Крім виробничих, на промислових підприємствах потрібно враховувати господарсько-питні потреби води та витрати води на душ. Господарсько-питні потреби визначають за нормою: 45 л за зміну на одну людину в цехах з тепловиділенням більше 23,2 Вт/м3; 25 л - в інших цехах.
Витрати води на душ після закінчення робочої зміни приймають за розрахунковими витратами води на душ на одного працівника (табл.3) або із розрахунку 0,2 л/с (500 л/год) на одну душову сітку [21]. Число душових і умивальників слід визначати за чисельністю працюючих в зміні (або частині цієї зміни) із найбільшою кількістю працівників, що одночасно закінчують роботу (табл.4).
Питомі витрати води на поливання залежать від природних та місцевих умов і становлять: для механізованого миття проїздів та майданів з поліпшеним покриттям - 1,2-1,5 л/м2 на 1 поливання; механізованого поливання перелічених проїздів та майданів - 0,3-0,4 л/м2 на 1 поливання; поливання з шлангів тих же проїздів - 0,4-0,5 л/м2; поливання газонів, квітників - 4-6 л/м2 на 1 поливання; поливання зелених насаджень і присадибних ділянок - 3-4 л/м2 на добу.
При відсутності даних про площі проїздів та зелених насаджень питомі витрати на поливання визначають з розрахунку 50-90 л/добу на одного мешканця залежно від кліматичних умов (на півдні більше), забезпечення водою джерела (менше з малозабезпеченого джерела), ступеня благоустрою будинків та інших місцевих умов. Кількість поливань для північних районів - одне, для південних - два.
Крім регулярного забезпечення господарсько-питних і виробничих потреб, система водопостачання за потреби повинна подавати воду на гасіння пожеж. Ця витрата тимчасова, а тому враховується лише у перевірочних розрахунках водопровідної мережі і для визначення об'єму запасних ємностей (РЧВ, водонапірної башти, протипожежних резервуарів).
Витрати води на зовнішнє гасіння пожежі в населеному пункті та розрахункова кількість пожеж приймаються за даними табл.5.
До розрахункової кількості одночасних пожеж включені пожежі на промислових підприємствах, які розташовані в межах населеного пункту. Додатково до витрат води на зовнішнє гасіння пожеж слід враховувати витрати на внутрішнє гасіння пожежі в житлових, громадських та виробничих будинках, які обладнані внутрішніми пожежними кранами. Перелік таких будинків і нормативні витрати води на внутрішнє гасіння пожежі наведені в СНиП 2.04.01-85.
Таблиця 3 Розрахункові витрати води на душ на одного працівника за добу
| Група виробничого процесу за санітарною характеристикою* | Витрати води на душ, л | |
| чоловік | жінок | |
| 1б! | 25 | 31,25 |
| Ів, ІІа, IVa, | 53,6 | 62,5 |
| ІІв, ІІд, ІІІб, IV6 | 75 | 93,75 |
| ІІб, ІІг, ІІІв, ІІІа, ІІІг | 125 | 125 |
Таблиця 4 Розрахункова кількість душових та умивальників СН2.09.04-871
| Група Нироб- ничих процесів | Санітарна характеристика виробничих процесів | Розрахункова кіль- кість працівників | |
| на одну душову сітку | на один кран | ||
| І | Процеси, що викликають забруднення речовинами 3-го та 4-го класів небезпечності: | ||
| Іа | тільки рук | 25 | 7 |
| Іб | тіла та спецодягу | 15 | 10 |
| Ів | тіла та спецодягу, що видаляються із зас- тосуванням спеціальних миючих речовин | 5 | 20 |
| II | Процеси, які здійснюються при значних надлишках явного тепла або при несприятливих метеорологічних умовах: | ||
| ІІа | при значних надлишках явного конвекційного тепла; | 7 | 20 |
| ІІб | при значних надлишках явного променевого тепла | 3 | 20 |
| ІІВ | пов'язане з виділенням вологи, що викликає намокання спецодягу | 5 | 20 |
| ІІг | при температурі повітря до 10 °С, включаючи роботи на відкритому повітрі | 5 | 20 |
| ІІІ | Процеси, що викликають забруднення речовинами 1- та 2-го класів небезпечності, а також речовинами, що мають стійкий запах: | ||
| ІІІa | тільки рук | 7 | 10 |
| ІІІб | тіла та спецодягу | 3 | 10 |
| IV | Процеси, що вимагають особливих умов до утримання чистоти або стерильності при виготовленні продукції | Відповідно вимогам відомчих нормативних документів | |
Розрахункову тривалість гасіння пожежі приймають 3 год. Подача води на гасіння пожежі повинна бути забезпечена в години найбільших витратах води для інших потреб. При цьому об'єми води на поливання, душові, миття підлоги і технологічного обладнання підприємств не враховуються.
Таблиця 5 Витрати води на зовнішнє гасіння пожежу населеному пункті
| Кількість мешканців у населеному пункті, тис. чол. | Розрахункова кількість одночасних пожеж | Витрати води на зовнішнє гасіння пожеж, л/с, при забудові будинками | |
| до двох поверхів | три поверхи і більше | ||
| До1 | 1 | 5 | 10 |
| 1-5 | 1 | 10 | 10 |
| 5-10 | 1 | 10 | 15 |
| 10-25 | 2 | 10 | 15 |
| 25-50 | 2 | 20 | 25 |
| 50-100 | 2 | 25 | 35 |
| 100-1000 | 3 | - | 40-100 |
4. Системи і схеми водопостачання
4.1 Основні положення
Режим споживання води, її кількість і вимоги до якості, типи споживачів і їх розміщення на місцевості, місцеві природні умови, економічні передумови й наявність будівельних матеріалів та обладнання, наявність тих чи інших джерел водопостачання, їх потужність, якість води в них, відстань від споживачів води впливають на прийняту систему водопостачання, наявність відповідних споруд, ритмічність і надійність подачі води, собівартість води.
Отже, системою водопостачання називають комплекс споруд для забезпечення водою всіх споживачів в межах населеного пункту або окремо розташованого підприємства. Системи водопостачання подають воду на господарсько-питні потреби населенню, тваринам в особистому, фермерському та громадському господарствах, різного типу підприємствам, для поливання територій у межах населеного пункту тощо. До основних в системі водопостачання належать споруди забирання води з джерела, поліпшення якості води, запасні й регулювальні місткості, водоводи і водопровідні мережі, споруди для підняття води, тобто насосні станції. Взагалі усі діючі і запроектовані системи водопостачання можна класифікувати за такими особливостями:
за призначенням:
комунальні, які забезпечують водою міста, селища міського типу;
виробничі, які забезпечують водою ТЕЦ, заводи, фабрики, комбінати;
сільськогосподарські, які забезпечують водою сільських споживачів води в межах сільських населених пунктів;
залізничні, які забезпечують водою залізничні станції;
протипожежні, які забезпечують водою потреби для гасіння пожеж;
за територіальними ознаками:
локальні або місцеві—для одного об'єкта, пункту;
групові—для кількох об'єктів водоспоживання, розташованих, як правило, на значній відстані один від одного;
внутрішньомайданчикові об'єкти водоспоживання, які розташовані в межах якоїсь територіальної площі (будівельного майданчика);
зовнішньомайданчикові об'єкти водоспоживання або споруди і і їсте ми водопостачання, які розташовані за межами якоїсь територіальної площі (будівельного майданчика);
за способом подавання води:
самопливні або гравітаційні системи, в яких вода тече внаслідок дії сили тяжіння;
з механічним подаванням, в яких вода переміщується насосами або якимось пристроєм;
сезонні, в яких вода подається в окремі райони (зони) або у зони, що взаємодіють;
за видом використаних природних джерел:
із забиранням води із поверхневих джерел;
із забиранням води із підземних джерел;
комбінованого типу із забиранням води з підземних і поверхневих джерел;
за ступенем централізації:
децентралізовані — для постачання водою різних споживачів використовують різні системи водопостачання;
централізовані— усім споживачам воду подають з єдиної системи;
комбіновані— більшій частині об'єктів воду подають з єдиної системи, а деякі мають самостійні системи.
Хоча всі існуючі системи водопостачання за цією класифікацією Належать до якоїсь певної групи, вони можуть мати дуже подібні або однакові споруди чи групи споруд і відрізнятися деякими відмінностями: або більш складними або, навпаки, простими і спорудами. Наприклад, сільськогосподарське водопостачання відрізняється від виробничого і комунального при приблизно (пакових поданих об'ємах води більшою роззосередженістю споживачів і сезонною циклічністю виробництва. Це потребує використання групових систем з довгими і розгалуженими кодами або децентралізованих систем з невеличкими за об'ємом.
Найнадійнішими є централізовані системи водопостачання. Вони основним вимогам:
мати належний ступінь надійності й безперервності подавання води;
забезпечувати потрібну якість і кількість води, що подається споживачам;
забезпечувати надходження води під необхідним тиском (напором).
Централізовані системи залежно від місцевих умов і вибраної схеми водопостачання повинні забезпечувати господарсько-питне водоспоживання в житлових і громадських будівлях та на підприємствах, виробничі потреби невеликих підприємств, а на великих підприємствах, у разі потреби,—подачу води питної якості, гасіння пожеж, власні потреби станцій водопідготовки, поливання територій, теплиць (потреби теплиць можна задовольняти окремим водопроводом).