,64грн.
ВЦIІІ=(25350+19350+21547,5)/500=132,50грн.
Таким чином, такий підхід до формування прибутку та внутрішніх цін виробничих підрозділів дає змогу:
ˉ на рівні планування розподіляти між виробничими підрозділами частину прибутку підприємства від реалізації пропорційно доданим витратам, що встановлює пряму залежність валового та чистого прибутку підрозділів від результатів роботи підрозділу з виконання планових і договірних зобов’язань;
ˉ формувати планово-розрахункові ціни на продукцію підрозділів, що дає змогу впроваджувати елементи товарно-грошових відносин на внутрішньо фірмовому рівні.
6.2. Встановлення комплексної розцінки.
Комплексні розцінки як нормативи оплати праці на одиницю продукції охоплюють основну зарплату всіх працівників підрозділу (бригади), що працює на умовах підряду. Основна заробітна плата виробничих робітників на одиницю продукції обчислюється підсумовуванням поопераційних відрядних розцінок або множенням нормованої технологічної трудомісткості виробів на середньочасову тарифну ставку виробничих робітників.
Якщо в складі зазначених підрозділів є працівники, що оплачуються почасово, у тому числі за посадовими окладами, їх зарплата може входити до комплексних розцінок у процентах від основної зарплати основних робітників. До комплексних розцінок не входять додаткова зарплата (оплата відпусток, доплата за роботу в нічний час, святкові дні та ін.) і преміальні виплати.
Комплексна розцінка розраховується множенням прямої відрядної розцінки на одиницю продукції на суму одиниці та відношенням зарплати інших працівників до фонду відрядної зарплати виробничих робітників.
Розрахуємо комплексну розцінку на вироби, що виробляються в ватинному цеху, за умови, що фонд зарплати інших працівників складає 18,6% від фонду основної зарплати.
- Ватин (100 м): КР = 16,00(1+(12951,55/16,00*4352*100)/100) = 18,98 грн.
- Підоснова (100 м): КР = 21,00(1+(23385,22/21,00*5987*100)/100) = 24,91 грн.
- Швейні вироби( 1 шт.): КР = 1,20(1+(28062,27/1,20*125727*100)/100) = 1,42 грн.
Висновок
В роботі проаналізовано внутрішній економічний механізм ЗАТ „Тетерів”.
Зробимо висновок по кожному розділу курсової роботи:
1. В загальних рисах ЗАТ „Тетерів” можна віднести до підприємств „технологічного ” типу, оскільки воно функціонує на основі базових технологічних процесів виробництва нетканих матеріалів.
Структура управління ЗАТ „Тетерів” є ієрархічною.
Ієрархічний тип структури має багато різновидів, але самої розповсюдженою є лінійно-функціональна організація управління, до якої належить організаційна структура ЗАТ „Тетерів”.
2. Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства та його підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.
При плануванні собівартості слід розрізняти собівартість окремих виробів (калькуляції) і собівартість загального обсягу готової продукції. Планування собівартості здійснюється знизу вверх, починаючи з місць витрат і центрів відповідальності. Закінчується цей процес складанням загального кошторису підприємства і визначенням собівартості продукції.
Так як, ЗАТ „Тетерів” є підприємством, яке орієнтується на виробництво, то внутрішні ціни виробничих підрозділів визначаються на основі витрат виробництва.
За базу розподілу частини прибутку підприємства беруться додані витрати, тобто витрати даного виробничого підрозділу та витрати допоміжних, обслуговуючих та забезпечуючи підрозділів, які співпрацюють з даним на договірній основі.
3.Управління собівартістю – важливий елемент управління господарством. Воно необхідне для обґрунтування рішень про зняття з виробництва застарілих виробів, визначення ціни продукції, визначення рентабельності, побудови внутрішньогосподарських відносин, правомірності та доцільності організаційно-технічних заходів.
4. Контроль відіграє важливу роль в системі управління підприємством і його підрозділами. Контролю на підприємстві підлягають матеріальні і грошові потоки, виробничі процеси діяльність персоналу, витрати ресурсів та результати діяльності.
ЗАТ „Тетерів” у 2005 році було виконано план за загальним обсягом виробництва продукції на 104,63%, тобто перевиконано на 4,63%
За питомою ж вагою продукції план було виконано на 66,67%, тобто лише по двом (ватин і підоснова) з трьох видів продукції.
План виробництва з номенклатури продукції було виконано на 97,81%, тобто було випущено продукції на 2,18% менше запланованого.
5. У тому випадку, якщо фактичний обсяг випуску продукції виробничим підрозділом не нижчий від нормованого завдання (більший чи дорівнює йому) без погіршення її якості або при неможливості збільшити кількість продукції покрашеної якості, даний підрозділ поряд з почасовою оплатою за тарифною ставкою і відпрацьованим часом отримує преміальну доплату.
Премії між виробничими підрозділами розподіляють згідно коефіцієнта трудової участі, який є узагальнюючою кількісною оцінкою кінцевих результатів діяльності підрозділів. При розподілі премій між членами виробничих підрозділів важливе значення має такий показник, як коефіцієнт трудової участі (КТУ).
Використана література:
1. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. Посібник / Грещак М. Г., Гребешкова О. М., Коцюба О. С.; за ред. М. Г. Грещака. – К.: КНЕУ. 2001. – 228с.
2. Бандурка О.М., Коробов М.Я. та ін. Фінансова діяльність підприємства. - К.: «ЛИБІДЬ». 1998.
3. Бойчук І. М., Харів П. С., Хопчан М. І., Піча Ю. В. ”Економіка підприємства”. Навчальний посібник. – К.: „Каварелла”; Львів: „Новий світ - 2000”, 2001. – 298 с.
4. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. “Основи економічних знань”. Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1998. – 544 с.: іл.
5. Економіка підприємства: Підручник: У 2-х т. / За ред. С. Ф. Покропивного. – К.: Хвиля-Прес, 1995. – Т. 1 – 400с.; Т. 2 – 280с.
6. Економіка підприємства: Підручник / За заг. Редакцією С. Ф. Покропивного. Видання 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528с.
7. Мочерний С. В., Чеботар С.І., Устенко О. А. “Основи підприємницької діяльності”. Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. (Альма-матер) – 280с.
8. Основи підприємницької діяльності суб’єктів господарювання: Навчальний посібник. – Житомир, ЖІТІ, 2000. – 172с.
9. Семернікрва І. О., Кравченко Н.В. „Економіка підприємства”. Навчальний посібник.- Херсон: ОЛДІ – плюс, 2003. – 312с.
10. Сідун В. А., Пономарьова Ю. В. „Економіка підприємства”. Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003 – 436 с.
11. Цал-Цалко Ю. С. Витрати підприємства: навч. посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 647с.