- перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості;
- дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за виданими авансами, пред'явленими претензіями.
Оцінка короткострокової дебіторської заборгованості проводиться так:
Під датою балансу мається на увазі не дата балансу, що подається разом з іншою щоквартальною або річною фінансовою звітністю підприємства, а дата балансу, який складається підприємством що місяця. Короткостроковою вважається заборгованість, що повинна бути погашена протягом найближчих дванадцяти місяців, наступних за місяцем виникнення такої заборгованості.
Із часом статус заборгованості може змінитися. Наприклад, поточна заборгованість має бути переведена в довгострокову, якщо по цій заборгованості відстрочена дата погашення та в зв’язку із цим вона наступає після закінчення строку, що перевищує дванадцять місяців з дати балансу. За довгостроковою заборгованістю з часом відбувається природний процес переходу в короткострокову, оскільки рано чи пізно строк погашення такої заборгованості (у повному обсязі або частково) стає менше дванадцяти місяців з дати балансу. В бухгалтерському обліку, як правило, таке переведення дебіторської заборгованості з довгострокової в короткострокову або навпаки не відображається, оскільки дебіторська заборгованість відображається на рахунках Плану рахунків за її видами, а не за строками погашення6.
Оцінка поточної дебіторської заборгованості залежить від причини її виникнення та її вигляду.
Наприклад, поточна дебіторська заборгованість, що виникла в результаті реалізації продукції, товарів, робіт або послуг на умовах наступної оплати, оцінюється за первісною вартістю.
Під первісною вартістю, у цьому випадку, розуміється вартість, за якою такий товар був реалізований, а не його собівартість.
За такою первісною вартістю поточна дебіторська заборгованість, що виникла із зазначеної вище причини, враховується доти, поки не відбудеться одна з двох подій:
1) буде здійснене її погашення, і вона перестане існувати як така;
2) виникне різниця між справедливою вартістю даної дебіторської заборгованості та номінальною сумою коштів або (і) їхніх еквівалентів, які підлягають одержанню за реалізований товар.
Для обліку векселів одержаних використовуються: субрахунок 182 "Довгострокові векселі одержані" рахунок 34 "Короткострокові векселі одержані"
На субрахунку 182 "Довгострокові векселі одержані" ведеться облік векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості.
На рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані" ведеться облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка забезпечена векселями.
За дебетом рахунка 34 "Короткострокові векселі одержані" відображається отримання векселя за продані товари (роботи, послуги) та за іншими операціями, за кредитом - отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.
Аналітичний облік на субрахунку 182 та рахунку 34 ведеться за кожним одержаним векселем.
На рахунку 37 «Розрахунки з різними дебіторами» ведеться інформація про облік розрахунків з різними дебіторами за авансами виданими, за нарахованими доходами, за претензіями. По дебету відображається виникнення заборгованості, по кредиту погашення.
По дебету субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами» відображаються суми виданих авансів під поставку матеріальних цінностей, виконання робіт, по кредиту – суми, погашені при розрахунках за ТМЦ, виконані послуги, та суми повернені постачальниками або підрядниками як невикористані.
Підзвітними особами називають працівників, які отримали в касі грошові кошти авансом і зобов’язані за них відрахуватись. Підзвітні суми використовують на оплату витрат по відрядженням, на адміністративно-господарські та операційні потреби.
На операційні, господарські та на відрядні потреби під звіт видаються кошти на встановлений строк та цілі. Підзвітна особа по кінці встановленого строку повинно пред’явити звіт про витрати грошей по призначенню та пред’явити оправдуючі документи , а також внести в касу невикористану суму. На операційні та господарські потреби гроші видаються на 3 робочих дня та в розмірі не перевищуючу дводобову потрібність в них. На ті ж витрати які знаходяться за межами місця знаходження підприємства, кошти видаються на 15 діб в розмірі десятидобовій потрібності в них. Строк відрядження встановлюється керівництвом, але не може перевищувати: в межах України – 30 календарних діб, за кордон – 60 календарних діб.
По дебету рахунку 372 відображаються суми, видані під звіт з каси. По кредиту відображають суми підтверджені звітами та документами. Аналітичний облік ведеться в розрізі фізичних осіб, отримавши грошові кошти під звіт.
При пред’явлені авансового звіту виконується бухгалтерський запис по кредиту рахунка 372 і дебету відповідних рахунків виробничих затрат (23,91,92,93,94) та матеріальних цінностей.
На субрахунку 373 «розрахунки за нарахованими доходами» ведеться облік нарахованих дивідендів, відсотків, і т.д., які потребують отриманню.
На субрахунку 374 «розрахунки за претензіями» ведеться облік розрахунків за претензіями, пред’явлені постачальникам, підрядникам, транспортним та іншим організаціям, а також по пред’явленими ним та признаними штрафами, пенями та інше. Основою для записів операцій по цьому рахунку служать: акти приймання вантажу, рішення арбітражних органів, письмова згода постачальників на задоволення претензій, а також виписки банку на суми які поступили в порядку задоволення претензій.
На субрахунку 375 «Розрахунки за відшкодування завданих збитків» ведеться облік розрахунків по відшкодуванню підприємству завданих збитків в результаті недостач та збитків в результаті псування цінностей, недостач та крадіжок грошових засобів, якщо винна особа виявлена. Суми збитків виключають в розмірі вартості недостаючи цінностей, підлягаючих до зняття з винних осіб. Ці суми відносять в дебет рахунку 375, в кредит рахунку 746 «Інші доходи від звичайної діяльності». Аналітичний облік по відшкодуванню матеріального збитку ведуть окремо по кожній винній особі.
На субрахунку 376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок» ведеться облік розрахунків за позиками членам кредитних спілок в кредитних спілках. Для діяльності кредитних спілок їх члени вносять членські внески. На суму внесків формується запис: Дебет 30 «Каса», 31 «Рахунок в банку», Кредит 376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок». При виході з кредитної спілки формується запис: Дебет «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок», Кредит 30 «Каса», 31 «Рахунок в банку».
На субрахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» ведеться облік по операціям, облік яких не відображається на інших субрахунках рахунка 37, а саме, розрахунки по операціям, пов’язаних з початком спільної діяльності (без створення юридичної особи), усі види розрахунків з робітниками (окрім розрахунків з оплати праці та с підзвітними особами), інші розрахунки. Аналітичний облік ведеться по кожному дебітору, по видам заборгованості, строкам її виникнення та погашення.
Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.
Даний стандарт визначає порядок оцінки дебіторської заборгованості, що є фінансовим активом (далі - ДЗФ), за винятком заборгованості, що придбана підприємством (покупка боргових зобов’язань, права вимоги дебіторської заборгованості), і дебіторської заборгованості, призначеної для продажу.
ДЗФ, відповідно до вимог П(С)БО 10, оцінюється за чистою реалізаційною вартістю.
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за мінусом резерву сумнівних боргів.
Сумнівний борг – це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує непевність в її погашенні боржником.
Необхідно відзначити, що даний стандарт визначає тільки загальні критерії, за яких заборгованість може бути віднесена до сумнівної.
П(С)БО 10 передбачає два методи формування резерву сумнівних боргів:
1) виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;
2) на підставі класифікації дебіторської заборгованості.
Перший метод заснований на результатах аналітичного обліку дебіторської заборгованості по кожному дебітору. Якщо конкретний дебітор визнаний неплатоспроможним, то на суму його заборгованості слід збільшити резерв сумнівних боргів. Незважаючи на те що такий метод допустимий, при здійсненні підприємством досить великої кількості операцій краще використовувати другий метод формування резерву сумнівних боргів.
Другий метод є базовим і заснований на періодизації дебіторської заборгованості. Для того щоб скористатися цим методом, підприємству необхідно проаналізувати інформацію за декілька попередніх звітних періодів щодо виникнення безнадійної заборгованості за продукцію, товари, роботи або послуги. При цьому слід ураховувати те, коли кожна конкретна заборгованість стала безнадійною - до настання строків оплати за договором чи після того, як вона стала простроченою.
Величина сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати або на основі класифікації дебіторської заборгованості.
При цьому від підприємства потрібне створення резерву сумнівних боргів у певній сумі, причому величина сумнівних боргів на дату балансу повинна відповідати залишку резерву сумнівних боргів на ту саму дату. В той же час залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не має перевищувати суму дебіторської заборгованості на ту саму дату. Нарахування резерву сумнівних боргів здійснюється за рахунок інших операційних витрат (дебет субрахунку 944 "Сумнівні та безнадійні борги" рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності" і кредит рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів") і по цій же статті відображається у звіті про фінансові результати в рядку 090.