Зміст
Вступ. Розподіл електричної енергії в м. Чернігові
Розділ І. Будова силових кабелів
1.1 Загальні відомості про силові кабелі
1.2 Марки кабелів. Перерізи жил кабелів
1.3 Будова силових кабелів
1.4 Умовне позначення кабелів
1.5 Захисні покриття
Розділ ІІ. Окінцювання і з’єднання жил проводів та кабелів
2.1 Загальні відомості про контактні з’єднання
2.2 З’єднання і окінцювання обпресуванням
2.3 Обладнання, прилади
2.4 З’єднувальні гільзи, наконечники
2.5 Способи з’єднання
Розділ ІІІ. Техніка безпеки при виконанні електромонтажних робіт
Список використаної літератури
Вступ. Розподіл електричної енергії в м. Чернігів
ПЕК (паливно-енергетичний комплекс України) - один із найбільших і найчіткіше представлених комплексів національної економіки, являє собою єдину систему енергозбереження країни і охоплює сукупність процесів виробництва, перетворення, транспорту і розподілу паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР).
Електроенергетика - ця галузь є складовою частиною ПЕКу і відіграє важливу роль в економіці будь-якої країни.
Електроенергетика України охоплює процеси по виробництву, транспорту і розподілу електричної і теплової енергії, які виробляються:
· атомними електростанціями (АЕС) Держкоматому;
· тепловими електростанціями на органічному паливі, гідравлічними (ГЕС) і гідровакуумними (ГАЕС) електростанціями і котельними Міненерго;
· електростанціями, котельними та утилізаційними установами відомчих організацій і підприємств;
· розподільчими електричними і тепловими мережами, які не належать Міненерго;
· енерго- і паливозбутні підприємства.
Структура електроенергетики України:
· атомні електростанції (АЕС);
· теплові електростанції (ТЕС);
· теплоелектроцентралі (ТЕЦ);
· державні районні електростанції (ДРЕС);
· гідравлічні електростанції (ГЕС);
· гідровакуумні електростанції (ГАЕС).
АТОМНІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ (АЕС)
З 60-70-их рр. XX ст. швидкими темпами розвивається атомна енергетика. Велике значення вона має для країн з обмеженими енергоресурсами. При сучасних технологіях і при дотриманні норм безпеки атомна енергія є незамінною для промислового Придніпров'я та південних, бідних на енергетичні ресурси, районів України. Але ця галузь потребує значних реконструкцій і вирішення питання ЧАЕС. В Україні немає замкнутого циклу з виробництва ядерного палива. Розвіданих запасів уранових руд в Україні вистачить для виробництва ядерного палива з переліком кількості блоків АЕС на 150 років.
Атомні електростанції:
· Чорнобильська (не діє)
· Південно-Українська
· Запорізька (м. Енергодар)
· Рівненська (м. Кузнецовськ)
· Хмельницька (в м. Нетішин).
Припинено будівництво Чигиринської та Кримської АЕС.
Діючі АЕС разом виробляють 35% всієї електроенергії.
Сировиною для виробництва ТВЕЛів, основних «елементів живлення» для АЕС (завозять з Pосії) є уран-235, плутоній-239.
Український уран після очищення вміщує тільки 0,7% урану-235, а атомні реактори українські АЕС потребують 4%.
Єдиним підприємством України по видобуванню уранової руди та виробництву концентрату природного урану є Східний гірничо-збагачувальний комбінат (м. Жовті Води, Дніпропетровська обл.).
Майбутнє комбінату та урановидобувної галузі України в цілому пов'язане з введенням у промислову експлуатацію Новокостянтинівського уранового родовища. За запасами уранової руди спеціалісти відносять це родовище, до першої двадцятки світових родовищ, проектний термін експлуатації оцінюється в 50 років.
ТЕПЛОЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ (ТЕС)
Провідне місце в електроенергетиці України належить ТЕС, вони дають 60% всієї виробленої електроенергії. Вони були побудовані наприкінці XIX ст. Існує декілька видів теплоелектростанцій: паротурбінні; газотурбінні; дизельні; парогазові.
Використовують різні види палива: вугілля; газ; мазут; гас тощо.
ГІДРАВЛІЧНІ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЇ (ГЕС)
Потенційні ресурси потужних ГЕС складають до 4700 МВт. Потенційні ресурси (сумарні) малих річок України складають приблизно 2400 МВт. На цих річках існують 27 тис. ставків та водосховищ місцевого водогосподарського призначення, на яких можуть бути споруджені мікро- та мініГЕС потужністю 2-250 кВт. При оцінці потенційних запасів малих та середніх річок України виявлена можливість побудови понад 2300 малих і середніх ГЕС, які можуть виробити за середньоводний рік близько 4 млрд. кВт.год електроенергії. Понад 3/4 цих запасів припадає на долю річок Карпат.
ГЕС дають до 4% електроенергії і найбільш ефективні на гірських річках.
Гідроелектростанції: Київська (у м. Вишгород), Канівська, Кременчуцька (у м. Світловодськ), Дніпродзержинська, Дніпрогес, Каховська - всі ГЕС на Дніпрі; Ташлицька ГЕС (1,8 млн. кВт, р. Пд. Буг), Теребле-Ріцька ГЕС (Закарпатська обл.), Київська ГАЕС (перша в колишньому СРСР), Дністровська ГЕС-ГАЕС, Костянтинівська ГЕС-ГАЕС (Миколаївська обл.).
НЕТРАДИЦІЙНІ, АЛЬТЕРНАТИВНІ ВИДИ ЕНЕРГІЇ
Електроенергії потрібно все більше і більше, але енергетичні ресурси (природний газ, вугілля, нафта) обмежені, атомні електростанції недосконалі і їх робота загрожує всьому живому в Україні. Вихід може бути в розширенні використання нетрадиційних, альтернативних видів енергії.
Вітроенергетика:
Розвиток в Україні обумовлений наявністю великого технічно доступного потенціалу енергії вітру на території України.
Вітроенергетика - це значною мірою екологічно чисте виробництво.
- Затока Азовського Сивашу - площа акваторії 2700 км. Це потенційна можливість розмістити ВЕС(до 135 тис. МВт.);
- Одеська область (до 20 тис.)
Сонячна енергія
В Україні річне надходження сонячного випромінювання складає 3500-5200 МДж/м що знаходиться на одному рівні з країнами, які активно використовують сонячні колектори (США, Німеччина, Швеція та інш.). Вся територія України придатна для розвитку сонячного теплопостачання. Сезонний період, коли використання сонячної енергії, реальне для України, становить квітень-вересень, а для південних районів - березень-жовтень.
Енергія сонячної радіації за рік, що досягає поверхні Землі у великих містах України, має значення.
Біотехнології, утилізація відходів:
Енергетичний потенціал визначається такими технологічними напрямками:
- анаеробне зброджування гною;
- спалювання відходів АПК;
- використання агрокультур для отримання спиртового палива шляхом ферментації;
- перетворення біомаси у газоподібні або рідкі види палива за допомогою термохімічних технологій;
- виробництво із рослинних культур масел i замінників дизельного палива.
Геотермальна енергія (ГТЕС)
Джерела геотермальної енергії розташовані по всій території України. Україна має значні потенційні ресурси геотермальної енергії. Районами її можливого використання є : Крим, Закарпаття, Донецька область, Запорізька область, Луганська область, Полтавська область, Харківська область, Херсонська область, Чернігівська область.
ГТЕС - загальна потужність - 200-250 млн. кВт, глибина буріння - до 7 км на 50 років.
Перспективні райони: Закарпаття, Крим, Львівщина.
Теплопостачання - загальною потужністю до 1,2-1,5 млрд. кВт, глибина буріння - до 4 км на 50 років.
Розділ І. Будова силових кабелів
1.1 Загальні відомості про силові кабелі
Електричні вироби, які служать для передачі електроенергії й електричних сигналів інформації або для виготовлення обмоток електричних пристроїв, утворюють велику групу кабельних виробів. Залежно від конструктивних особливостей кабельні вироби розділяють на електричні проводи, шнури й кабелі.
Провід - це металевий провідник, що складається з однієї або декількох скручених дротів або однієї й більше ізольованих жил, поверх яких (залежно від умов прокладки й експлуатації) може бути легка неметалічна оболонка, обмотка й (або) опльотка з волокнистих матеріалів або дроту, і не призначений, як правило, для прокладки в землі. Застосовують неізольовані й ізольовані проводи. Останні підрозділяють на обмотувальні для виготовлення обмоток електротехнічних пристроїв, настановні для електричних розподільних мереж низької напруги, а також вивідні, монтажні, запалювання, термоелектронні, опору й стрічкові.
Шнур - являє собою провід з ізольованими жилами підвищеної гнучкості, який служить для з'єднання з рухливими пристроями. По призначенню й конструкції шнур близький до ізольованого проводу.
Кабель - це один або кілька ізольованих провідників (струмопровідних жил), ув'язнених у металеву, або неметалічну оболонку, поверх якої (залежно від умов прокладки й експлуатації) є захисний покрив. Залежно від призначення розрізняють наступні види кабелів: силові - для передачі електричної енергії струмами промислових частот; радіочастотні - для передачі електромагнітної енергії на радіочастотах; зв'язку - для передачі сигналів інформації струмами різних частот; керування - для ланцюгів дистанційного керування, релейного захисту й автоматики; контрольні - для ланцюгів контролю й виміру; сигнально-блокувальні - для ланцюгів сигналізації й блокування, а також геодезичні, гідроакустичні, термопарні й нагрівальні.
Залежно від конструктивних особливостей розрізняють кабелі для стаціонарної й нестаціонарної прокладки. Перші кабелі призначені для передачі й розподілу електричної енергії в стаціонарних установках, другі - для приєднання пересувних машин, механізмів й устаткування до електричних мереж і пересувних джерел електричної енергії. Ми розглянемо силові кабелі для стаціонарної прокладки й наведемо деякі відомості про контрольні кабелі.
1.2 Марки кабелів. Перерізи жил кабелів
Кабельні вироби, у тому числі й кабелі, розрізняють по марках. Марка кабельного виробу - це його умовне буквено-цифрове позначення, що вказує призначення й основні конструктивні ознаки, тобто тип кабельного виробу, а також додаткові ознаки (матеріал оболонки, рід захисного покриву й ін.).