До основних належать рахунки обліку господарських коштів і джерел їх утворення, до операційних – рахунки обліку господарських процесів і фінансово-результатні, до регулювальних і додаткових – рахунки, що регулюють і доповнюють показники основних рахунків.

У групі рахунків обліку господарських коштів і джерел їх утворення об'єднано інвентарні, розрахункові, капіталу та грошові, тобто рахунки класів "Необоротні активи", "Запаси", "Кошти", "Розрахунки" та "Інші активи".

Рахунки, на яких обліковують предмети та знаряддя праці (основні засоби, матеріали, інвентар тощо), називають інвентарними, а ті, на яких обліковують грошові кошти підприємства в касі, на розрахунковому рахунку в банку тощо, – грошовими. Рахунки, на яких обліковують розрахунки з різними контрагентами та фізичними особами, називають розрахунковими, а ті, на яких обліковують інвестиційний і статутний капітал та спеціальні кошти, – власного капіталу та забезпечення зобов'язань.

До рахунків обліку господарських процесів належать збирально-розподільчі, калькуляційні та операційно-результатні.

Збирально-розподільчими називають рахунки, на яких за певний період відображають економічно однорідні витрати (на заробітну плату, обслуговування виробництва) для розподілу їх між об'єктами калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг). До збирально-розподільчих належать також рахунки "Витрати майбутніх періодів", "Резерв сумнівних боргів" та ін.

Калькуляційними називають рахунки, на яких обчислюють собівартість продукції (робіт, послуг), а операційно-результатними – ті, на яких обліковують процес реалізації продукції (робіт, послуг) і виявляють результати від реалізації (собівартість реалізації).

До фінансово-результатних належать рахунки, на яких обліковують фінансові результати господарської діяльності підприємства (фінансові результати, нерозподілені прибутки).

Рахунки, призначені для коригування показників основних рахунків і окремих статей балансу, називають регулювальними (їх поділяють на контрарні та додаткові). Основні рахунки коригують відніманням підсумку контрарного рахунка від підсумку основного рахунка.

Контрарні рахунки застосовують для регулювання підсумків активних і пасивних основних рахунків, тому їх називають відповідно контрактивними та контрпасивними. Регулювальні рахунки під час складання балансу наводять у рядках після основного рахунка і не включають до валюти балансу. До регулювальних рахунків належать також додаткові, які коригують сальдо основних рахунків. Додаткові рахунки бувають активні та пасивні.

Активні додаткові регулювальні рахунки коригують сальдо тих основних рахунків, у доповнення до яких вони ведуться. Дебетове сальдо додаткових активних рахунків показує збільшення суми відповідного основного активного рахунка, а кредитове сальдо – зменшення цієї суми.

Прикладом активного додаткового регулюючого рахунка є аналітичний рахунок "Відхилення від облікових цін на матеріали", який ведеться у складі синтетичного рахунка "Виробничі запаси" як доповнення до субрахунків "Сировина і матеріали", "Паливо", "Запасні частини" та ін. При цьому фактичну собівартість матеріалів визначають підсумовуванням вартості матеріалів за обліковими цінами та сальдо додаткового регулювального рахунка.

Пасивні додаткові регулювальні рахунки коригують сальдо тих основних пасивних рахунків, у доповнення до яких вони ведуться.

Коригування сальдо основного пасивного рахунка за допомогою додаткових регулювальних рахунків здійснюють аналогічно коригуванню основних активних рахунків.

Згідно з класифікацією рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом їх поділяють на активні та пасивні. На активних рахунках обліковують господарські кошти, їх розміщення та цільове використання, на пасивних – джерела утворення господарських коштів (капіталу) та їх цільове призначення (рис. 1.2). До активних включають рахунки господарських коштів і господарських процесів, до пасивних – джерела власних і залучених коштів (капіталу), прибутків, збитків.

Розглянуті рахунки відображають у бухгалтерському балансі, тому їх називають балансовими. Проте крім них існують рахунки, які не відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки сальдо цих рахунків показують після підсумку балансу, їх називають позабалансовими. На позабалансових рахунках відображають цінності, які тимчасово перебувають у користуванні чи на збереженні у підприємства, але йому не належать.

Особливість позабалансових рахунків полягає в одинарності виконаних на них бухгалтерських залишків (операція відображається тільки на дебеті чи кредиті одного позабалансового рахунка).

2. Облік інвестицій, які засвідчують право власності на частку в майні підприємств

Для ефективного використання тимчасово вільних активів підприємства та організації здійснюють фінансові інвестиції.

Фінансові інвестиції визначаються як активи, які утримуються підприємством з метою:

- одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків від їх володіння;

- набуття вигідних відносин з іншими підприємствами або контролю над їх діяльністю;

- майбутні вигоди від зростання вартості здійснених інвестицій.

Дохід від інвестицій — це отримання процентів або дивідендів. Вплив здійснюється з метою отримання і нематеріальних вигід — доступ до технології або гудвілу, якими володіє підприємство-об’єкт інвестування, вплив на його фінансову, комерційну та господарську діяльність. Воно може також володіти стратегічними запасами сировини, необхідної інвестору, або знаходитися в інвестиційно привабливому економічному середовищі та т. ін. Інвестиції можуть здійснюватися також і з метою отримання майбутніх вигід, як, наприклад, зростання вартості акцій.

Залежно від терміну, протягом якого підприємство очікує володіти фінансовими інвестиціями, вони поділяються на поточні та довгострокові.

Поточними є інвестиції, які підприємство має намір та можливість утримувати протягом дванадцяти місяців з дати придбання або протягом операційного циклу, якщо він більше зазначеного терміну. Довгостроковими є фінансові інвестиції, які утримуються протягом терміну, який перевищує 12 місяців або операційний цикл.

Залежно від виду відносин між інвестором та об’єктом інвестування вони поділяються на:

- інвестиції, що засвідчують відносини позики;

- інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні підприємства.

Інвестиції, які засвідчують право власності на частку в майні іншого підприємства, здійснюються як з метою отримання доходу від володіння часткою майна іншого підприємства у вигляді дивідендів, так і для набуття контролю або вигідних відносин з інвестиційно привабливим підприємством. Документами для підтвердження факту володіння часткою майна є акції, приватизаційні папери.

Інвестиції, які засвідчують право власності, набуваються з метою безпосереднього одержання доходу у вигляді дивідендів або для створення бажаних відносин з об’єктом інвестування, і тому в обліку та звітності також оцінюються по-різному (рис. 2.1).

Рисунок 2.1. Облік інвестицій, які засвідчують право власності на частку в майні підприємств

Фінансові інвестиції можуть придбаватися для перепродажу або для отримання доходу в майбутньому (якщо діяльність об’єкта інвестування прогнозується зі збитками протягом періоду, що перевищує 12 місяців). Їх облік ведеться аналогічно обліку інвестицій, які засвідчують відносини позики та утримуються для продажу. Тобто, кожна фінансова інвестиція повинна бути переоцінена за справедливою (ринковою або експертною) вартістю на дату балансу. При реалізації собівартість інвестицій та будь-які інші витрати, пов’язані з реалізацією, списуються в дебет рахунка 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій», а виручка — в кредит рахунка 741 «Дохід від реалізації фінансових інвестицій».

Інвестор може здійснювати інвестиції також і з метою отримання спільного результату (вести спільну діяльність) або характер здійсненої інвестиції свідчить про те, що об’єкт інвестування перебуває під суттєвим впливом інвестора.

Підприємства, на яке інвестор може здійснювати значний вплив або контролювати його діяльність, називають асоційованим, дочірнім, спільним підприємством. Відносини між ними обумовлюють можливість однієї сторони (інвестора) контролювати або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншої (об’єкта інвестування) і вони, таким чином, стають пов’язаними сторонами.

Рахунки бухгалтерського обліку 2 (стр. 1 из 3)

1. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

2. Облік інвестицій, які засвідчують право власності на частку в майні підприємств