Техніко-економічне обґрунтування водогосподарських комплексів (стр. 2 из 2)
4. Вибір альтернативних варіантів
При виборі оптимальних варіантів структури ВГК і параметрів водогосподарських об’єктів необхідно включати до розгляду чим більше число альтернатив, тобто способів отримання однієї і тієї ж продукції, або одного і того ж соціального ефекту. Розглянемо можливі альтернативні варіанти для кожного учасника водогосподарського комплексую
Сільське господарство. В зонах несталого зволоження зрошення – засіб підвищення урожайності сільськогосподарських культур. Тому, в якості альтернативного варіанту, можна розглядати будівництво спеціальних іригаційних гідровузлів, використання підземних джерел води, зрошення стічними водами, підсилення засобів з більш економного використання води і т. п., або заходи для отримання еквівалентної сільськогосподарської продукції в інших басейнах (з урахуванням транспортування продукції в район, що розглядається), а також освоєння нових земель.
Альтернативою для сільськогосподарських попусків води із водосховища, необхідних для обводнення заплавних лугів, є заготовка інших видів кормів, додаткове косіння трав у важко доступних районах для машинного сінокосу.
Гідроенергетика. В якості енергоустановок, що заміняють ГЕС, застосовують, як правило ТЕС. При цьому необхідно дотримуватись балансів потужності і енергії в енергосистемі, враховувати спеціальні функції ГЕС в енергосистемі, як високо маневрових енергоустановок, забезпечувати надійне енергопостачання.
ГЕС порівнюють із спеціальними піковими ТЕС (наприклад, газотурбінними). При порівнянні необхідно враховувати те, що заміняюча ТЕС має більшу витрату електроенергії на власні потреби. Тому приймають
NТЕС = jNNГЕС і ЭТЕС = jЭ ЭГЕС,
де NТЕС і NГЕС – потужності ТЕС і ГЕС;
ЭТЕС і ЭГЕС – відповідні виробки електроенергії;
jNі jЭ – коефіцієнти еквівалентності (jN = 1,1…1,15; jЭ = 1,05).
При порівнянні затрат на отримання електроенергії на ГЕС і на ТЕС необхідно враховувати паливний ефект ГЕС, який полягає в економії затрат на паливо, тобто
ЗП = ЭТЕС.в. с,
де в-питома витрата палива на виробництво 1 кВт. год електроенергії;
с – питомі затрати на видобуток і транспортування палива.
Рибне господарство. В якості альтернативних варіантів розглядаються такі заходи: спорудження заводів для розведення риби, нерестових господарств, інтенсифікація рибної ловлі в інших басейнах (в тому числі і у внутрішніх морях). Якщо при цьому альтернативні об’єкти знаходяться в інших районах, то враховують різницю в транспортних затратах до місця споживання риби.
Водопостачання. В якості альтернативних розглядаються варіанти водопостачання при відсутності ВГК. Це може бути одноцільовий гідровузол на розглянутій території чи на іншій річці, водозабір в умовах вільної річки, водопостачання із підземних джерел, підвід води із іншого басейну, опріснення морської води і т. п. Для промислового водопостачання можливі інші варіанти розташування промислових підприємств, застосування менш водоємких технологій і схем водопостачання. У всіх випадках повинна забезпечуватись надійність водопостачання і потрібна якість води.
Водний транспорт. Основною вимогою до альтернативного варіанту є забезпечення потрібного об’єму перевезення в ті ж розрахункові терміни. При цьому можливі водні перевезення в судноплавних умовах без створення ВГК, забезпечення судноплавних глибин за рахунок поглиблення русла, перевезення іншими видами транспорту.
Боротьба з повенями. Альтернативними варіантами можуть бути спеціальні гідровузли, які мають регулюючі водосховища, захисні дамби чи інші інженерні споруди, які забезпечують захист від повеней з однаковою ступінню надійності.
Насамкінець необхідно сказати, що прийнятий альтернативний варіант повинен бути найбільш економічним із всіх можливих.
5. Загальна економічна ефективність водогосподарських комплексів
Метод порівняльної економічної ефективності дозволяє вибрати найбільш економічно вигідний варіант водогосподарської системи. Економічну ефективність вибраного варіанту визначають методом загальної економічної ефективності. Показником загальної економічної ефективності служить коефіцієнт ЭВГК, який визначається так
де Ці – вартість продукції і-ого учасника ВГК;
СВГК, КВГК – щорічні витрати і капіталовкладення по всьому комплексу;
n– число учасників водогосподарського комплексу.
Отриманий коефіцієнт порівнюють з нормативним.
Ефективність використання водних ресурсів окремими галузями народного господарства, учасниками ВГК, визначають підрахунком коефіцієнтів загальної економічної ефективності кожного учасника
Эі = (Ці – Сі) / Кі.
Різницю (Ці – Сі) називають прибутком окремої галузі. Отже, коефіцієнт Эі дозволяє судити про те, який прибуток отримає окрема галузь на кожну гривну капіталовкладень. Він повинен бути не нижчим нормативного, який визначається відповідно галузевим інструкціям.
Показник, зворотній коефіцієнту загальної економічної ефективності – термін окупності капіталовкладень, тобто
Т = К / П.
Будівництво об’єкту рахують економічно доцільним, якщо Т< ТН.
В гідроенергетиці вартість продукції визначається залежністю
ЦГЕС = m (aN + bЭ),
де Ni Э – потужність і енергія;
a і b – тарифні ставки;
m – коефіцієнт, який враховує втрати в мережах і витрату електро-
енергії на власні потреби.
Тарифні ставки змінюють в залежності від району країни. Визначення вартості електроенергії за двохставочними тарифами є економічним важелем, який стимулює ущільнення графіків навантаження енергосистеми. Добові графіки навантаження промислових підприємств, які споживають однакову кількість енергії, мають різну споживчу потужність.
Задоволення нерівномірності графіка навантаження приводить до пониження коефіцієнта використання обладнання і коефіцієнта корисної дії ГЕС. Тому вартість продукції ГЕС в другому випадку повинна бути вищою, що і враховується введенням тарифу на потужність.
При визначенні загальної економічної ефективності необхідно враховувати негативний ефект заморожування капіталовкладень при будівництві і зміни вартості продукції в часі. Тоді коефіцієнт загальної економічної ефективності
`Эі = `Пі /`Кі,
де `Кі – зведені до базисного року капіталовкладення;
`Пі – прибуток і-ого учасника комплексу.
Зведений прибуток вираховують за такою залежністю
де d Пt– зміна прибутку в рік tпорівняно з попереднім;
m– число років, протягом яких змінюється прибуток;
tб – базисний рік;
Е0 – коефіцієнт врахування фактору часу.
Коефіцієнт загальної економічної ефективності ВГК (з nучасниками) з урахуванням фактору часу визначається так
Література
1. Комплексное использование и охрана водных ресурсов / Под ред.
О.Л. Юшманова/ – М.: Агропромиздат, 1985.
2. Зарубаев Н.В. Комплексное использование водных ресурсов. – Л. Стройиздат, 1976.
3. Грищенко Ю.М. Комплексне використання та охорона водних ресурсів. Рівне, 1997.
4. Гидроэнергетика и комплексное использование водных ресурсов/ Под. ред. Непорожнего П.С./ – М.: Энергоиздат, 1982.