Одна з особливостей виробництва ювелірних виробів полягає в тому, що при їхньому виготовленні майстер-ювелір прагне максимально виявити і показати своєрідну красу і декоративні властивості використовуваних матеріалів. Так, золото значно програє в товстих масивних деталях і, навпаки, красиво виглядає в тонких ажурних роботах. Вироби зі срібла звичайно оксидують, щоб підкреслити малюнок і додати красу закріпленому в оправі каменю. Велике значення має сполучення оправи з каменем. Аметист і перли, наприклад, добре сполучаються з золотою оправою, а для бірюзи краще срібна оксидована оправа. Діамант виграє в оправі з білого золота і платини.
По способу виробництва ювелірні вироби бувають індивідуального і масового (серійного) виробництва.
При індивідуальному виготовленні майстер-ювелір виконує всі роботи від початку до кінця вручну, використовуючи устаткування тільки для одержання первісної заготівлі чи необхідного профілю металу. Цей спосіб застосовується при створенні окремих зразків чи дорогих ювелірних виробів зі складною і тонкою художньою обробкою, а також при використанні нестандартних по розмірах і формам дорогоцінних і напівкоштовних каменів.
При масовому виготовленні виробу створюються механічною обробкою і точним литтям по виплавлюваних моделях. Кращі ювелірні вироби виготовляють малими серіями.
Основними процесами виробництва ювелірних виробів є наступні: заготівля матеріалів, створення форм виробів, філігранні й опоряджувальні роботи, декорування і закріплення каменів.
Заготівлю матеріалів здійснюють шляхом складання лігатури і її плавки, вальцювання, волочіння, кування і різання.
Плавку дорогоцінних металів роблять у графітових тиглях в електропечах (більш зроблений спосіб), а також у газових, нафтових і коксових печах. Спочатку плавлять тугоплавкі метали, потім вводять легкоплавкі.
Вальцювання роблять на спеціальному стані, при цьому одержують аркуші, смуги чи прутки металу бажаної товщини і форми. Отримані в результаті вальцювання смуги чи аркуші металу розмічають і розкроюють на заготівлі потрібних розмірів для використання в наступних операціях по виготовленню виробів.
Волочіння роблять шляхом протягання злитка круглого перетину до визначеного розміру через дротові вальці. Потім отриманий дріт протягають через отвори волочильних дощок до бажаного діаметра.
Кування – це зміна поперечного переріза заготівлі в гарячому чи холодному стані без зняття стружки.
Форми виробів створюють шляхом штампування, зборки деталей і пайки, литтям по виплавлюваних моделях.
Штампування на пресах деталей чи цілих виробів – це один з основних процесів. Для штампування застосовують сталеві штампи, що складаються з двох робочих частин (нижня частина називається матрицею, верхня – пуансоном).
Пайку роблять спеціальними припоями, що складаються зі сплавів металів, що відповідають пробі виготовлених виробів, але менш термостійкими. Припой по кольору не повинний відрізнятися від кольору виробу.
Лиття по виплавлюваних моделях є найбільш прогресивним способом виготовлення тонкостінних і складних по конфігурації виробів. Характерною рисою є використання спеціальних прес-форм, допоміжних матеріалів і примусове заповнення ливарної порожнини форм рідким металом під дією відцентрових сил чи вакуумного всмоктування. Цей метод дає можливість значно розширити асортимент, збільшити випуск виробів і підвищити їхню якість.
Після зборки і пайки виробу піддають подальшій обробці – опилюванню, очищенню, шліфуванню, поліруванню й ін.
До оздоблювальних операцій відносять операції, пов'язані з обробкою поверхні виробів: галтовку, піскоструминну обробку, крацовку, шліфування і полірування.
Галтовка – це очищення поверхні виробів шляхом обертання їх у барабанах, завантажених сталевими кульками, шкіряними обрізками, піском і іншими абразивними матеріалами.
Піскоструминну обробку ведуть сухим піском, що під тиском із сопла направляють на виріб. У результаті такої обробки виробу здобувають шорсткувату поверхню.
Крацовку роблять круглими щітками з тонкого латунного чи сталевого дроту на обертальному верстаті, щоб додати виробу необхідну матовану поверхню.
Шліфування виробів застосовують для створення рівної поверхні за допомогою обертових шліфувальних повстяних, фетрових чи бязевих кіл і порошків – пемзи, наждаку.
Полірування додає виробам глянець і дзеркальний блиск. Вручну виробу полірують гладилами зі сталі і гематиду (мінерал – окис заліза). Вироби, що мають форму тіл обертання, полірують на полірувальних верстатах за допомогою кіл з бавовняної тканини з застосуванням порошків – крокусу, трепелу. Широко застосовують електролітичне полірування й обробку поверхні золотих і срібних виробів алмазними різцями.
Ювелірні вироби декорують різними способами – золоченням і срібленням, оксидуванням, анодуванням, гравіруванням, чорнінням, нанесенням художньої емалі, інкрустуванням, карбуванням.
1.3. Класифікація й асортимент ювелірних товарів
Ювелірні товари поділяють по призначенню на наступні групи:
- предмети особистих прикрас;
- предмети туалету;
- приналежності для паління;
- предмети для сервіровки столу;
- письмового приладдя;
- предмети для прикраси інтер'єра;
- приналежності для годинника;
- сувеніри.
По використовуваному матеріалі ювелірні вироби можуть бути золотими, срібними, мельхіоровими, латунними, з кісти, каменю й ін.
Предмети особистих прикрас (кільця, брошки, браслети, кольє, кулони, медальйони і ланцюжки) дуже різноманітні по видах і фасонам. Усі вони красиво доповнюють одяг і повинні гармонійно з ним сполучатися. Крім штучних ювелірних прикрас, випускають так називані гарнітури – набори, виконані в одній композиції.
Кільця виготовляють із золота 375, 583, 750 і 958-ої проб, срібла 875-й і 916-й проб і сплавів кольорових металів (латуні, томпаку, мельхіору й ін.). Зустрічаються також кільця, виготовлені з платини 950-ої проби чи сплаву двох металів, наприклад золота і платини чи золота і палладія, де одна частина (нижня) із золота, а інша (верхня) з чи платини палладія.
Кільця з металу частіше називають заручними, а кільця, прикрашені вставками з дорогоцінних, напівкоштовних, виробних і синтетичних каменів, зі скла і пластмаси; накладенням емалі чи оброблені ажурними накладками, гравіруванням філігранню, рельєфними, штампованими прикрасами, черню, називають декоративними.
Кільця бувають самих різних форм і фасонів із шинками (ободками) різного перетину – круглого, напівкруглого, півовального, прямокутного, трикутного й ін.
Для кольє установлені розміри, що визначають по внутрішньому діаметрі, від 15 до 25 мм; різниця між кожним розміром – 0,5 мм.
Серьги дуже розповсюджений вид прикрас. Виготовляють їх з різних матеріалів – золота, платини, срібла і сплавів кольорових металів; з підвісками чи без них, різної форми, конфігурації і розмірів, для проколотих і непроколотих вух.
Бувають серьги гладкі, із гравірованим чи штампованим малюнком, з емаллю, філігранні чи з різними вставками з каменів дорогоцінних, напівкоштовних, вироблених, синтетичних, з янтарю, скла, пластмаси й ін.
Серьги для проколотих вух прикріплюють до мочки вуха гачком, замком на гачку, складним замком, пружинним відкидним чи замком замочком у вигляді гвинта з гаєчкою.
Серьги для непроколотих вух – кліпси – кріплять пружинною чи засувкою на затискних гвинтах. Кліпси в основному виготовляють зі сплавів кольорових металів. Це самий недорогий вид серьг.
Брошки бувають різних форм і розмірів. Їх виготовляють з дорогоцінних металів (золото 583-ої проби, платини 950-ої, срібла 875-ої і 916-ої проб), сплавів кольорових металів, пластмас і ін. Зустрічаються брошки з 500, 750 і 958-ої проб і срібла 800-ої проби.
Брошки мають різні вставки з дорогоцінних каменів, з янтарю, перламутру, скла й ін. Гладкі без уставок брошки прикрашають емалевим покриттям, гравіюванням чи штампованим малюнком. Бувають брошки ажурно-філігранні з вставками і без них, керамічні (теракота, майоліка, порцеляна, фаянс) з декоративно-художньою обробкою, з кісти з ажурно випиляним малюнком, з янтарю, перламутру, скла з декоративно-умовним малюнком, з дерева з декоративно-художньою обробкою поверхні різними способами.
Браслети. Розрізняють браслети для прикраси і для закріплення годинника на руці. Матеріалами для виготовлення браслетів служать золото, платина чи золото в комбінації з платиною, палладій, срібло, латунь, томпак, мельхіор, алюміній, янтар, кіста, пластмаси й ін.
Художня обробка браслетів буває найрізноманітнішою: вставки з каменів, скла, янтарю, пластмас і ін. Виготовляють браслети і без уставок: гладкі, гравіровані, зі штампованим малюнком, з емаллю, черню, філігранні, дротові й ін.
Браслети для прикрас підрозділяють на тверді і м'які. Тверді браслети роблять у вигляді обручки, підківки, витка в кілька оборотів чи із двох половинок, з'єднаних шарнірами. М'які браслети складаються з окремо з'єднаних між собою ланок різних форм і розмірів ( у виді пластин, кілець, ланцюжків, бусин і ін.) із закріплюють на руці за допомогою замочків різноманітних конструкцій.
Браслети для годинника виробляють в основному без додаткових декоративних обробок, головним чином м'які рухливі, з ланок різної конфігурації, з'єднаних шарнірами, у вигляді ланцюжка.
Намисто виготовляють з перлів, аметиста, аквамарина, топаза, кварцу, граната, гірського кришталю, агата, лазуриту, малахіту, орлеца, яшми, корала, янтарю, кісти, скла, порцеляни, пластмаси і дерева. Буває намисто металеві пустотілі – із золота, срібла, алюмінію, виготовлені шляхом штампування.
Намисто із напівкоштовних каменів звичайно виготовляють гранованими, з виробних – шліфованими, переважно круглої форми. Кораловому намист бувають круглими й у вигляді паличок, з янтарю – круглими й овальними, гладкими і гранованими, а також обробленими частково й ін. З кісти і дерева виготовляють гладкою намист чи із декоративною обробкою у вигляді орнаментного різьблення й ін.