Схема оргструктури Системи показана на рис. 4.1. Загальне керівництво Системою, організацією та координацією робіт з сертифікації продукції (процесів, послуг) здійснює Національний орган з сертифікації - Державний комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України).
Національний орган із сертифікації виконує такі функції:
1) розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні;
2) організовує та координує роботи, що забезпечують функціонування Системи;
3) взаємодіє з національними органами інших країн та міжнародними організаціями з сертифікації;
4) організовує розроблення і вдосконалення організаційно-методичних документів Системи;
5) приймає рішення щодо міжнародних систем і угод з сертифікації;
6) встановлює основні принципи , правила і структуру Системи;
7) формує і затверджує склад науково-технічної комісії;
8) проводить акредитації органів з сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів);
9) проводить атестації аудиторів;
10) здійснює інспекційний контроль за діяльністю органів з сертифікації, випробувальних лабораторій (центрів) та аудиторів;
11) вводить Реєстр Системи;
12) організовує роботи з сертифікації продукції за відсутності органів з сертифікації даного виду продукції;
13) затверджує перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації;
14) розглядає апеляції щодо виконання правил Системи;
15) організовує інформаційне забезпечення діяльності з сертифікації у Системі. Науково-технічна комісія як елемент оргструктури Системи здійснює такі функції:
1) формує єдину політику з побудови, функціонування і вдосконалення Системи;
2) розробляє і вносить пропозиції щодо взаємодії з національними органами інших країн та міжнародними організаціями з сертифікації.
Органи з сертифікації продукції здійснюють:
1) управління Системою сертифікації за закріпленою номенклатурою продукції;
2) розробку організаційно-методичних документів із сертифікації закріпленої продукції;
3) акредитацію за дорученням національного органу з сертифікації випробувальних лабораторій (центрів);
4) встановлення схеми і порядку сертифікації закріплених видів продукції;
5) атестацію виробництва;
6) технічний нагляд за сертифікованою продукцією;
7) видачу сертифікатів відповідності та атестатів виробництв; Основні функції органів з сертифікації систем якості такі:
1) розроблення організаційно-методичних документів з сертифікації систем якості;
2) сертифікація систем якості;
3) атестація виробництв (за пропозицію органу з сертифікації продукції);
4) технічний нагляд за сертифікованими системами якості;
5) видання сертифікатів на системи якості. Випробовувальні лабораторії (центри) здійснюють такі функції:
1) проведення сертифікаційних випробувань в акредитованій галузі діяльності;
2) оформлення протоколів випробувань;
3) участь за пропозицією органу з сертифікації в атестації виробництв;
4) участь за пропозицією органу з сертифікації в технічному нагляді за сертифікованою продукцією;
Аудитори виконують окремі роботи, які пов'язані з сертифікацією продукції. Основні функції науково-методичного та інформаційного центру:
1) розроблення та вдосконалення організаційно-методичних документів Системи;
2) підготовка і внесення до національного органу з сертифікації пропозицій і проектів законодавчих актів у галузі сертифікації;
3) аналіз можливостей підприємств і організацій виконувати функції органів з сертифікації продукції, випробовувальних лабораторій (центрів) та внесення до національного органу з сертифікації пропозицій щодо їх акредитації у Системі;
4) участь у підготовці органів з сертифікації продукції та випробувальних лабораторій (центрів) до акредитації.
Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації проводять:
1) за дорученням національного органу з сертифікації інспекційного контролю нагляд за дотриманням правил Системи;
2) за дорученням органів з сертифікації продукції технічний нагляд за сертифікованою продукцією;
3) допомогу підприємствам при підготовці до акредитації їх випробувальних лабораторій (центрів), сертифікації продукції, систем якості та атестації виробництв.
Український навчально-науковий центр із стандартизації, метрології та якості продукції здійснює навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів у галузі сертифікації.
Структура, принципи та правила побудови і функціонування Системи регламентовані керівними нормативними документами системи сертифікації УкрСЕПРО, а також законодавчими актами, що стосуються сертифікації.
Згідно з підписаними угодами про взаємне визнання результатів сертифікації видані у Системі сертифікати відповідності визнаються в таких країнах СНД: Вірменія, Бєларусь, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Узбекистан, Таджикистан, Туркменистан.
У системі УкрСЕПРО введені національні знаки відповідності. Знак відповідності - це захищений в установленому порядку знак, який свідчить, що маркована ним продукція відповідає конкретному стандарту чи іншому нормативному документу. Маркування продукції цим знаком здійснює орган з сертифікації, що видав сертифікат відповідності, або підприємство-виробник, якщо воно має на це ліцензію, видану органом із сертифікації.
Форму, розміри та технічні вимоги до національного знаку відповідності, а також правила його застосування у системі сертифікації УкрСЕПРО встановлено державним стандартом ДСТУ 2296-93. Встановлено такі зображення національного знаку відповідності:
- для продукції, яка відповідає обов'язковим вимогам нормативних документів та вимогам, що передбачені чинними законодавчими актами України, за якими встановлено обов'язкову сертифікацію ;
- для продукції, яка відповідає усім вимогам нормативних документів, що поширюються на дану продукцію (рис. 4.2,6);для продукції, яка відповідає окремим вимогам нормативних документів і в сертифікаті перераховуються підтверджені вимоги (рис. 4.2, в).
Знак відповідності, який зображено на рис. 4.2, б, застосовується також для позначення продукції, що не підлягає обов'язковій сертифікації, проте сертифікована з ініціативи виробника, постачальника чи продавця продукції (добровільна сертифікація).
У Системі ведеться реєстрація й облік акредитованих органів з сертифікації і випробувальних лабораторій (центрів), атестованих аудиторів, а також результатів сертифікації продукції. Інформація про акредитовані у Системі органи з сертифікації, випробувальні лабораторії (центри), атестованих аудиторів, видані сертифікати відповідності, сертифікати на систему якості та атестати виробництв, а також інформація про акумулювання акредитації або сертифікатів періодично публікується Держстандартом у відкритих інформаційних виданнях, при цьому забезпечується конфіденційність.
Сертифікація продукції
Загальні положення
Сертифікацію продукції в Системі проводять винятково органи з сертифікації, а в разі їх відсутності - організації, що виконують функції органів з сертифікації продукції за дорученням Держстандарту України.
Випробувань в акредитованій в Системі лабораторії зразків продукції, відібраних у порядку та в кількості, встановленими органом з сертифікації та проведення і/або:
- обстеження виробництва, технічного нагляду та контрольних випробувань зразків продукції, що відбираються з виробництва або з торгівлі в кількості, в термін та в порядку, які встановлено органом з сертифікації у програмі технічного нагляду за сертифікованою продукцією;
- атестації виробництва та подальшого технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, який здійснюється органом з сертифікації, або за його дорученням - іншими організаціями; сертифікації системи якості щодо виробництва продукції, яку сертифікують, та подальшого технічного нагляду за відповідністю системи якості встановленим вимогам, який здійснюється компетентним органом, акредитованим у Системі.
Орган з сертифікації продукції може застосовувати й інші правила щодо вибору схеми (моделі) сертифікації залежно від специфіки продукції та особливостей її виробництва.
Рекомендовані схеми (моделі) сертифікації продукції наведені в табл. 4.1. Під час сертифікації перевіряються характеристики (показники) продукції і застосовуються методи випробувань, які дають змогу:
- провести ідентифікацію продукції, зокрема перевірити належність до класифікаційної групи, відповідність технічної документації, походження, належність до цієї партії тощо;
- повно і вірогідно підтвердити відповідність продукції заданим вимогам.
Загальні вимоги до нормативних документів на продукцію, яку сертифікують
Обов'язкова сертифікація продукції проводиться на відповідність до обов'язкових вимог нормативних документів, які зареєстровані у встановленому порядку, а також аналогічних вимог міжнародних та національних стандартів інших держав, що введені в дію в Україні.
Добровільна сертифікація проводиться на відповідність до вимог нормативних документів, які узгоджені з постачальником і споживачем.
У нормативних документах на продукцію, які застосовуються під час обов'язкової сертифікації, повинні ясно та однозначно наводитись технічні вимоги, що підтверджуються сертифікацією. Норми та дозволені відхилення треба задавати так, щоб забезпечувалась можливість їх вимірювання з заданою або відомою похибкою під час випробувань.
Вступна частина нормативного документа або розділ "Галузь використання" мають містити вказівку щодо можливості використання документа для сертифікації (наприклад, "стандарт придатний для обов'язкової сертифікації").