Таблиця 1. Основні характеристики газотермічних методів нанесення зносостійких порошкових покриттів
Характеристика | Газотермічені методи | ||
Газополум’є вий | Плазмовий | Детонаційний | |
Товщина покриття, мм | 0,5÷5 | Ограниченно тільки рівнем напруг, якінакопичуються в мАматеріалі | |
Температура нагрівання основи, К | 323÷523 | 473÷523 | |
Швидкістьчасток покриття, м/с | 50÷250 | 600÷1000 (1100÷1300 плазмовий імпульсний) | |
Пористість, % | 20 | до 25 | 0,5÷1 |
Производственная мощность установки, кг/ч | 4÷8 и більше | 25 | |
Прочность зчепленняз основою, МПа | 10÷35 | 15÷48 | 90÷180 |
Шорсткістьнапиленої поврхні(Rz), мкм | 30÷55 | 20÷45 | 10÷35 |
Основними перевагами детонаційно-газових покриттів є:
- міцність зчеплення з деталлю (основою), яка перевищує міцність зчеплення покрити подібних методів в 5-9 раз і, у свою чергу, забезпечує їхню високу працездатність в умовах граничного тертя й при відсутності змащення;
- мала пористість, що дозволяє застосовувати покриття для деталей, які працюють в агресивних середовищах;
- менша шорсткість формуючої поверхні, яка залежить від дисперсності порошку, рельєфу поверхні й режимів, дозволяє застосовувати деталі з напилюванням без додаткової механічної обробки;
- широкий діапазон товщини напиленого шару дозволяє відновляти нерівномірно зношені поверхні зі значними локальними руйнуваннями;
- обмежена температура нагрівання деталі, практично не впливає на структуру матеріалу деталі й дозволяє наносити покриття з різних порошків не тільки на метали й сплави, але й на вироби із пластмас, гуми, скла й інше.;
- застосування спеціальних видів підготовки поверхні деталі до напилюванню (добре струмінна й піскоструминна обробка, вирівнювання) дозволяє не тільки зберегти початкову втомну міцність, але й підвищити її;
- простота налагодження встаткування й підготовки обслуговуючого персоналу. Однак слід зазначити, що на даному етапі для детонаційних методів нанесення зносостійких інше. характерне використання порошкових матеріалів утримуючих дорогі й дефіцитні компоненти (W, Nі, Co і ін.).
1.3 Обґрунтування доцільності відновлення деталей
При розв'язку питання про доцільний спосіб відновлення деталі, у якості оціночного показника потрібно встановити комплексний показник якості відновлення, що враховує ресурс відновленої деталі, сумарні витрати на відновлення й експлуатацію. За такий комплексний показник якості відновлення деталі можна прийняти інтегральний показник, де техніка - економічний ефект відновлення (
) ставиться до наведених витрат ( ) на складання, зберігання, транспортування деталей, розробку процесу відновлення деталей, експлуатацію відновленої деталі; ;Де ; (
) - інтегральний показник якості відновлення деталі ; = + + - вартість простою виробу ; - собі вартість відновлення деталі ; - вартість усунення відмов (заміна, регулювання)і вартість ремонтних матеріалів, що витрачаються при усуненні відмов
Ефект
від експлуатації деталі може, зокрема , виражатися у вигляді ресурсу деталі, якщо прибуток від її експлуатації пропорційна наробітку деталі. Найбільш ефективним є спосіб відновлення, що має максимальне значення . Для оцінки доцільності виробів можна зіставити показником якості нової деталі обумовленим аналогічно ; ;Де;
- ефект від експлуатації нової деталі ; - витрати на виготовлення й експлуатацію нової деталі ;Уведемо позначення ;
∆
= - ;∆
= - ;Тоді рівень якості відновлення виразиться у вигляді ;
Де
- відносне зниження (або відносне підвищення при З 0) витрат на відновлення й експлуатацію відновленої деталі замість нової ;∆
- відносне зниження значення показника якості відновленого виробу.Тоді критерієм технічної й економічної доцільності відновлення або умовою ефективності відновлення якості виробу є виконання нерівності ;
I
1 , отже , ;Якщо представляти процес відновлення в координатах ∆
, ∆ , то при заданих і ефективними той процес відновлення, який відповідає рівності ;∆
= ∆ ;1.4 Постановка завдань дослідження
Таким чином, вивчення експлуатаційних ушкоджень залежно від характеру несправностей дозволяє укласти, що широка номенклатура рухливих з'єднанні бракується через підвищене локальне зношування й недолік технологічних рекомендацій і матеріалів по їхньому надійному ремонту відновленню. При цьому на ремонтних підприємствах у практиці поновлення об'єктів авіаційної техніки зложилося гостре протиріччя між необхідністю наступного підвищення зносостійкості відновлюваних деталей і відсутністю як науково обґрунтованих методів її підвищення, так і рентабельної технології їх поновлення. Відзначене протиріччя може бути дозволене шляхом всебічних експериментально-теоретичних досліджень фізико-механічних процесів підвищення поверхневої міцності застосовуваних при поновленні покрити й підвищення ефективності технологій ремонту. Що щодо мети магістерської роботи, означає розробку детонаційного зносостійкого покриття на основі не дефіцитних і не дорогих компонентів в умовах тертя й зношування, з позицій структурно-енергетичної теорії.