Смекни!
smekni.com

Формування структури килимового виробу методом ручного ткання (стр. 1 из 4)

Безворсові килими мають переважно одношарову будову, складність їх візерунків залежить від кількості кольорів пряжі, порядку снування основи і особливостей переплетення.

Для виробництва ручних безворсових килимів використо­вують міцні кручені лляні, конопляні або бавовняні нитки для основи і вовняні або напіввовняні нитки для утоку.

Характер візерунків значною мірою визначається технікою їх ткання. Килими з геометричним орнаментом тчуть, як правило, па горизонтальних верстатах гак званою рахункованою технікою ткання, а з рослинним орнаментом на вертикаль них верстатах (кроснах) з використанням техніки кружляння(гребінкова), яка дозволяє ткати орнаментальні мотиви з плавно заокругленими лініями будь-якої складності.

При рахунковій техніці для кожного кольору відраховують потрібну кількість ниток основи. При цьому кольорові нитки утоку лягають чітко горизонтально і, з'єднуючись між собою, утворюють прямий або ступінчастий скінчений контур малюнка. Рахункова техніка дуже поширена в Україні.

При техніці кружляння нитки утоку кладуть вже не чітко горизонтально, як при рахунковій, а вільно змінюють їх напря­мок відповідно до малюнка. Для збивання ниток утоку засто­совують спеціальний молоток-гребінку, тому техніку звуть ще гребінкопаною. Особливого поширення вона набула при виго­товленні двобічних безворсових килимів па Полтавщині, Киї­вщині та у центральних і південних районах України. Такою технікою користуються прп виготовленні класичних українсь­ких килимів з квітковим орнаментом. В ціп техніці виготовлення також українські тематичні килими гобелени.

В Україні популярні також килимові вироби, він капі комб­інованою технікою: полотняним переплетенням, закладним ворсовим тканням, кругленим тощо. Часто в поперечно-смугастих килимах окремі орнаментальні смуги виткані технікою закладного ткання у вічко. Залежно від способів з'єднання кольорових ниток утоку на межі двох різнокольорових площин візерунка безворсові кили­ми бувають однобічними (гину сумах, ямані, гобелени), двобі­чними (типу паласів, килимів тощо).

Килими типу Сумахвиготовляють па вертикальних верста­тах з ниток основи, сирового і кольорового утоку. Вони міцні, на їх зворотній стороні виводяться кіпці кольорових ниток уто­ку (довжина до 10 см), які утворюються в результаті зміни ко­льору (див. рис. 1).

Поверхня килима мас вигляд косички або ялинки, які по­вторюються рядами по всій ширині. Напрям косички одного ряду протилежний напрямку стібкії! другою рядка.

У килимах типу Яманівізерункова кольорова нитка уток складається у вигляді косих стіжків гладдю і мас вигляд шнур­ка, який повторюється рядками па поверхні килима. Візерунок одноманітний. Нитки кольорового утоку одного ряду точно повторюють переплетення ниток в наступному ряді.

Після кожного петельного ряду в грунт тканини однобічних килимів полотняним переплетенням прокладається сирова нитка утоку, яка прибивається бедром до попередніх. Кіпці кольорової пряжі при зміні кольору не заробляються в тканину килима, а виводяться на зворотний бік. Виведені кіпці пряжі (3-4 см) зменшують теплопровідність килима і оберігають зворотній бік від зносу. Малюнок в килимах Сумахі і Ямані виходить лише на лицьовий бік, і тому їх називають однобічними.

Окрему групу утворюють гобеленикилими-картини, що виготовляються технікою вибірного ручного ткання, І тобто тчуться окремими ділянками зліва направо, а окремі І ділянки з'єднуються на одну основну нитку.

За технікою виконання розрізняють два видигобеленів: виткані на горизонтальному верстаті та найкращі і найдорожчі вертикальному. Для основи використовують вовняні, лляні чи конопляні нитки, для утоку - вовняні, з натурального шовку золотисті та сріблясті нитки. Зразком для ткача служить карі топ, розмальований фарбами в натуральну величину виробу який підкладається під основу верстата. Вовняний уток пере­плітає питки основи, повністю закриваючи їх з обох боків. Малюнок тчуть не на всю ширину виробу, а лише в межах окремого кольору. Техніка гобелена передбачає виконання виробу із зворотного боку. Питки утоку після закінчення елемента візерунка обтинаються і зав'язуються, а іноді сплітаються у вигляді своєрідних ланцюжків. Обрізані кінці ниток надають зворотному боку гобелена легкої ворсистості, а лицьовому рельєфної зубастості.

У безворсовпх (гладеньких) двобічних килимах малюнок утворюється нитками кольорового утоку. Проміжний (закріп­люючий) уток відсутній.

У залежності від способу з'єднання візерункових ниток між собою і з нитками основи при переміні кольору розрізняють (див. рис. 1):

· переплетення без з'єднання різнокольорових ниток уто­ку між собою із закріпленням їх за різні нитки основи (типу Паласів);

· переплетення із закріпленням кольорових ниток утоку на одну основну нитку;

· переплетення з поєднанням різнокольорових ниток утоку між собою (тину Килимів);

· переплетення з обвиванням основних ниток з контуром малюнка кольоровими нитками утоку (гину Думі).



Рис. 1. Схема переплетення без ворсових килимів:

1- паласа; 2 – килими; 3 – шпалери; 4 – сумахи.

У килимах типу Паласівмалюнок утворюється нитками кольорової о утоку, який переплітається а нитками основи полотняним переплетенням. При зміні кольорів па межах кон­турів кольорових ділянок нитки кольорового утоку не з'єдну­ються між собою, а сусідні нитки основи і змінюють напрям на протилежний. На межах контурів кольорових ділянок орнамен­тє утворюються просвіти або отвори, які розташовуються пара­лельно ниткам основи.

Килими з переплетенням із закріпленням кольорових ниток утоку па загальну (одну) основну нитку різнокольо­рові нитки па границях аміни кольорів обвивають основну нитку і повертаються у зворотному напрямі, не з'єднуючись з сусідніми кольоровими нитками. Кольорова межа ділянок орнаменту може проходити не тільки у вертикальному напрям­ку, а й розташуватись залежно від форми малюнка.

Килими переплетені типу Килиміввиготовляють з си­рових ниток основи і кольорового утоку, яке щільно покриває нитки основи. Тут різнокольорові нитки утоку, межі контурів кольорових ланок з'єднуються (перевиваються) між собою і змінюють свій напрям. Межа кольорових ланок можуть мати різноманітні абриси. Питки основи і утоку перевиті між собою : без просвітів (на відміну від паласів). Цей вид переплетення використовується в українських килимах. Окремо розглянемо ЇХ асортимент.

Килими типу Думі- переплетення з обвивкою основних ниток. Кольорова ділянка малюнка виконується полотня­ним переплетенням, а контур малюнка підкреслений шляхом обвивки кольоровою ниткою утоку наступних основних ниток. Перевивання може йти в горизонтальному (справа наліво і навпаки) напрямку або по діагоналі. З'єднання кольорових ниток утоку є на загальній (одній) нитці основи. В ньому переплетенні дві сусідні нитки приймаються за одну пару.

У літературі застосовуються різні найменування тканих безворсових килимів, що залежать від походження й техніки виготовлення, наприклад:

· келим (по-турсцьки «килим», по персидськії «гилим») :

· джиджпм (по-турсцьки «дмиджим»)

· дуррі (Індія)

· силех

· фірнех

· шаддах

Узбекистан є батьківщиною так званих «Сузані» - унікальних за стилем антикварних виробів, в яких часто використовується шовкова аплікація. За своїм характером вони відповідають сукну, а тому можуть бути лише умовно віднесені до килимових виробів; проте вони є складовою частиною багатьох килимових колекцій.

Ще одну групу утворюють валяні (повстяні) килими, самі давні вироби, які виготовляються із вовни (вони знайдені у похованні Пацирика). їх застосовують в якості теплоізоляцій­них напольних покриттів, а також для перекриття дахів юрт.

Зустрічаються так звані «Наумда», недорогі валяні килими з Індії, прикрашені нашитими аплікаціями. Хоча ці килими й попадають у Європу, але призначені вони здебільшого для внутрішнього ринку.

До ворсових килимів ручного способу виробництва нале­жить унікальний вид художніх тканин ліжники і коци.

Техніка виготовлення ліжниківпросте полотняне пере­плетення зі спеціально підготовленої пряжі. Карпатські ліжни­ки звалюють у валині. Готові обробляють водою, під сильним струменем. Вичісують назовні кіпці волокон, внаслідок чого килими стають волохатими.

На Полтавщині, Київщині, Чернігівщині, Херсонщині ліжни­ки дещо тонші за своєю структурою, їх не звалюють у воді, вони мають коротші ворсові питки. Полотняне переплетення у них щільніше порівняно з карпатськими ліжниками.

Коципредставляють собою грубу вовняну одноткацький верстат тонну або картату тканину з дрібним начісним ворсом, яку після ткання ущільнюють у ступах.

Килим вважається плетеним, якщо пряжа впроваджена в його тканеву основу за допомогою плетення вузликів, і при цьому килим мас ворс. Такого роду вплетений вузлик повинен повністю охоплювати одну нитку основи.

Техніка ворсового (вузликового) ткання полягає в тому, що вертикально

натягненій на рамі вертикального вер­стата лляній чи конопляній ос­нові горизонтальними рядами з відрізків різнобарвної вовняної пряжі в'яжуть вузли. Кожен вузол захоплює дві нитки основи, при ньому кіпці його висмикують назовні, що утворює на лицьовій поверхні килима ворс. Після кожного горизонтального ряду пов’язаних вузлів для їх закріплення по всій ширині килима переплітають 1-2 нитки лляного утоку, які щільно прибиваються молотком - гребінцем. Для надання рівної ворсової по­верхні вузли в процесі виготовлення стрижуть залежно від спо­собу в'язання. Деякі килими, особливо китайські, підрізають, формуючи рельєф, який чітко підкреслює малюнок.