Зміст
1. Зв'язок процесів організації виробництва та виробництва
2. Задатись необхідними параметрами будь-якого об’єкта та навести приклади кодування задач управління
1. Зв'язок процесів організації виробництва та виробництва
Метою будь-якої діяльності є виробництво матеріальних та нематеріальних благ для подальшого їх розподілу, перерозподілу та споживання. В процесі виробництва важливе місце займає процес підготовки та організації виробництва, адже саме на етапі підготовки та реалізації виробництва формуються основні планові показники виробництва, структурний та кількісний склад майбутньої продукції, розподіл обов´язків між окремими цехами, персоналом тощо.
У процесі виробництва взаємодіють праця і природа. Праця — людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей. Проте створення матеріальних благ у певних межах може здійснюватися і без безпосередньої участі людини (автоматизоване виробництво, хімічний процес тощо). В цьому випадку праця не зникає, вона переміщується у сферу регулювання, управління.
Процес праці здійснюється результативно, тобто з певною продуктивністю або ефективністю, яка залежить від того, як поєднуються його фактори і наскільки повно вони використані. При цьому важливе значення мають як кількісні та якісні параметри факторів виробництва, так і їхня майнова належність, від якої багато в чому залежить мотивація праці учасників процесу виробництва. Коли відомо, які 1 як використовуються фактори виробництва, кому вони належать, можна більш-менш об'єктивно визначити рівень процесу виробництва.
Між процесами організації виробництва та виробництвом існує прямий зв'язок, оскільки від ефективності та якості організації процеса виробництва залежить кількісний результат самого виробництва, продуктивність праці окремих цехів, вузлів, підрозділів та окремих працівників.
Організація процеса виробництва починається зі збору інформації про виробничі потужності, постачальників, матеріал та сировину, витрати інших матеріалів та МШП, необхідну кількість персоналу, їхній професійний рівень підготовки, потужність та затрати на окремий виробничий станок тощо. Особливу увагу слід приділяти психологічному фактору в процесі організації виробництва та виробництві безпосередньо, адже неврахування психологічних особливостей людини, її відношення до праці, навколишнього середовища та праці в просторі і часі може призвести до значного зниження продуктивності праці.
Функція робітника як особистого фактора виробництва полягає у використанні своєї робочої сили в процесі праці як діяльності, спрямованої на зміну предметів і сил природи з метою задоволення своїх потреб. Сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини становить її робочу силу.
Функція засобів виробництва полягає в тому, щоб бути провідником продуктивної дії працівника на предмети і сили природи. Частина засобів виробництва характеризується засобами праці, за допомогою яких робітники продуктивно трансформують предмети праці. Активною частиною засобів праці є знаряддя праці, рівень розвитку яких багато в чому є показником відносин між людьми, які складаються в процесі виробництва, і ступеня зрілості тієї чи іншої епохи. Потенціальний ефект засобів виробництва не реалізується поза керуючою та спрямовуючою діяльністю головної продуктивної сили — людини. Це не означає, що речовий фактор виробництва є лише пасивною стороною процесу виробництва.
Операційна функція включає в себе ті дії, в результаті яких на підприємстві виробляються товари та послуги, які постачаються організацією у навколишнє середовище. Для організації процесу виробництва на підприємстві функціонує перероблюючи підсистема, підсистема забезпечення та підсистема планування та контролю.
Перероблююча підсистема виконує виробничу роботу, яка безпосе-редньо пов’язана з перетворенням вхідних величин в вихідні результати. Наприклад, для університету основними результатами діяльності є розробка та поширення знань. Основна роль людського фактору проявляється в створенні цих результатів через науково-дослідницьку та педагогічну діяльність професорсько-викладацького складу. Матеріали, в основному папір та канцелярські товари, споживаються перероблюючою системою. Потрібні капіталовкладення у вигляді класних кімнат, лабораторій, кабінетів, меблі та обладнання. Необхідно отримати інформацію про досягнення в різних областях науки з різноманітних друкованих джерел, шляхом проведення засідань кафедр учбових закладів, підтримання професіональних контактів з колегами з інших учбових закладів. Потрібне подання електроенергії від комунальних служб для освітлення, опалення та кондиціонування університетських приміщень, а також енергія для роботи ЕОМ, поліграфічного та іншого обладнання.
Підсистема забезпечення не пов’язана безпосередньо з виробництвом вихідного продукту, але виконує необхідні функції забезпечення діяльності перероблюючої підсистеми. В університеті підсистема забезпечення включає бібліотеку, науковий та комп’ютерний центри, поштове відділення, книжкові кіоски, кафетерій, топографію, охорону університетського містечка тощо.
Функція, яка вважається частиною підсистеми забезпечення в одній організації, може бути складовою частиною перероблюючої системи в іншій організації.
Підсистема планування та контролю отримує від перероблюючої системи інформацію про стан системи та незавершене виробництво. Інформація постачається з внутрішнього середовища організації: про цілі, політику, основні напрямки та інші важливі внутрішні параметри. Інформація паро попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку технологій, урядові нормативні акти та інші фактори постачається з зовнішнього середовища. Підсистема планування та контролю повинна обробляти весь об’єм даної складної інформації і надавати рішення, як саме має працювати перероблюючи підсистема. Конкретні рішення включають планування виробничих потужностей, управління матеріально-виробничими запасами, контролем якості тощо.
Між процесом організації виробництва та виробництвом існують досить важливі та складні відношення. Для оптимізації діяльності організації необхідно забезпечити ефективне управління цими відносинами. Можна зобразити умовний зв'язок між потребами споживачів та процесом виробництва як ланцюг «потреби-продукція-операційна система».
Від ефективності організації виробництва залежить власне рівень виробництва, структура виробленої продукції, якість продукції, продуктивність окремих підрозділів та виконавців. Для організації виробництва на підприємстві створюються ряд служб та підрозділів, які забезпечують функціональний та матеріальний процес виробництва, адже на основі планових даних та інформації про кон’юнктуру на ринку забезпечують виробничі підрозділи певними планами виробництва відповідних товарів (послуг), необхідною виробничою сировиною, матеріалами та комплектуючими, ремонтними роботами, запасними частинами та вузлами, новими технологіями та алгоритмами виробництва тощо.
Серед проблем, які виникають у процесі організації виробництва, виділяють такі:
· забезпечення збалансованого розвитку засобів виробництва і трудових ресурсів, їхньої взаємної якісної та кількісної відповідності;
· формування і підтримка мотивації до впровадження більш прогресивних засобів виробництва;
· забезпечення заміни ручної, малокваліфікованої праці на технічно і технологічно оснащену, що дає змогу значно зменшити витрати всіх ресурсів на одиницю створеного продукту;
· досягнення доцільних пропорцій при формуванні техніко-технологічної бази виробництва і підготовці сучасного працівника;
· пошук і впровадження нових, прогресивних форм включення працівників у виробничий процес;
· створення і утримання на належному рівні механізму економічного управління процесом поєднання і використання факторів виробництва, за якого б досягався найбільший результат при найменших витратах.
Таким чином, між процесами організації виробництва та власне виробництвом існують стійкі, важливі та міцні взаємозв'язки, оскільки від правильності та ефективності організації процесів виробництва залежить економічна ефективність діяльності організації. Забезпечення процесів виробництва полягає в виконанні процесів придбання та підготовлення всіх матеріально-виробничих запасів, технологій та персоналу для ведення виробничої діяльності, а також збір інформації про внутрішнє середовище організації та її зовнішнє середовище, фактори, що визначають кон’юнктуру ринку, конкурентоспроможність окремого товару та підприємства на ринку загалом.
Кодування задач в процесі управління використовується для підвищення ефективності управління та полегшення управління та внутрішньогосподарської діяльності організації. Кодування на підприємстві має здійснюватися послідовно у відповідності до обраних ознак поділу системи на елементи. Об’єктами кодування є керовані процеси, виробничі підрозділи, фази та періоди управління, оскільки саме вони визначають ефективність управління внутрішньою структурою організації.
Приймається така послідовність кодування кожної задачі:
1. виробничий процес;
2. виробничий підрозділ;
3. фаза управління;
4. період управління.
Таким чином, кодування будемо здійснювати в десятинній системі, причому елементи (множини) вищого рівня кожної структури (завод, виробництво продукції, управління, рік) будемо кодувати знаком «0» (нуль).
Нехай обраний завод має наступні структурні підрозділи у порядку спадання розміру та їх функцій: завод – підрозділ – цех – дільниця.