Після налагодження верстата випилюють пробні деталі. Непрямолінійність оброблювальних кромок повинна становити не більше 0,3 мм на довжину 1000 мм.
Робота на верстаті.
Під час поздовжнього розкроювання верстатник притискає до напрямної лінійки заготовку і подає її на пилку рівномірним рухом. При розпилюванні великих заготовок верстат обслуговують два робітники. Другий робітник укладає відпиляні частини у штабель або подає першому верстатнику для повторного розпилювання. Якщо потрібно випилювати деталі різної ширини, то можна кожного разу використовувати підкладний брусок необхідної ширини або водночас два закладних бруски. У цьому разі ширина вужчої заготовки дорівнюватиме сумі розмірів двох закладених брусків.
Під час торцювання необхідно забезпечити стійке положення заготовок на столі верстата. Довжина звисаючої частини деталі повинна бути не більше половини загальної довжини заготовки. Для довгих заготовок біля верстата установлюють додаткову опору.
Категорично забороняється, закінчуючи пропил, просувати заготовку вручну. Її проштовхують наступною заготовкою або спеціальним дерев’яним штовхачем.
Під час роботи верстата забороняється піднімати або опускати огорожу, чистити пази стола або щілину, куди входить пилка. Якщо в процесі пиляння пилка затискається в пропилі, то необхідно вимкнути верстат і відрегулювати положення розклинювального ножа.
Опишу рейсмусовий верстат.Конструкція верстата.
Рейсмусові верстати призначені для обробки брускових і щитових заготовок на задану товщину, звичайно після обробки на фугувальному верстаті.
За кількістю пазових валів розрізняють верстати однобічні СР з одним ножовим валом та двобічні С2Р з двома ножовими валами. За шириною обробки верстати бувають із шириною стола 315 мм (Ср3 – 7), 630 мм (Ср6 – 9), 800 мм (Ср8 – 1, С2Р8 – 3), 1250 мм (СР2 – 3, С2Р12 – 3).
Однобічний рейсмусовий верстат СР6 – 9 складається з таких елементів. Коробчатої форми розміщений ножовий вал і змінний пристрій для заточування і прифугування ножів у ножовому валу. Штопорний пристрій із рукояткою служить для фіксації ножового валу під час налагодження. Механізм подачі складаєтсья з переднього приводного вальця, установленого спереду ножового вала і заднього вальця, що забезпечує подачу готової деталі при виході її з верстата. Привод вальців здійснюється від електродвигуна через механізмний варіатор і регулятор. Перед ножовим валом установлено притискач (стружковловлювач), а за ножовим валом – задній притискач. На середині станини знаходиться стіл з опорними роликами, вони призначені для зменшення сили тертя заготовки об стіл. Висоту роликів можна регулювати відносно робочої поверхні стола.
Налагодження верстата.
Під час налагодження рейсмусових верстатів необхідно правильно установити притискачі, що подають вальці, і опорні ролики відносно ножового вала. Притискачі та подавальні вальці установлюють користуючись шаблоном, або контрольною лінійкою.
Шаблон укладають на стіл. Попередньо упорні ролики повинні бути опущені нижче робочої поверхні стола. Стіл піднімають доти, доки верхня робоча грань шаблону не торкнеться різальної кромки, можна при повертанні ножового вала вручну.
Механізм настроювання рейсмусових верстатів оснащений двома відліковими пристроями для грубого і остаточного під настроювання.
Відліковий пристрій грубого настроювання складається з вимірювальної лінійки з точністю до 1 мм і покажчик, які закріплені відповідно на станині і рухомому столі, і остаточно піднастроювання виконують за закріпленим на маховичку ручного переміщення стола.
Під час настроювання верстата в процесі обробки пробних деталей стіл установлюють на відстані, що приблизно дорівнює номінальному розміру. Це виключає можливість появи непоправного браку пробних деталей, а також дозволяє усунути вплив зазорів у механізмі підйому стола під час остаточного коригування верстата і пуску його.
4. МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ.
Характеристика хвойних порід.
У деревині багатьох хвойних порід є смоляні ходи – заповненні смолою вузькі довгі міжклітинні канали, утворені парахімними клітинами. У смоляних ходах виробляються й нагромаджуються смоли. Вона збільшує стійкість деревини проти загнивання.
Смоляні ходи бувають вертикальні й горизонтальні. Усі вони з’єднані між собою в єдину систему. Діаметр смоляних ходів у середньому 0,1 мм (від 0,06 до 0,13).
Смоляні ходи займають від 0,1 до 0,7 % об’єму деревини. Чим дрібніші шари деревини, тим більше смоляних ходів.
На поперечному розрізі деревини смоляні ходи помітні у вигляді білуватих крапок, на поздовжньому розрізі – у вигляді борозенок різної довжини. Найбільше смоляних ходів у сосни, а найкрупніші ходи має кедр.
Сосна.
Ядро – має колір від рожевого до бурувато-червоного.
Річні шари – пізня деревина червонувато-бурого кольору добре розвинута, добре відмежована від ранньої світлої деревини.
Смоляні ходи – численні, діаметром від 0,06 до 0,13 мм.
Запах – різкий скипидарний.
Кора – у низу товста з тріщинами, темно-бура, угорі – тонка, гладенька, золотиста.
Технічна характеристика деревини – смолиста, міцна, досить стійка проти загнивання, порівняно м’яка, легко обробляється.
Промислове застосування – у будівництві; столярно-будівельному, меблевому й фанерному виробництвах; у вагонобудуванні, суднобудуванні, машинобудуванні у целюлозно-паперовій промисловості.
Ялина.
Ядро – порода без ядрова, спілодеревинна.
Річні шари – пізня деревина має вигляд вузької світло-бурої смужки, у ранню переходить поступово.
Смоляні ходи – нечисленні, добре видно через лупу.
Запах – слабкий скипидарний.
Кора – бура, тріщинувата, досить тонка.
Технічна характеристика деревини – за якістю дещо поступається перед сосною менш смолиста; дуже тверді, дрібні численні сучки; тривалий час має натуральний колір, однорідна за будовою.
Промислове застосування – у будівництві нарівні із сосновою деревиною; у виробництві паперу, целюлози та штучного шовку; широко використовується у виробництві тари; та для виготовлення музичних інструментів.
Характеристика листяних порід.
На відміну від хвойних порід, листяні породи не мають смоляних ходів, а мають судини.
Провідна або судинна тканина складається з витягнутих тонкостінних клітин з широкими внутрішніми отворами; клітини, що містяться одна над одною з’єднуються між собою, утворюючи судини – трубки, через які увібрана коренями волога проходить до листя.
Довжина судин у середньому близько 100 мм, у деяких порід, наприклад у дуба судини досягають до 2 – 3 м довжини. Діаметр їх становить від сотні часток міліметра (у рівно судинних порід) до 0,5 мм (у крупносудинних).
Дуб.
Дуб має ядро від світло-бурого до темно-бурого кольору й вузьку (8 – 10 річних шарів) жовтувато-білу заболонь. Дрібні судини в нижній частині річного шару розміщені радіальними рядами, на торці вони помітні у вигляді полум’яноподібних радіальних язичків. Серцевинні промені розвинені добре, і їх добре видно на всіх розрізах. Деревина дуба дуже міцна й тверда, гнучка, має гарний колір і текстуру, легко розколюється в радіальній площині. Вона довговічна і на відкритому повітрі, і у воді.
Дуб використовують у столярно-меблевому, бондарному, обозному, фанерному, паркетному виробництві. Через дефіцитність дубової деревини в столярному виробництві її використовують переважно у вигляді струганого шпону; у будівництві її використовують для виготовлення паркету.
У меблевій промисловості ціниться морений дуб, який має темно-сірий і чорний колір. Дуб природного моріння виходить із дубових стовбурів, який довгий час були у річковій воді, під дією солей заліза, що міститься у воді.
Нерідко морений дуб твердіший порівняно з не мореним.
Морений дуб використовують у вигляді тонких дощечок для інкрустації столярних виробів у поєднанні з іншими твердими породами, кольоровими металами, пластмасами.
Ясен.
Ясен має деревину, яка за будовою нагадує дубову, але без характерних для дуба великих серцевинних променів. Крім того, за кольором ясен дещо світліший від дуба і зона великих судин у річних шарах у нього ширша.
Ясен використовують у тих самих виробництвах, що й дуба. Особливо ціниться деревина ясена в меблевому виробництві: вона легко обробляється, від сушіння майже не тріскається, легко гнеться, добре оздоблюється, має гарну текстуру, високу міцність і в’язкість.
У будинках поруччя й особливо їх завитки на переходах з марша на марш роблять з ясена. З деревини ясена виготовляють рукоятки інструментів.
Елементи вбудованого обладнання виготовляють на деревообробних верстатах, тому необхідно дотримуватись слідуючи правил техніки безпеки.