ПРИВАТНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ІНСТИТУТ ДІЛОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ»
Кафедра теоретичної
та прикладної економіки
Контрольна робота
з дисципліни «Система технологій»
Варіант №30
Виконала:
Студентка ЗФ – 06/1
Тібеж Юлія Олексіївна
Перевірила:
Старший викладач
Ладигіна Л.Б.
м. Кривий Ріг
2008 рік
Зміст
1. Розкрити сутність кристалізації, висушування, мембранізації та показати їх використання
2. Енергетичне господарство підприємств, рівняння енергетичного балансу
3. Тести
Список використаної літератури
1. Розкрити сутність кристалізації, висушування, мембранізації та показати їх використання
Кристалізацією називають виділення твердої речовини у вигляді кристалів або кристалітів із розчинів чи розплавів.
Кристалізація починається з утворення центрів кристалізації, зародження яких залежить від температури розчину або розплаву, концентрації розчину, швидкості перемішування розчину або розплаву тощо. Чим більше зародиться центрів кристалізації, тим дрібнішими будуть кристали або кристаліти і навпаки. Великі кристали чи кристаліти отримують у разі повільного їх росту без перемішування розчину чи розплаву. За таких умов кристалізації продуктивність агрегатів (кристалізаторів) невелика.
Для підвищення продуктивності кристалізаторів використовують охолодження, вакуумування тощо. Кристалізатори працюють періодично та безперервно. Кристалізатори безперервної дії продуктивніші, ніж періодичної.
Кристалізація лежить в основі виробництва мінеральних добрив, металів і сплавів, нанесення на поверхні виробів металевих покрить, отримання відливків тощо.
Кристалізацію використовують у харчовій, хімічній, фармацевтичній, металургійній та інших промисловостях.
Висушуванням називають процес вилучення вологи з різних за агрегатним станом речовин. Висушують гази, рідини та тверді речовини. Висушування є природне і штучне.
Природне висушування відбувається під дією сонця, вітру, морозу.
Штучне висушування проводять відтисканням, пресуванням, адсорбцією, сублімацією тощо.
Найпоширенішим із цих способів є випаровування, при якому речовини нагрівають і волога випаровується. При випаровуванні витрачається велика кількість теплової енергії. Економічнішими способами є фільтрування та центрифугування. Кінцеве висушування проводять у сушарнях безперервної (тунельні, з «псевдокиплячим шаром» та ін.) та періодичної (шафи, камерні печі тощо) дії. Найчастіше застосовують сушарні, які працюють за принципом «псевдокиплячого шару».
Для поліпшення якості висушених речовин і збільшення продуктивності обладнання використовують вакуум, ультразвук, струми великої частоти та інші допоміжні чинники.
Швидкість висушування визначають кількістю вологи, яка випаровується з одиниці поверхні висушуваних речовин за одиницю часу.
Швидкість висушування залежить від природи висушуваної речовини, розміру її частинок, вмісту вологи у ній, температури, тиску тощо. Висушування застосовують у процесі виробництва цукру, паперу, будівельних матеріалів (цегли, цементу та ін.), мінеральних добрив та іншої продукції.
Мембранізацією називають розділення сумішей (газів або рідин) на складові або вилучення з них окремих складових за допомогою мембран.
Мембрана здатна пропускати одну або кілька складових суміші, а для інших складових прохід закритий.
Масоперенос залежить від селективності мембрани та розміру пор у ній, а також від дії зовнішніх чинників: електричне та магнітне поле, ультразвук тощо. Немає універсальних мембран. Кожний компонент із суміші вилучається за допомогою певної мембрани. За допомогою мембран очищають питну воду, опріснюють морську воду, розділяють повітря на окремі складові: водень, кисень, гелій тощо.
Мембрани використовують у мікробіології та медицині. У харчовій промисловості за допомогою мембран отримують якісний цукор, переробляють молоко з метою вилучення окремих складників молока тощо. У хімічній промисловості мембрани використовують для виробництва хлору, їдкого натру та водню з водного розчину хлориду натрію. Перспективним та ефективним є використання мембран для очищення газових викидів підприємств хімічної та інших промисловостей й атомних електростанцій від шкідливих речовин.
2. Енергетичне господарство підприємств, рівняння енергетичного балансу
Сучасні підприємства хімічної та машинобудівної галузей мають великі енергетичні господарства, до складу яких входять:
1) теплосилове господарство із котельними, компресорними, паровими та повітряними системами, нафтогосподарством;
2) газове господарство з системами трубопроводів, кисневими станціями, холодильними установками, промисловою вентиляцією;
3) електросилове господарство - підстанції, електричні мережі, акумуляторні дільниці, трансформаторні підстанції;
4) пічне господарство.
Головні завдання енергетичного господарства - забезпечення безперервного постачання підприємства у цілому і його підрозділів усіма видами палива та енергії; ефективне використання і економне витрачання палива та енергії і т. ін.
При розрахунках фактичного споживання енергії визначають коефіцієнти енергоозброєності (скільки енергії припадає на одного працівника промислово-виробничого персоналу) та енергоємності (скільки енергії припадає на одиницю виробленої продукції).
Планування діяльності енергогосподарства підприємства базується на балансовому методі - визначенні потреби в різних видах енергії.
Енергетичний баланс складається з витратної та прибуткової частини. Загальну потребу в енергії розраховують у натуральному чи вартісному вираженні за формулою, наприклад:
кристалізація висушування мембранізація енергетичне господарство
SЕзаг = ЕП + Еос + Еоп + Евент + Еін + Евідп + Евтр
де Е - загальне споживання енергії на одиницю продукції (чи на 1000 грн. продукції, що випускається);
П - планований обсяг виробництва;
Еос, Еоп, Евент, Еін - витрати на освітлення, опалення, вентиляцію, інші потреби;
Евідп - відпуск енергії на сторону;
Евтр - втрати енергії в мережах підприємства.
У результаті розрахунку загальної потреби встановлюють ліміти за видами палива та енергії для підприємства в цілому. Енергетичні баланси класифікують за такими ознаками:
• за календарними строками - поточні і перспективні;
• за енергоносіями - окремі (види енергії та палива), зведені (сума всіх видів енергії в однорідних одиницях);
• за електричними процесами - силові, температурні, освітлювальні;
• за цільовим призначенням - технологічні, господарчо-побутові;
• за об'єктами споживання - енергетичні баланси підприємств, цехів, видів технологічного обладнання.
Витрати всіх видів енергії враховуються при складанні калькуляції собівартості продукції. Раціональне, економне їх використання є одним з головних резервів підвищення ефективності виробництва
| Правильний, раціональний вибір енергоносіїв | Заміна основних енергоносіїв іншими | |||||||
| Використання вторинних ресурсів палива, тепла, різних видів енергії | Ліквідація втрат у трубопроводах та в технологічному обладнанні | |||||||
| Вдосконалення технології | ||||||||
Рис. 1. Схема основних шляхів (напрямів) правильного споживання палива та енергії
3. Тести
1) Технології умовно діляться на:
- технологічні та хімічні;
- механічні та хімічні;
- механічні та технологічні.
Технологія умовно ділиться на механічну та хімічну.
2) Що визначає коефіцієнт серійності:
- кількість різних операцій, які виконуються на одному обладнанні;
- кількість продукції, що виконується на одному обладнанні;
- кількість обладнання на виробництві.
Коефіцієнт серійності визначає кількість різних операцій, які виконують на одному обладнанні.
3) Такт випуску, це:
- проміжок часу між послідовною обробкою двох виробів;
- грошовий вираз витрат, які безпосередньо стосуються виготовлення продукції на даному підприємстві;
- кількість різних операцій, які виконуються на одному обладнанні.
Такт випуску називають проміжок часу між послідовним випуском двох виробів.
4) Які вироби виготовляються за допомогою порошкової металургії:
- вироби з порошків кольорових металів;
- вироби, які неможливо виготовити іншим способом;
- втулки, местерні, порошневі кільця, підшипники ковзання.
За допомогою порошкової металургії виготовляють вироби, які неможливо виготовити іншим способом.
Список використаної літератури
1. Гинберг А.М., Хохлов Б.А., Дрякина И.П. Технология важнейших отраслей промышленности: Учебник для вузов / Под ред. А.М. Гинберга, Б.А. Хохлова. - М.: Высшая школа, 1985. - 496 с.
2. «Системи сучасних технологій» за ред. Г.М.Дубровської, А.П.Ткаченко, К. – 2004 рік.
3. «Основи технології» за ред. Збожної О.М., Тернопіль – 2002 рік.