8. Отримано податкових пільг за 2000 - І півріччя 2003 рр. 198 649,47
9. Загальна сума витрат на виконання інноваційних та інвестиційних проектів за 2000 - І півріччя 2003 рр. 1 197 144,19
10. Співвідношення загального обсягу пільг к загальному обсягу витрат на інноваційні проекти за 2000 - І півріччя 2003 рр., де – 198 649,47 - отримані податкові пільги, а - 1 197 144,19 – загальна сума витрат на виконання інноваційних та інвестиційних проектів.
Висновок
Отже, у багатьох країнах світу появу технологічних парків можна пояснити також тим, що їх організація сприяє більш раціональному розміщенню продуктивних сил і, зокрема, децентралізації промисловості, вирівнюванню рівня розвитку периферійних районів і центру. Вони також дають можливість вирішити актуальну на сьогодні проблему реорганізації існуючої системи освіти і наблизити її до потреб розвитку сучасного наукомісткого сектора. Світовий досвід свідчить про високу ефективність технологічних парків та технополісів як центрів інноваційного бізнесу. Їхня діяльність істотно вплинула на структуру і конкурентоспроможність національних високотехнологічних галузей, але процес їх створення може тривати до 10-15 років.
Технологічні парки створюють необхідні умови для швидкого переміщення наукових розробок у виробництво.
Класичний технопарк часто розташований просто на території вищого навчального закладу, який забезпечує замкненість і ефективність технологічного ланцюжка від науково-дослідницьких проектів до випуску нового продукту. Зазвичай у його структурі представлені: інноваційно-технологічний, учбовий, консультаційний, інформаційний, маркетинговий центри та промислова зона, в якій розміщуються інноваційні підприємства. Відтак, правильно побудовані технопарки стають джерелами зародження і росту навіть нових галузей промисловості, адже тут концентруються інтереси університетів, науково-дослідницьких центрів, промисловості, регіональної та місцевої влади, і це забезпечує синергетичний ефект. Саме тому технопарк є символом та рушієм інноваційного розвитку країни.
Основними умовами формування технопарків є збереження й розвиток сформованого виробничого та економічного потенціалу, ділової та соціальної інфраструктури, створення виробничих підприємств нових високотехнологічних і наукомістких галузей, більш органічне включення в міжнародний поділ праці, поява додаткових джерел формування місцевого бюджету й розвитку, послаблення соціальної напруженості.
Пріоритетними напрямками у розвитку технопарків є концентрація ресурсів на проведенні фундаментальних і прикладних досліджень, підвищення рівня інтелектуалізації вітчизняного експорту.
Вихід України з кризи й інтеграція економіки у світове господарство вимагають глибоких соціально-економічних перетворень на основі нового типу стосунків, що базується на застосуванні ефективних технологій та використанні інноваційних механізмів, що забезпечують розробку і виробництво інноваційного продукту і його використання в сфері матеріального виробництва.
Науково-технологічні парки, які поєднують науково-дослідні, технологічні і виробничі підприємства, забезпечують найшвидше впровадження результатів науково-дослідних і пошукових робіт та винаходів у промисловість та бізнес.
Технопарки відіграють велику роль у розвитку авіакосмічної техніки, біоінженерії та біомедицини, у розробці нових технологій в багатьох галузях промисловості та у вивченні Землі та її природних ресурсів. Найбільш перспективними технологічними напрямками є генна інженерія, мікробіологія, фармацевтика, робототехніка і нанотехнології.
Впровадження сучасних технологій в наукомісткі підприємства, технологічні парки сприяє:
створенню нових матеріалів та видів продукції (фармацевтичних виробів, електронного устаткування з обробки інформації, медичної і хірургічної техніки, оптичних приладів та ін.);
розвитку і впровадженню сучасних інформаційних технологій (програмного забезпечення та Інтернет - технологій);
покращенню соціального та екологічного стану окремих територій.
Для подальшого розвитку інноваційної діяльності й інноваційного підприємництва необхідно:
1. Організовувати й проводити обстеження регіонів і давати об’єктивні експертні висновки про доцільність (чи недоцільність) створення в них будь-яких інноваційних структур, які були б адекватними за своїми можливостями у досягненні тих чи інших цілей і завдань у регіонах.
2. Проводити обов’язкову прогнозну оцінку економічних результатів діяльності технопарку (на 5 років).
3. Сприяти підготовці і навчанню команд менеджерів та інших фахівців для інноваційних структур та створити методичне й організаційне забезпечення, у тому числі на базі університетів, державних наукових центрів та інших.
Список використаних джерел
1. Семиноженко В. Формування і реалізація державної науково-технічної політики: пріоритети та шляхи забезпечення: 24 лютого 2003 року на "Інноваційній конференції-" [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http :// www.semynozhenko.net.
2. Будкін В. Зони високих технологій: світовий досвід та реалії України/ В. Будкін, Петренко, Тхі Тхань Нгуєн // Економіка України. - 2005. №10.-С.68-74.
3. Виступ В.Семиноженка на науково-практичній конференції "Стратегія сталого розвитку та структурно-інноваційної перебудови української економіки (2004-2015)" 21 квітня 2004 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http :// www . semynozhenko . net .
4. Семиноженко В. Технологічні парки в Україні: перший досвід формування інноваційної економіки / В.Семиноженко //Економіка України. - 2004. - №1. -С.6.
5. Забарная Э. Современные организационные формы инновационной деятельности / Э. Забарная// Економіст. - 2004. - №6. - С.63-65.
6. Инновационная инфраструктура: мировой опыт создания технопарков [Электронный ресурс] // Теория и практика управления. - 2004. - №5.-Режим доступа: http:// www.silicontaiga.ru
7. About Science and Technology Parks [Eлектрон. ресурс]/ Source: 1ASP worldwide statistics on STP's/ 2006-2007. – Режим доступу: http://www.iaspworld.org.
8. Международная ассоциация научных парков. Научные и технологические парки в мире. Статистика, факты, цифры.