Оцінка повинна бути такою, щоб не збільшувати активи і не зменшувати зобов'язання (згідно з принципом обачності), бо це призводить до невиправданого збільшення капіталу виходячи з балансового рівняння:
Капітал = Активи - Зобов'язання.
Тому в балансі активи відображуються за найменшою з двох вартостей — історичною або фактичною (чистою вартістю реалізації). Основні засоби відображуються в балансі за остаточною вартістю (з вирахуванням зносу).
У кожному стандарті бухгалтерського обліку наводяться методи оцінки відповідних об'єктів бухгалтерського обліку при їх надходженні, вибутті та на дату балансу. Методи оцінки різних об'єктів бухгалтерського обліку будуть розглянуті у розділі 2.
Калькулювання — це спосіб визначення собівартості одиниці продукції, робіт, послуг, що включає в себе групування витрат, розмежування витрат між об'єктами калькулювання, визначення собівартості окремих виробів (робіт).
Об'єкти калькулювання: окремі види робіт, послуг.
Калькуляційні одиниці (залежно від видів виробництва):
— один виріб;
— один метр квадратний, кубічний, погонний;
— одна нормогодина, машиногодина тощо.
Витрати групують за елементами та статтями витрат. Елементи витрат — це сукупність економічно однорідних витрат:
— матеріальні витрати;
— витрати на оплату праці;
— відрахування на соціальні заходи;
— амортизація;
— інші витрати.
Статті витрат (П(С)БО 16):
1.Прямі витрати — це витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат (наприклад, заробітна плата робітника, що виготовляє меблі, витрачені дошки тощо). Вони включають у себе прямі матеріальні витрати (сировина, матеріали тощо), прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати (відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, витрати на утримання основних засобів тощо).
2.Загальновиробничі витрати — це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним шляхом.
Вони включають витрати на управління цехами, дільницями, амортизацію необоротних активів загальновиробничого призначення, витрати на утримання виробничих приміщень (опалення, освітлення, водозабезпечення) та ін.
Загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу — годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат). Наприклад:
Виріб 1Виріб 2
Прямі витрати1000 грн.500 грн.
в тому числі зарплата600 грн.200 грн.
Загальновиробничі витрати всього400 грн.
Кількість10 шт.50 шт.
Розподіл пропорційно:
—до прямих витрат266,7 грн.133,3 грн.
—до зарплати300 грн.100 грн.
—Собівартість 1 виробу відповідно126,7 грн.12, 67 грн.
130 грн.12 грн.
Докладніше це питання буде розглянуто в розділі 2.
3. Інші витрати, які не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) — це витрати, пов'язані не з виробництвом продукції, а зі звітним періодом (витрати періоду); вони списуються в повному обсязі на витрати звітного періоду.
3.1.Адміністративні витрати — зарплата апарату управління, відрахування на соціальні заходи від цієї зарплати, витрати на службові відрядження, витрати на зв'язок, утримання обладнання, податки і збори, які не включені до прямих і за-гальновиробничих витрат, плата банкам за розрахунково-касове обслуговування тощо.
3.2.Витрати на збут — оплата праці працівників, що забезпечують збут, витрати на рекламу, на транспортування продукції до покупця тощо.
3.3. Інші витрати — втрати від операційної курсової різниці, нестачі і втрати від псування цінностей, визнані штрафи, пені, неустойки, собівартість реалізованих виробничих запасів тощо.
1.4.4. Бухгалтерські рахунки та подвійний запис
Дані бухгалтерського обліку, відображені в документах, повинні бути згруповані, зокрема за видами активів та інших об'єктів бухгалтерського обліку. Це необхідно для визначення залишків надходження та вибуття за кожним з об'єктів обліку. З цією метою відкриваються бухгалтерські рахунки.
Бухгалтерські рахунки — це спосіб узагальнення за економічно однорідними групами і поточного обліку активів, капіталу, зобов'язань, витрат та доходів підприємства.
Для того, щоб зрозуміти сутність бухгалтерського рахунку, уявіть собі, що Ви бажаєте вести облік доходів та витрат Вашої сім'ї. Найзручніше це зробити, поділивши сторінки в зошиті навпіл вертикальною лінією, щоб з одного боку вписувати надходження грошей, а з другого — витрати. З потрібною Вам періодичністю (раз на місяць чи на тиждень) можна визначити залишок коштів.
Якщо ж Ви приватний підприємець або як приватна особа ведете торгівлю на ринку, Вам потрібно вже не менше трьох таких зошитів — для обліку грошей, товарів та розрахунків з постачальниками. Оце в найпростішому варіанті і буде бухгалтерський рахунок — сторінка, поділена навпіл, де з одного боку відображується збільшення (грошей, товарів, боргів), а з другого — їх зменшення. При цьому кожна половина сторінки може бути поділена на кілька граф — для відображення руху за різними видами товарів або за різними статтями витрачання грошей.
На великому підприємстві таких рахунків потрібно набагато більше — для обліку запасів, основних засобів, статутного капіталу, розрахунків з бюджетом, з різними дебіторами, кредиторами та ін. Тобто для кожного з об'єктів бухгалтерського обліку відкривається окремий рахунок.
У теорії бухгалтерського обліку рахунок зображують у вигляді великої літери Т (Т-рахунок), при цьому ліва сторона рахунку називається "Дебет" (скорочено Д-т або Дт), а права — "Кредит" (К-т, Кт):
Д-тК-т
Сальдо початковеОбороти кредитові
Обороти дебетові Сальдо кінцеве
Дебет (від лат. АеЬеі — винен) — лівий бік бухгалтерського рахунку.
Кредит (від лат. кгесШ — вірити) — правий бік рахунку.
Сальдо — залишок по рахунку на початок або кінець періоду; в більшості випадків кінцеве сальдо по рахунках визначають у кінці кожного місяця.
Обороти — зміни за дебетом і кредитом рахунків у результаті господарських операцій.
Наголосимо, що рахунки відкриваються для кожного з об'єктів бухгалтерського обліку. При цьому рахунки для обліку активів побудовані таким чином, що в них збільшення активів відображується за дебетом, а зменшення — за кредитом; на рахунках капіталу і зобов'язань, навпаки, збільшення відображується за кредитом, а зменшення — за дебетом. Пригадаємо балансове рівняння і, забігаючи наперед, зазначимо, що в бухгалтерському балансі активи відображуються з лівого боку, а капітал та зобов'язання з правого; називаються, відповідно, актив і пасив балансу.
Щодо балансу бухгалтерські рахунки бувають активні (А), пасивні (П) та активно-пасивні (А-П).
Активні рахунки — рахунки для обліку наявності та руху активів та витрат підприємства; в основному, вони відкриваються для статей активу балансу; збільшення активів відображується за дебетом рахунку, зменшення — за кредитом, сальдо дебетове.
Пасивні рахунки — рахунки для обліку капіталу, зобов'язань та доходів підприємства, відкриваються, головним чином, для статей пасиву балансу; збільшення відображується за кредитом, зменшення — за дебетом рахунку, сальдо кредитове.
Активно-пасивні рахунки — це рахунки, на яких може бути і дебетове, і кредитове сальдо (головним чином, це рахунки розрахунків та фінансових результатів).
Визначення кінцевого сальдо активного рахунку:
Сальдо кінцеве = Сальдо початкове дебетове + + Обороти за дебетом — Обороти за кредитом.
Визначення кінцевого сальдо пасивного рахунку:
Сальдо кінцеве = Сальдо початкове кредитове + + Обороти за кредитом — Обороти за дебетом.
Основитеоріїбухгалтерськогообліку 39Приклади
Активний рахунок
| Д-т | К-т | |||
| 20 "Виробничі запаси" | ||||
| Сальдо | 100 | |||
| 1) Отримано від постачальників | 500 | 2) Передано у виробництво | 450 | |
| 2) Отримано від постачальників | 750 | 4) Передано у виробництво | 600 | |
| Сальдо | 300 | |||
| Сальдо кінцеве | = 100 + (500 + 750) - (450 + 600) = 300 | |||
Пасивний рахунок
| Д-т | К-т | ||
| 60 "Короткострокові позики банку" | |||
| Сальдо | 95 (наш борг банку) | ||
| 2) Погашено позику | 200 | 1) Отримано позику банку | 180 |
| Сальдо | 75 | ||
| Сальдо кінцеве = 95 + 180 - 200 = 75 | |||
Активно-пасивний рахунок
| Д-т | К-т | ||||||
| 1 | 2 | ||||||
| 372 "Розрахунки з підзвітними особами" | |||||||
| Сальдо | 150 (боргпідзвітної особи) | 1) Списано з підзвітної особи борг | 140 | ||||
| 2) Видано у підзвіт другій особі | 220 | 3) Друга підзвітна особа представила авансовий звіт на | 250 | ||||
| 1 | 2 | ||||||
| Розгорнуте сальдо 10 — борг першої підзвітної особи | ЗО — борг підприємства перед другою підзвітною особою | ||||||
| Згорнуте сальдо | 20 | ||||||
По рахунках розрахунків сальдо визначається розгорнуто — за кожним дебітором або кредитором, а пізніше згортається.
Усі підприємства в Україні (крім бюджетних підприємств і банків) користуються єдиним Планом рахунків [3], який наведено в додатку Б. В Плані рахунки згруповано відповідно до об'єктів бухгалтерського обліку в класи. Перші три класи — це активи (майже всі рахунки активні), 4-й клас — капітал (пасивні головним чином), 5-й і 6-й класи — зобов'язання, 7-й — доходи, 8-й і 9-й — витрати (в додатку Б в окремій графі вказано характеристику кожного рахунку щодо балансу).
Кожний рахунок у Плані має свій номер: перша цифра номера означає номер класу, а друга — номер рахунку в класі.