Проектування та дослідження механізму привода конвеєра (стр. 8 из 8)
, звiдки 
.Пiдставивши знайдене значення
у вирази (4.1)-(4.3) маемо: 
По знайдених вираженнях на комп’ютерi обчислимо значення переміщення, аналогів швидкості і прискорення штовхача. Результати обчислень представлено у додатку В. У даному прикладі кути видалення і повернення розбили на 10 рівних інтервалів кожний.
По отриманим даним будуємо графіки руху штовхача. Горизонтальна вісь графіків є віссю кутів повороту кулачка й одночасно віссю часу, тому що
. Уздовж горизонтальної осі відкладає-мо відрізок 
, що відображає кут повороту кулачка 
.У додатку В надана таблиця параметрів руху, яка розрахована на ЕОМ.
Визначаємо:
1) Масштабний коефіцієнт кутів повороту кулачка:
у радіальній мірі:
2) Масштабний коефіцієнт часу:
кутова швидкість кулачка.3) Масштабний коефіцієнт швидкості штовхальника:
.4 )Масштабний коефіцієнт прискорення штовхальника:
, 
4.2 Визначення мінімального радіуса центрового профілю кулачка
В основу визначення мінімального радіуса центрового профілю можуть бути покладені різні обмеження: мінімальні втрати на тертя, мінімальні контактні напруга і т.д. У нашому випадку мінімальний радіус кулачка вибирають з умови обмеження величини кута передачі руху.
Тому що кулачковий механізм із силовим замиканням, то зворотний рух (повернення) штовхальника відбувається під дією сили пружності пружини, значить відрізки
розраховуються і відкладаються тільки для фази вiддалення.Для початку визначаємо масштабний коефіцієнт довжини
.Проводимо дугу окружності радіуса АВ0 і налагоджуємо кут
. На дузі намічаємо крапки 
, таким чином, щоб 
. Для більш точної побудови кути 
будуємо за значеннями тангенсів. Потім від крапки 
відкладаємо відлічені відрізки 
. Крапки 
з'єднуємо плавної кривою. Через кожну крапку під кутом 
до відповідного положенню штовхач проводимо прямі, що разом із променем, проведеним через крапку 
під кутом 
до лінії 
, виділяємо область можливих розташувань центра обертання кулачка. У цій області вибираємо центр обертання кулачка О, визначивши при цьому мінімальний радіус теоретичного профілю кулачка.4.3 Побудова теоретичного та практичного профілю кулачка
Побудова центрового і дійсного профілів кулачка з обертовим штовхачем виконується в наступній послідовності. Накреслимо лінію штовхача у початковому положенні. Методом насічок, використовуючи розміри ro і
, знаходимо положення центра обертання кулачка О. Відкладаємо кут і будуємо положення штовхача 
. У зверненому механізмі (коли кулачок нерухомий) штовхач робить плоский рух, у якому крапка А описує окружність радіуса 
. Провівши цю окружність, від променя 
в напрямку, протилежному дійсному обертанню кулачка, відкладаємо послідовно кути 
. Дуги, що охоплюють кути 
, поділяємо на 10 рівних частин, одержали крапки 
. Проводимо дугу окружності з центром у крапці О і на цій дузі робиться зарубка радіусом 
Крапки перетинання 
будуть крапками теоретичного (центрового) профілю кулачка. Їх з'єднуємо плавною кривою. Для отримання практичного профілю кулачку проводимо множність окружностей з центрами на кривій теоретичного профілю. Радіус цієї окружності визначаємо за формулою: 
де
мінімальний радіус теоретичного профілю кулачка, безлічi окружностей з центрами в крапках центрового профілю.Внутрішня частина згинаючої кривої цього сімейства окружностей радіуса ролика визначає практичний (дійсний) профіль кулачка.
Висновки
В результаті виконання курсового проекту ми спроектували механізм довбального верстату, параметри якого повністю відповідають вимогам завдання.
Під час роботи використовувалися аналітичні та графічні методи дослідження механізмів. Завдяки цим методам були отримані кількісні та якісні характеристики довбального верстата, які повністю відповідають вимогам його нормальної роботи.
В першій частині ми провели кінематичне дослідження важільного механізму двома методами. Графічний метод – побудова 3 планів механізму, планів швидкостей та прискорень ланок механізму.
В другій частині був здійснений силовий аналіз важільного механізму двома способами: методом академіка М.Г.Бруєвича та методом професора М.Є.Жуковського. Похибка між двома методами складає
%, що не перевищує норму.В третій частині був зроблено синтез зубчастої передачі: розраховані параметри зубчастого зачеплення, побудована картина зубчастого зачеплення однієї зубчастої передачі, побудован планетарний механізм з розрахунком його лінійних та кутових швидкостей графічним та аналітичним методами з допустимою похибкою не більше 5%.
В четвертій частині був проведена аналіз кулачкового механізму, побудовані графіки прискорень, швидкостей і кута повернення штовхача. Накреслена кінематична схема кулачкового механізму.
Перелік посилань
1. Артоболевський І.І. Теорія механізмів та машин. – М.: Наука, 1988. – 640с.
2. Фролов К.В. Теорія механізмів та машин. – М.: Вища школа, 1987. – 496с.
3. Методичні вказівки по проектуванню та динамічному аналізу механізмів. Донецьк, ДПІ, 1982. – 56с.
4. Методичні вказівки та програми до геометричного та кінематичного розрахунку механізмів на ПМК типу “Електроніка”. – Донецьк, ДПІ, 1991. – 44с.