З кубічного нітриду бору виготовляють шліфпорошки й мікропорошки, з яких виготовляють абразивно-доводочні й полірувальні пасти (пасти "Ельбора", пасти "Кубоніта").
Карбід бору являє собою з'єднання бору з вуглецем. Твердість і абразивна здатність зерен карбіду бору нижче твердості алмазів і зерен із КНБ, але вище зерен з електрокорунда й карбіду кремнію. Карбід бору використовується в порошках і пастах для доведення виробів із твердих матеріалів. Практикою встановлено, що карбід бору, раціонально застосовувати для притирання точних конічних і фасонних поверхонь.
Електрокорунди, куди входять нлектрокорунд білий, електрокорунд нормальний і електрокорунд із присадкою хрому - електрокорунд хромистий, із присадкою титану - електрокорунд титанистий і ін.
Завдяки високій твердості, міцності й гострим краям зерна, електрокорунд білий інтенсивно знімає шар металу з поверхонь загартованих, цементованих і азотированих сталей. Електрокорунд білий використовують для готування абразивно-доводочних абразивних матеріалів.
Електрокорунд хромистий має рожеве фарбування, має сталість фізико-механічних властивостей і високим змістом монокристалів. Форма зерен переважно ізометрична. При здійсненні остаточної операції замічено, що електрокорунд хромистий помітно поліпшує світловідбивну здатність оброблених поверхонь.
Електрокорунд титанистий близький до електрокорунду нормального, але відрізняється від останнього більшою сталістю властивостей. Присадки титану збільшують в'язкість абразивного матеріалу.
Електрокорунд нормальний - штучний абразивний матеріал, що має високу твердість (нижче алмазів, зерен КНБ і карбіду бору), застосовується при готуванні полірувальних паст.
Карбід кремнію являє собою хімічну сполуку вуглецю із кремнієм. Залежно від змісту домішок, карбід кремнію буває двох марок: зелений, утримуючий не менш 97% карбіду кремнію, і чорний, у якому карбіду кремнію - 95-97%.
Зелений карбід кремнію в порівнянні із чорним більше тендітний. Можливо, що це й визначає перевагу зеленого карбіду кремнію над чорним при обробці твердих і надтвердих матеріалів. Абразивна здатність зеленого карбіду кремнію приблизно на 20% вище, ніж чорного.
Природний корунд являє собою гірську породу, що складається в основному із кристалічного окису алюмінію. У кращих зразках корунду втримується до 95% окису алюмінію. Колір корунду різний: рожевий, бурий, синій, сірий і ін. Корунд більше грузлий і менш тендітний, чим наждак, і має більшу твердість. Корунд широко застосовують у вигляді порошків і мікропорошків; він входить до складу абразивних сумішей, використовуваних при доведенні й поліруванні, а також чищенню поверхні.
Наждак являє собою гірську породу, що містить до 60% кристалічного окису алюмінію (глинозему). Це речовина чорного або чорно-сірого кольору. Внаслідок значного змісту домішок, по абразивній здатності наждак уступає корунду. Наждак іде на виготовлення абразивно-доводочних матеріалів.
Окис хрому являє собою порошок темно-зеленого кольору. У вигляді порошків використовується для готування м'яких полірувальних паст, що застосовуються при тонкій обробці сталевих деталей і деталей з кольорових металів і неметалів (наприклад, полірувальна паста).
Окис алюмінію (глинозем) являє собою порошок білого кольору, отриманий прожарюванням окису алюмінію з домішкою інших речовин. Розмелений, промитий і добре відшліфований порошок просушують. Окис алюмінію у вигляді порошків іде для готування тонких паст, використовуваних для обробки сталевих, чавунних деталей, а також деталей зі скла й пластмас.
Крокус в основному складається з окису заліза (до 75-97%), є дуже тонким поліруючим технологічним матеріалом, використовується при поліруванні оптичних стекол і благородних металів.
Діатоміт (кізельгур, інфузорна земля) дуже легка осадова порода, що складається головним чином із кремнезему у вигляді частково або повністю збережених кістяків макроскопічних водоростей - діатомей. Гарні сорти діатомітів містять 80% і більше кремінної кислоти, що мають різне фарбування: білу, сіру, жовтувату, коричневу й зеленувату. Для одержання високоякісного діатоміту його розмелюють, відмочують, сушать і обпалюють.
Трепел складається в основному із кремнієвої кислоти, часто зустрічається разом з діатомітом і досить схожий з ним, але відрізняється тим, що інтенсивно поглинає вологу. Трепел розрізняють по фарбуванню: золотавий, сріблистий, білий, жовтий, сірий, червоний і т.п. Для одержання високоякісного дрібнозернистого трепелу його, як і діатоміт, піддають перемелюванню, збагаченню й обробці.
Технічна крейда являє собою порошкоподібний продукт, що одержують із природного вапняку або мела. Він складається в основному із дрібних аморфних часток вуглекислого кальцію. При хімічному способі крейда одержують осадженням при насиченні вапняного молока вуглекислим газом або змішанням розчинів хлористого кальцію з вуглекислим натрієм. Крейда буває комовою і меленою, а залежно від фізико-хімічних властивостей розділяється на три марки (А, Б, В). Крейда використовують для готування полірувальних матеріалів по обробці шляхетних, а також кольорових металів і їхніх сплавів.
Віденське вапно складається з окису кальцію з невеликими домішками окису магнію, окису заліза й іншими, яка виготовлена з добірного вапна й доломіту, очищених від домішок глини й піску. Кількість домішок не повинне перевищувати 5,5%, а зміст вологи й вуглекислоти повинне бути не більше 2%. Для полірування беруть середні шари прожареного вапняку, що подрібнюють і просівають. Окремі м'які шматки використовують для нанесення глянцю. Віденське вапно використовують також у якості основного твердого тридцятимільйонні при готуванні полірувальних паст. Віденське вапно, що поглинає вологу й вуглекислий газ, перетворюється в речовину, що не володіє ніякими поліруючими властивостями. Щоб уникнути цього, віденське вапно впаковують у герметичну тару.
Тальк являє собою мінерал вторинного походження із силікатів магнезії, що зустрічається у вигляді волокнистих агрегатів або шестикутних листочків. Тальк дуже м'який абразив, що застосовується при поліруванні гальванічних покриттів.
Структура абразивного інструмента характеризується співвідношенням обсягів абразивних зерен, зв'язування й пор. Система регулювання структур заснована на збереженні рівності V3+VС+VП=100%, де V3 - обсяг зерна, VC обсяг зв'язування, VП - обсяг пор. Визначальним параметром структури є обсяг V3.
Зі збільшенням на один номер структури обсяг зерен зменшується на 2%, відстань між зернами й розмір окремих пор збільшуються, однак для збереження однакової твердості інструмента обсяг зв'язування також збільшується на 2%, при цьому обсяг пор залишається незмінним.
Різні співвідношення обсягів зерна й зв'язування, при дотриманні яких до процесі виробництва одержують абразивні інструменти різної твердості з тим або іншим обсягом пор, наведені в табл. 1.5.
Структура абразивних інструментів
| Номер структури | V3,% | Твердість | ||||||||||||||||
| ВМ1 | ВМ2 | М1 | М2 | М3 | СМ1 | СМ2 | З1 | З2 | СТ1 | СТ2 | СТЗ | Т1 | Т2 | ВТ1 | ВТ2 | ЧТ | ||
| VП,% | ||||||||||||||||||
| 48 | 46,5 | 45 | 43,5 | 42 | 40,5 | 39 | 37,5 | 36 | 34,5 | 33 | 31,5 | 30 | 28,5 | 27 | 25,4 | 24 | ||
| VС,% | ||||||||||||||||||
| 0 | 62 | 0,5 | 2 | 3,5 | 5 | 6,5 | 8 | 9,5 | 11 | 12,5 | 14 | |||||||
| 1 | 60 | — | — | — | — | — | — | 1 | 2,5 | 4 | 5,5 | 7 | 8,5 | 10 | 11,5 | 13 | 14,5 | 16 |
| 2 | 58 | — | — | — | — | — | 1,5 | 3 | 4,5 | 6 | 7,5 | 9 | 10,5 | 12 | 13,5 | 15 | 16,5 | 18 |
| 3 | 56 | — | — | — | 0,5 | 2 | 3,5 | 5 | 6,5 | 8 | 9,5 | 11 | 12,5 | 14 | 15,5 | 17 | 18,5 | 20 |
| 4 | 54 | — | — | 1 | 2,5 | 4 | 5,5 | 7 | 8,5 | 10 | 11,5 | 13 | 14,5 | 16 | 17,5 | 19 | 20,5 | 22 |
| 5 | 52 | — | 1,5 | 3 | 4,5 | 6 | 7,5 | 9 | 10,5 | 12 | 13,5 | 15 | 16,5 | 18 | 19,5 | 21 | 22,5 | 24 |
| 6 | 50 | 2 | 3,5 | 5 | 6,5 | 8 | 9,5 | 11 | 12,5 | 14 | 15,5 | 17 | 18,5 | 20 | 21,5 | 23 | 24,5 | 26 |
| 7 | 48 | 4 | 5,5 | 7 | 8,5 | 10 | 11,5 | 13 | 14,5 | 16 | 17,5 | 19 | 20,5 | 22 | 23,5 | 25 | 26,5 | 28 |
| 8 | 46 | 6 | 7,5 | 9 | 10,5 | 12 | 13,5 | 15 | 16,5 | 18 | 19,5 | 21 | 22,5 | 24 | 25,5 | 27 | 28,5 | 30 |
| 9 | 44 | 8 | 9,5 | 11 | 12,5 | 14 | 15,5 | 17 | 18,5 | 20 | 21,5 | 23 | 24,5 | 26 | 27,5 | 29 | 30,5 | 32 |
| 10 | 42 | 10 | 11,5 | 13 | 14,5 | 16 | 17,5 | 19 | 20,5 | 22 | 23,5 | 25 | 26,5 | 28 | 29,5 | 31 | 32,5 | 34 |
| 11 | 40 | 12 | 13,5 | 15 | 16,5 | 18 | 19,5 | 21 | 22,5 | 24 | 25,5 | 27 | 28,5 | 30 | 31,5 | 33 | 34,5 | 36 |
| 12 | 38 | 14 | 15,5 | 17 | 18,5 | 20 | 21,5 | 23 | 24,5 | 26 | 27,5 | 29 | 30,5 | 32 | 33,5 | 35 | 36,5 | 38 |
Таким чином, абразивні інструменти, що мають однакові зернистість і твердість, але різні структури, різняться між собою по ступені зближення абразивних зерен. Структуру, позначену № 1...4, прийнято називати закритою (щільною), № 4...8 - середньої, № 9...12 і вище (до 16) - відкритою. Чим більше номер структури, тим більше відстань між зернами, тобто структура більше відкрита.