Курсова робота
Технологічний процес виготовлення деталі "втулка перехідна"
Зміст
Введення
1. Обґрунтування технічних рішень
1.1 Опис умов роботи й аналіз технологічності конструкції деталі
1.2 Визначення типу виробництва
1.3 Аналіз заводського технологічного процесу
1.4 Техніко-економічна оцінка вибору методу виготовлення заготівлі
1.5 Вибір баз
1.6 Проектування технологічного маршруту обробки деталі
1.7 Визначення операційних припусків, допусків, між операційних розмірів і розмірів заготівлі
1.8 Визначення витрати металу
1.9 Визначення режимів різання, потужності основного й допоміжного часу
1.10 Оформлення операційних карт і карт ескізів
1.11 Опис конструкції й розрахунок верстатного пристосування
1.12 Опис конструкції й розрахунок контрольно-вимірювального оснащення
1.13 Опис конструкції й розрахунок різального інструменту
2. Організація роботи ділянки
2.1 Визначення необхідної кількості встаткування
2.2 Визначення кількості виробничих робітників
2.3 Визначення кількості допоміжних робітників, ІТП, СКП, МОП
2.4 Організація ремонту встаткування
2.5 Організація техніки безпеки (по ССБТ) і протипожежні заходи
Бібліографічний список
Введення
Завдання економії металу, підвищення продуктивності праці, підвищення якості й точності поверхні деталей є основним завданням для технологів-машинобудівників.
Технологія машинобудування це прикладна наука, що вивчає, як людина за допомогою різних прийомів впливає на різні матеріали, створюючи нові й більше точні деталі, які застосовують при складанні прогресивного встаткування.
У технології машинобудування використовуються теоретичні й практичні виводи пов'язаних з нею дисциплін: металорізальні верстати й інструменти, різання металів, основи взаємозамінності й технічні виміри.
Учені визначають основні напрямки в розвитку технічного прогресу, що характеризується не тільки безперервною появою принципово нових технологічних процесів, але й безперервною заміною існуючих процесів більше точними, продуктивними й економічно вигідними.
Рішення цих технологічних завдань здійснюється на основі впровадження у виробництво повної автоматизації й механізації технологічних процесів, широкого впровадження нової техніки й подальшого росту кваліфікації кадрів.
Найважливіший напрямок у машинобудуванні є вибір економічних і технологічних форм і видів заготівель із максимально зменшеними припусками на обробку й зменшенням технологічних відходів.
У даному проекті представлений технологічний процес виготовлення деталі "втулка перехідна". Наведено детальну розробку виробництва, що сприяє зменшити витрати часу на виготовлення даної деталі. Застосування новітніх технологій, застосування багато інструментальних верстатів зі ЧПУ дозволяє знизити ступінь участі людини в технологічному процесі, за рахунок заміни ручної праці механізованим.
1. Обґрунтування технічних рішень
1.1 Опис умов роботи, аналіз технологічності деталі
На кресленні зображена деталь "втулка перехідна". Деталь виготовляється зі сталі 5ХНМ (ДЕРЖСТАНДАРТ 5950-73) масою 12 кг. Креслення виконане в масштабі.
Деталь служить як опора для закріплення різних видів матриць на гідравлічних горизонтальних пресах при пресуванні легких сплавів.
Деталь являє собою тіло обертання, габаритні розміри якого становлять Ø 180х102мм. Втулка складається із двох поверхонь: циліндричної Ø170 мм. і конічної з кутом 6˚±10΄. На лівому торці деталі виконано 4 глухі різьбові отвори: різьблення М24х1 глибиною 32 мм. На правому торці втулки є проточка Ø170 мм., шириною 10 мм. до центра, глибиною 0,5 мм. і виконане конусне поглиблення Ø140 мм. (кут нахилу дорівнює 4˚±10΄) глибиною 40 мм. На бічній поверхні деталі на відстані 62 мм. просвердлено отвір O16 мм. глибиною 38 мм. Деталь має центральний наскрізний отвір O34 мм..
Точність взаємного розташування поверхонь деталі в технічних умовах не зазначена, отже, що становлять втулки не повинні відхилятися від центральної осі. Чисто обробки поверхні (шорсткість), за винятком зазначеної на поверхні, Rz 40. Відповідно до технічних вимог деталь піддається термообробці до поверхневої твердості HRC 42-46.
Характеристика сталі 5 ХНМ.
Деталь виготовляється зі сталі 5ХНМ. Призначення - молотові штампи пароповітряних і пневматичних молотів з масою падаючих частин понад 3 т. ,пресові штампи й штампи машинного швидкісного штампування при гарячому деформуванні легких кольорових сплавів; блоки матриць для вставок горизонтально-кувальних машин.
Хімічний склад:
C-Вуглець 0.50-0.60 %;
Si-Кремній 0.10-0.40%- надає корозійну стійкість;
Mn- марганець 0.50-0.60% - підвищує твердість;
S- сірка <0.030%;
P- фосфор <0.030%;
Cr - хром 0.50-0.80% - сприяє зносостійкості;
Ni - нікель 1.40-1.80% - підвищує в'язкість, надає корозійну стійкість;
Mo- молібден - 0.15-0.30% - підвищує теплостійкість;
Cu - мідь <0.030%;
Механічні й технологічні властивості:
Теплостійкість - 590?З;
Обробляється різанням у відпаленому стані при 289 НВ і σв= 900 Н/мм2: коефіцієнт різання Кv.тв = 0.6; Кv.б.р. =0.3
Не застосовується для зварених конструкцій;
Має високу зносостійкість при терті.
Вид поставки:
Прутки й смуги - ДЕРЖСТАНДАРТ 5950-73.
Кожна деталь повинна виготовлятися з мінімальними трудовими й матеріальними витратами. Ці витрати можна значно зменшити залежно від правильного вибору заготівлі оптимальних режимів різання й правильної підготовки виробництва. На трудомісткість виготовлення деталі великий вплив роблять її конструкція й технічні вимоги на виготовлення. При аналізі на технологічність конструкції деталі необхідно зробити оцінку в процесі проектування тих процесу.
- Конструкція деталі складається зі стандартних і уніфікованих конструкторських елементів.
- Розміри й поверхні деталі мають відповідно оптимальний ступінь точності й шорсткість.
- Оброблювані поверхні відкриті, доступні для підведення різального інструменту при врізанні й для його виводу.
Деталь складається з "стандартного" набору поверхонь: це циліндричні поверхні, метричні різьблення, що дозволяє використовувати стандартний інструмент і пристосування.
- Показники базової поверхні деталі забезпечують точність установки, обробки й контролю. Конструкція деталі забезпечує застосування типових і стандартних технологічних процесів.
Деталь уважаємо технологічною.
1.2 Визначення типу виробництва
Тип виробництва й відповідні йому форми організації праці визначають характер технологічного процесу, і відбивається при його побудові.
Види виробництва.
- Одиничне - характеризується тим, що виготовляється та випускається в невеликих кількостях, тому на верстатах виконуються різноманітні операції, що періодично не повторюються. На підприємствах з одиничним виробництвом застосовують переважно універсальне встаткування, розділяючи його по груповій ознаці. Технологія виробництва характеризується застосуванням універсального ріжучого й вимірювального інструмента.
- Серійне - характеризується виготовленням деталей повторюваними партіями. Залежно від кількості деталей у партії, їхнього характеру й трудомісткості, частоти повторюваності серій протягом року розрізняють дрібносерійне, середнє серійне, крупно серійне. На підприємствах серійного виробництва значна частина встаткування складається з універсальних верстатів, оснащених як спеціальними, так і універсально-налагоджувальними й складальними пристосуваннями, що дозволяє знизити трудомісткість і здешевити виробництво.
- Масове - характеризується сталим об'єктом виробництва, що при значному обсязі випуску продукції забезпечує можливість закріплення операцій за певним устаткуванням з розташуванням його в технологічній послідовності й із широким застосуванням спеціалізованого й спеціального устаткування, механізацією й автоматизації технологічного процесу при строгому дотриманні принципу взаємозамінності, що забезпечує різке скорочення часу, затрачуваного при складальних роботах.
Відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ 3.1108-74 визначення типу виробництва ведеться за коефіцієнтом закріплення операції
На проектованій ділянці обробки деталі розташовані верстати різних моделей у кількості 25 штук при наступній кількості закріплених за ними операцій:
Порівн.струм.=18 m струм.=1
Порівн.коор.св.=7 Mкоор.св.=1
Кз.о.=1(18*1+17*1)/(18+17)=1
Коефіцієнт закріплення операції дорівнює 1, що відповідає масовому виробництву.
1.3 Аналіз заводського технологічного процесу
Зміна діючого маршрутного технологічного процесу обґрунтоване тим, що:
- обробка деталі здійснювалася на універсальних верстатах: токарському, свердлильних, фрезерних і шліфувальному в умовах одиничного виробництва;
- у вибраному варіанті масового виготовлення деталі економічно доцільне застосування багато інструментальних верстатів із числовим програмним керуванням (ЧПУ);
- застосування різців, свердлів оснащених пластинками із твердих сплавів дозволять збільшити стійкість інструмента, збільшити швидкість різання й одержати економію засобів і часу.
Такий підхід до обробки:
-по-перше, скорочує час на установку, закріплення й вивірку пристосувань, заготівель і різального інструменту;
-по-друге, підвищує продуктивність і якість обробки, тому що верстатник виконує систематично ті самі переходи.
1.4 Техніко-економічна оцінка вибору методу виготовлення заготівлі
Заготівлею - називають вихідний матеріал, з якого повинна бути виготовлена та або інша деталь. Чим ближче форма заготівлі до форми заданої деталі, тим менше буде потрібно засобів і часу на обробку деталі, тим менше металу піде в стружку, а це має економічне значення - зменшення собівартості деталі.
Вихідною заготівлею для даної деталі економічно доцільно застосувати калібрований пруток за ДСТ2590-88, тому що форма заготівлі найбільш близька до форми деталі. Калібрований пруток це різновид сортового прокату.