Стаціонарні діагностичні пости (стр. 3 из 3)
Кількість універсальних постів технічного обслуговування та ремонтів із застосуванням засобів діагностування визначають за формулою
де w(t)- щільність потоку вимог (за 1 год) відповідного виду технічних дій протягом часу t; 
- щільність технічних дій на посту за період надходження вимог (за 1 год); tобс- тривалість виконання однієї вимоги (або відповідно технічної дії) з урахуванням кількості робітників на посту і наявності діагностичних засобів;
tочік - тривалість очікування машиною технічної дії (tочік < tобс);
Q(t) - ймовірність утворення черги машин, що потребують відповідної дії (за високої ймовірності повної зайнятості зони технічної дії Q(t) = 0,8... 0,9);
Р(t) >tочік - ймовірність перебування частини машин в очікуванні технічної дії понад встановлену тривалість tочік=0,1... 0,5 робочого дня.
Оптимальну кількість постів у зоні встановлюють з аналізу суми витрат на простої техніки під час технічного обслуговування та ремонту і під час очікування цих дій, а також витрат на утримання відповідної зони технічного обслуговування та ремонту.
Кількість постів буде оптимальною при коефіцієнті їх використання
копт = 0,65... 0,85.
Коефіцієнт використання
Отже, оптимальна кількість постів
Виділяючи діагностичні роботи в спеціальну зону, слід враховувати, що періодичність виконання їх на стадії впровадження відповідає нормативній періодичності ТО-2 і ТО-3 (ПР), а в подальшому потрібно розробляти свою періодичність з огляду на кліматичну зону, зношення машин, якість технічного обслуго-пування й ремонту, кваліфікацію обслуговуючого персоналу, категорію розроблюваного фунту (для землерийних машин) та інші експлуатаційні фактори.
У разі значного парку однотипних машин, які щоденно повертаються на базу (наприклад, крани), роботи доцільно виконувати на лініях діагностування. Продуктивність лінії діагностування
де кл=1,2...1,25 - коефіцієнт збільшення обсягу робіт під час потокового виробництва; tmax - максимальна тривалість перебування машини на одному посту діагностування.
Кількість ліній діагностування
За цими формулами, а також за показниками ефективності роботи вибирають найкращі варіанти діагностування в конкретних умовах.
Ефективність зони технічного обслуговування та діагностування визначається такими показниками:
ймовірністю відсутності робіт на постах або на лініях технічного обслуговування та діагностування (Q(t) —> 0);
ймовірністю повної зайнятості всіх постів або ліній (Р(t) —> 1); середньою кількістю машин, які очікують технічної дії; середньою тривалістю простою машин; ймовірністю того, що тривалість очікування технічної дії буде вищою від заданої;
коефіцієнтом завантаження устаткування для технічного обслуговування та діагностування.
Проте ці показники ефективності - часткові. Загальним критерієм може бути мінімум сумарних витрат на утримання постів і на простої машин, які очікують певних технічних дій. [4].
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова і експлуатація автомобілів: Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 400с.
2. Костів Б. І. Експлуатація автомобільного транспорту: Підручник. - Львів: Світ, 2004. – 496 с.; іл
3. Лауш П.В. Техническое обслуживание и ремонт машин. – К.: Высшая школа, 1989. – 350с.
4. Полянський С.К. Будівельно-дорожні та вантажопідіймальні машини. – К.: Техніка, 2001. – 624с.