Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання (стр. 9 из 13)
Точність розмірів внутрішніх кілець підшипників радіальних шарикових та роликових (по СТ СЄВ 774-77)
| Номінальний зовнішній діаметр,Д, мм | Середній діаметр отвору зовнішнього кільця, Дm | Радіальне биття доріжки кочення, мкм | |||||||
| Класи точності підшипників | |||||||||
| 0,6,5,4 | 0 | 6 | 5 | 4 | 0 | 6 | 5 | 4 | |
| Допустимі відхилення, мкм | |||||||||
| верхнє | нижнє | нижнє | нижнє | нижнє | не більше | ||||
| Понад 50 до 80 | 0 | -13 | -11 | -9 | -7 | 25 | 13 | 8 | 5 |
| Понад 80 до 120 | 0 | -15 | -13 | -10 | -8 | 35 | 18 | 10 | 6 |
| Понад 120 до 150 | 0 | -18 | -15 | -11 | -8 | 40 | 20 | 11 | 7 |
| Понад 150 до 180 | 0 | -25 | -18 | -13 | -10 | 45 | 23 | 13 | 8 |
| Понад 180 до 250 | 0 | -30 | -20 | -15 | -11 | 50 | 25 | 15 | 10 |
| Понад 250 до 315 | 0 | -35 | -25 | -18 | -13 | 60 | 30 | 18 | 11 |
Питання для самоперевірки:
1. Чим відрізняються підшипники кочення від підшипників ковзання?
2. Які тіла кочення Ви знаєте?
3. Перелічить серії підшипників кочення.
4. Як добирають поля допусків поверхонь, що контактують з підшипниками кочення?
5. Які є способи навантаження кілець підшипників кочення?
6. Які Ви знаєте способи добирання полів допусків розмірів поверхонь для з’єднань з підшипниками кочення?
7. Скільки посадочних місць Ви розраховуєте у підшипниковому вузлі?
8. Як добирають поля допусків поверхонь, що контактують з підшипниками кочення?
9. Які Ви знаєте способи добирання полів допусків розмірів поверхонь для з’єднань з підшипниками кочення?
Лекція №10
Тема: Відхилення та допуски форми поверхонь виробів та їх взаємного розміщення
10.1 Основні положення
При аналізі точності геометричних параметрів деталей розрізняють такі поверхні:
1. Номінальні (ідеальні);
2. Реальні (дійсні).
Аналогічно варто розрізняти номінальний і реальний профіль, номінальне і реальне розташування поверхні (профілю). Номінальне визначається номінальними лінійними і умовними розмірами, а реальне – дійсними.
Внаслідок відхилень дійсної форми від номінальної один розмір у різних перетинах деталі може бути різним.
Розміри в поперечному перерізі можна визначити змінним радіусом R, відлічуваним від геометричного центра номінального перетину. Цей радіус називають поточним розміром, тобто розміром, що залежить від положення осьової координати X (Б-Б) і кутової координати φ точки, що лежить на вимірюваній поверхні (φ - кутова координата радіуса R1).
φ - полярний кут. Контур поперечного перерізу задовольняє умові замкнутості, тобто f (φ) = f (φ+ 2π) (виходить, функція має період 2Т).
Для аналізу відхилень профілю контур перетину дійсної поверхні можна характеризувати сукупністю гармонійних складових із різними частотами.
Для аналітичного зображення дійсного профілю (контуру перетину) поверхні використають розкладання функції погрішностей f(φ) у ряд Фур'є.
Відхилення ΔR січного розміру R (при обраному значенні Х) від номінального (постійного) розміру R0, можна виразити залежністю:
ΔR=R-R0=f(φ)
Розглядаючи відхилення ΔR радіуса-вектора в полярній системі координат як функцію полярного кута φ, можна представити відхилення контуру поперечного переріза деталі у вигляді ряду Фур'є:
,де
- нульовий член розкладанняак, bк- коефіцієнти ряду Фур'є коливань гармоніки.
К - порядковий номер. Ряд Фур'є можна представити також у вигляді:
,де Ск - амплітуда коливань гармоніки.
φk - початкова фаза.
Функція f(φ) визначається сукупністю величин Ск, (спектра амплітуд) і φk (спектра фаз).
Далі використаємо ряд з обмеженим числом членів, тобто тригонометричний поліном:
Відповідно до теорії Фур'є, нульовий член розкладання в загальному випадку є середнім значенням f(φ) за період 2π :
, тобто 
-є постійна, складова відхилення поточного розміру.1-й член розкладання С1cos(φ + φ1), виражає розбіжність центра обертання О с геометричним центром перетину О (ексцентриситет), тобто відхилення розташування поверхні. Тут С1, φ1 - амплітуда й фаза. Члени ряду, починаючи із 2-го і до К = р утворять спектр відхилень форми деталі в поперечному перерізі.
При цьому 2-й член ряду
- виражає овальність, 3-й 
- огранювання із 3-х верховим профілем. Наступні члени ряду, що мають номер К > р, виражають хвилястість, при досить великій кількості членів ряду одержуємо високочастотні складові, що виражають шорсткість поверхні.Аналогічно можна представити відхилення контуру циліндричної поверхні в поздовжньому перерізі, але умова замкнутості контуру в цьому випадку не виконується, де z- змінна, що відлічується уздовж осі циліндра.
Уявивши циліндричну систему координат R, φ , Z і умовно прийнявши, що період Т=2Т, представимо відхилення контуру в поздовжньому перерізі f(z) у вигляді тригонометричного полінома:
,де 0≤z≤ℓ
при К= 1
; 
,де К- порядковий номер члена.
Перший член розкладання характеризує нахил утворюючого циліндра (конусоподібність).
Другий характеризує опуклість контуру в поздовжньому перерізі. Цей же 2-й - при наявності зсуву фази виражає сідлоподібність тощо.
10.2 Терміни і визначення відхилень і допусків форми
Відхилення форми оцінюється по всій поверхні (по всьому профілі) або на нормованій ділянці. Відлік відхилень форми поверхні виробляється від прилягаючої поверхні, під якою розуміється поверхня, що має форму номінальної поверхні. Параметром для кількісної оцінки відхилень форми є найбільша відстань А від точок реальної поверхні (профілю) до прилягаючої поверхні в межах ділянки.
Відхиленням форми називається відхилення форми реальної поверхні від форми номінальної поверхні. До відхилень форми ставляться відхилення плоских і циліндричних деталей. Плоскі поверхні деталі характеризуються відхиленнями від площинності й прямолінійності (табл. 1).
Таблиця 1
Відхилення від площинності й прямолінійності
| Зображеннявідхилення | Визначення | Нанесення допусків на кресленні | |||
 | Відхилення від площинності (неплощинність). Найбільша відстань від точок реальної поверхні до прилягаючої площини в межах нормованої ділянки |  Допуск площинності поверхні А 0,01 мм | |||
| Зображеннявідхилення | Визначення | Нанесення допусківна кресленні | |||
Прилягаюча пряма | Відхилення від прямоліній-ності (непрямолінійність). Найбільша відстань від точок реального профілю до прилягаючої прямої в межах нормованої ділянки |  Допуск прямолінійності поверхні А 0,01 мм |
Реальний профільПриватними видами відхилення від прямолінійності й площинності є увігнутість і опуклість (табл. 2).
Таблиця 2
Приватні види відхилення від прямолінійності й площинності - опуклість й увігнутість
Зображеннявідхилення | Визначення | Нанесення допусків на кресленні |
 | Відхилення від площинності (прямолінійності), при якому видалення точок реальної поверхні (реального профілю) від прилягаючої площини (прямій) зменшується від країв до середини |  Допуск площинності поверхні А 0,004 мм, опуклість не допускається |
 | Відхилення від площинності (прямолінійності), при якому видалення точок реальної поверхні (реального профілю) від прилягаючої площини (прямій) збільшується від країв до середини |  Допуск площинності поверхні А 001 мм, увігнутість не допускається |
Відхилення форми деталі, що має вид циліндра, характеризуються відхиленням від циліндричності, під якою розуміються відхилення поверхні деталі від ідеального циліндра. Щоб можна було виконувати виміру безпосередньо на виробництві, нормуються два види відхилень: відхилення профілю в поперечному й поздовжньому перерізах.