Сн = 100
/18/де
- зміст зерен нижнього класу; - кількість матеріалу,%, що подається на сито з урахуванням попереднього грохочення.Наприклад, для двоситного грохота в другій стадії грохочення на перше верхнє сито поступає mв = ( m1+ m2 + m3) %, а проходить крізь сито mн = ( m1 + m2) %.. На друге сито поступає mв = m1 + m2 %, а проходить mн - m1 % матеріалу.
При розрахунку пружинних амортизацій [2] частоту власних коливань грохота на опорах у вертикальному напрямі вибирають рівною 2...3,5 Гц.
Загальна жорсткість сталевих пружин грохотів у вертикальному напрямі, Н/м:
Кобщ =
/19/де G - сумарне навантаження від маси частин і матеріалу, що знаходиться на грохоті, що коливаються, Н; ρу - частота власних коливань грохота на опорах у вертикальному напрямі, Гц; g- прискорення вільного падіння, м/c2.
По величині Кобщ підбирають кількість пружин Z, а також вертикальну Кyі горизонтальну Кx жорсткість пружин, Н/м:
Кy=
; Кx= ; /20/де Е - модуль пружності при зсуві матеріалу пружин, Па; d- діаметр дроту пружини, м / d= =0,003. ..0,012/; nпр - число робочих витків nпр= 8...10; Dпр - середній діаметр пружини, м /по кресленню грохота/.
Вибрані пружини піддають перевірочному розрахунку на міцність, втому і зіткнення витків /курс "Деталі машин"/.
Для дотримання заданої траєкторії і амплітуди коливання короба грохота, а також забезпечення ефективності віброізоляції стійкості грохота на опорах і досягнення рівності власних частот при всіх формах коливань бажано:
а/ щоб вібратор розташовувався в центрі тяжіння грохота;
б/ щоб жорсткості пружних опор у вертикальному і горизонтальному напрямах були б рівні між собою;
в/ щоб відстані b1і b2 від центру тяжіння до точки перетину осі /Мал. 3/ з вертикальною віссю пружини дорівнювали радіусу інерції короба Pzщодо його центру тяжіння в площині креслення, тобто b1=b2= Pz;
г/ щоб відстань від осі до геометричного центру пружини дорівнювала б нулю, тобто С1 = С2 = 0.
Мал. 3. Розташовання опор грохота; а - інерційного з круговим рухом; б - інерційного з направленим рухом
Сила, передана на фундамент, визначається по формулі, Н:
Fx = Kх · Qx ; /21/
Fy= Ky· Qy; /22/
де Kх, Ky- жорсткість пружини, Н/м; Qx, Qy- амплітуди зсуву грохота, м.
При пуску і зупинці значення Qx, Qyслід замінити значеннями резонансних амплітуд коливань Арх, Ару.
Загальні витрати потужності, кВт:
Nобщ = Nтр + Nг /23/
Потужність, що витрачається на тертя в роликопідшипниках, кВт:
Nтр =
; /24/де Мтр = Fn и µ
- момент тертя, Нм; F - навантаження на підшипники, Н.Fn = mдеб(Q + r ) ω2 ; /25/
де mдеб - маса дебалансів, кг; Q- амплітуда коливань короба грохота, м ; r- ексцентриситет дебалансів, м /визначається по кресленню грохота/; ω- кутова швидкість рад/с; n - частота обертання валу, об/с; µ= 0,05..0,01 - приведений коефіцієнт тертя; Dв - діаметр валу, м /визначається по кресленню грохота/.
Потужність, затрачувана на переміщення і сортування матеріалу, кВт:
Nгр = 2,3L
, /26/де L - довжина грохота, м; Q - продуктивність грохота по початковому живленню, м3/с ; Св - вміст верхнього класу зерен у вихідному матеріалі, %; Сн - вміст нижнього класу зерен у вихідному матеріалі, %; V - швидкість переміщення матеріалу по ситу, м/с.
V =
; /27/де g = 9,81 м/с - прискорення вільного падіння частинок; Di- розмір отвору в ситі /приймається по ситу з найбільшим отвором/, м; β = 20...30° - кут зльоту частинок; ρ- густина сортованого матеріалу, кг/м3.
Електродвигун повинен забезпечити пуск грохота. Визначаємо час, протягом якого двигун здійснює пуск грохота, з:
t =
; /28/де Ідв - момент інерції ротора електродвигуна, кг·м2 /береться з технічної характеристики двигуна/; Ів = Z·
- момент інерції мас вібратора, що обертаються, кгм2; Z- число дебалансsв; - маса дебаланса, кг; r- відстань від центру маси до центру обертання, м.Ik = (mk + mM)a2, /29/
є момент інерції короба, що коливається, кгм2, тк - маса короба, кг; тМ- маса щебеню на грохоті, визначається по виразу /26/ без урахування коефіцієнта 2,3; і - передаточне число механізму приводу грохота, визначається за даними креслення грохота; ω - кутова швидкість, рад/с; К - коефіцієнт кратності пускового моменту електродвигуна /береться з паспорта електродвигуна/; Nдв - потужність електродвигуна, кВт /часtне повинне перевищувати 5 с/.
Масу гуркоту тквизначаємо на підставі подібності проектованого грохота вибраному типу грохота. Для цього визначаємо масу одиниці об'єму короба існуючого грохота і множимо на об'єм проектованого короба.
Маса матеріалу в коробі на одному ситі, кг:
тМ = B·L·h·γ ./30/
де В - ширина сита, м; L- довжина сита, м;h - висота матеріалу на ситі, м;γ - насипна маса, кг/м3.
Повна маса матеріалу рівна сумі мас матеріалів на всіх ситах.
Для грохотів маса дебалансів визначається з умови, кг:
mдеб =
; /31/де mк- маса короба, кг; а - амплітуда коливань, м; R- радіус дебалансів, м.
Маса маховика Gmaxкг:
Gmax =
; /32/де Км =1,44·104; δ = 0,02; Dм - діаметр маховика, м; a - амплітуда коливань, м; nr-частота обертання валу вібратора, об/хв.
Потужність двигуна для ексцентрикового гуркоту, кВт:
Nдв =
; /33/де NF - потужність сил тертя в підшипниках підвіски рухомого короба, викликана силами інерції, кВт:
NF =
; /34/NG =
; /35/де NG- потужність сил тертя в підшипниках, викликаних силами тяжіння частин, що рухаються/ кВт; η = 0,8 - ККД передачі; К3 = 1,25 - коефіцієнт запасу потужності.
f =0,01... 0,001 - коефіцієнт тертя кочення; G1- маса короба з матеріалом, кг; G2 - маса інших частин, що рухаються, кг; частота обертання валу вібратора повинна задовольняти умову:
30
; /36/r- ексцентриситет валу, м; D1 - діаметр кола центрів роликів підшипників підвіски короба, м; D2 - середній діаметр кола центрів роликів підшипників опори, м; α - кут нахилу сит, град.
Величина r, D1іD2,d визначаються в масштабі по кресленні аналогічного грохоту [6].
Розрахунок валу гурохота
Після побудови розрахункової схеми визначаємо інерційні сили Р1 від неврівноважених мас на маховиках і Р2 - від маси короба з матеріалом, Н:
Р1 =
; /37/Р2 =
; /38/де
- маса одного дебаланса, кг; ω - кутова швидкість валу, рад/с; R - відстань від осі дебаланса до осі валу, м; тгр - маса короба з матеріалом, кг; r- ексцентриситет валу, м.Значення сили визначуване з розрахунку пасової передачі, рівно геометричній сумі сил тиску пасів на шків і тяжінню шківа /курс "Деталі машин"/.
Що крутить момент, Н.м
Мкр = 60000
/39/Опорні реакції VA і VFі визначають з рівнянь
і .Згинаючі моменти в точках A, B, C, E, і D/рис 4/ визначаємо, використовуючи
методи, викладанні в курсі "Опір матеріалів". Приведений максимальний момент, кг.Н;
Мпр =
; /40/Діаметр валу, м:
Dв =
; /41/де [σ]- межа текучості сталі, з якої виготовлений вал, Па. Далі необхідно підібрати всі підшипники методами, викладена в курсі "Деталі машин".
Мал. 4. Рохрахункова схема інерційного грохота