РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ ОПЕРАЦІЙ НА РАХУНКАХ У БАНКАХ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ
1.1 Економічна сутність об’єкта дослідження та нормативно-правова база регулювання його обліку і аудиту
Одним із найважливіших показників діяльності підприємства в ринковій економіці, за яким оцінюється стабільність його фінансового стану, є ліквідність — можливість перетворення активів підприємства на готівкові кошти.
У затвердженому Міністерством фінансів України Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 4 [Звіт про рух грошових коштів] наведено визначення грошових коштів.
Грошові кошти — готівка, кошти на рахунках у банках, депозити до запитання.
Отже, грошові кошти охоплюють кошти в касі й на поточних та інших рахунках у банках, що можуть бути використані для поточних операцій.
В Україні обіг грошових коштів регулюється такими нормативними документами:
— Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління НБУ від 15.12.2005 р. № 637, зареєстроване в Міністерстві юстиції 13.01.2005 р. під № 40/10320;
— інструкція «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України», затверджена постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 69 зі змінами і доповненнями;
— наказ Міністерства статистики України від 15.02.1996 р. № 51 [Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій];
— Наказ Президента України від 12.06.1995 р. № 436 з урахуванням змін від 11.05.1999 р. № 491/99;
— Закон України [Про оподаткування прибутку підприємств].
— інструкція [Про службові відрядження в межах України і за кордоном], затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59, зі змінами і доповненнями від 10.06.1999 р. № 146.
Основними завданнями обліку грошових коштів є:
— своєчасне і правильне документування операцій по руху грошових коштів і розрахунків;
— виконання операцій з грошовими коштами по розрахунках з постачальниками і покупцями;
— контроль за дотриманням касової і розрахункової дисципліни;
— оперативний, повсякденний контроль за збереженням наявних грошових коштів і цінних паперів в касі підприємства;
— інвентаризація грошових коштів і відображення її результатів на рахунках бухгалтерського обліку;
— контроль за цільовим призначенням використання грошових коштів;
— контроль за правильними і своєчасними розрахунками з бюджетом, банками, персоналом;
— контроль за дотриманням форм розрахунків, встановлених в договорах з покупцями і постачальниками;
— своєчасна звірка розрахунків з дебіторами і кредиторами для виключення простроченої заборгованості;
— дотримання норм і правил П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 і надання користувачам фінансової звітності повної і неупередженої інформації про зміни, що відбулися в грошових коштах підприємства і їх еквівалентах за звітний період.
Грошові кошти, які неможливо використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати складення балансу, або протягом операційного циклу через обмеження (арешт та ін.) вилучають із складу оборотних активів і відображають як необоротні активи. Для обліку таких коштів використовують синтетичний рахунок 18 «Інші необоротні активи»; на дебеті цього рахунка відображають активи, використання яких, як очікується, буде неможливим протягом дванадцяти місяців від дати балансу.
Розрахункові відносини в Україні зумовлені наявністю товарного виробництва, товарного обороту грошей. В Україні більшість розрахунків здійснюється у безготівковій формі. Зобов’язання платника (покупця, замовника, і іншого споживача) розрахуватись з своїм контрагентом за поставлену йому продукцію (виконану роботу, надані послуги) виникає в наслідок укладення відповідного договору поставки, купівлі-продажу, підряду тощо.
Існування цього зобов’язання базується на відповідному виконанні утримувачем засобів (поставником, підрядчиком, виконавцем тощо), свого зобов’язання по цьому договору, яке є зустрічним по відношенню до зобов’язання платника.
Безготівковий грошовий обіг - це рух грошових коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог. У безготівковому обігу гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержуванням товарів та оплатою їх. Переваги безготівкового обігу перед готівковим очевидні - прискорюється обіг грошових коштів господарських суб’єктів; значно скорочуються суспільні витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери тощо.
Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу.
Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків. Безготівкові розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції. Акцепт у даному разі виступає як згода на оплату розрахункових документів. Інкасо - це банківська розрахункова операція, завдяки якій банк одержує гроші за дорученням клієнта і зараховує ці гроші на його банківський рахунок на підставі поданих розрахункових документів. Акредитив - це розрахунковий документ, за яким один банк доручає іншому здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього грошових коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені чи надані послуги.
Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.
Як правило, безготівкові розрахунки поділяються за об’єктом розрахунків, тобто залежно вид призначення платежу, на дві групи:
• розрахунки за товарні операції - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконанні роботи;
• розрахунки за нетоварні операції - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.
В залежності від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:
• внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);
• міждержавні розрахунки (між господарськими суб’єктами, які знаходяться на територіях різних держав).
Безготівкові розрахунки класифікуються також як:
• гарантовані, тобто, такі що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування грошових засобів;
• негарантовані, тобто, такі за яких платіж не гарантується;
Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть буди:
• прямі - здійснюються безпосередньо між постачальниками;
• транзитні - здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).
Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності, підприємствами без створення юридичної особи і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банки шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягування та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускається.
Господарські суб’єкти самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні договорів. Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.
У разі банкрутства обслуговуючого банку або якщо керівництво підприємства вважає, що повернення коштів малоймовірне, кошти на рахунку в банку вилучають зі складу активів і списують як збитки звітного періоду.
Усі рахунки коштів — суто активні, й на них не можуть утворюватися кредитові сальдо.
1.2 Методологія обліку, аналізу і аудиту операцій на рахунках у банках
Успішне функціонування підприємства в ринкових умовах можливе лише за умов здійснення безперервного руху грошових коштів - їх надходження (приплив) та витрачання (відтік), забезпечення наявності певного вільного залишку на рахунках банку.
Є декілька визначень сутності грошового потоку:
1. Грошовий потік - це рух ліквідних грошових коштів, тобто їх надходження і витрачання в процесі господарської діяльності.
2. Грошовий потік - це міра ліквідності підприємства. Складається з чистого прибутку та амортизаційних відрахувань.
3. Грошовий потік - це рух грошей в процесі господарської діяльності.
Згідно з П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів.
На мою думку найбільш точним і повним є визначення сутності грошових потоків згідно з П(С)БО 4.
У П(С)БО 4 дається визначення грошових коштів та їх еквівалентів.
Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами, як правило, є вісоколіквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці [12].
Під готівкою розуміють валюту України та іноземну валюту у вигляді грошових коштів.