Жіночі шкіряні сумки, з'явилися відносно недавно. На початку ХХ ст. жіночу сумку залишково легалізували разом з брюками, укороченими спідницями і короткими стрижками. Почалася друга сторінка історії сумки - історія великих сумок. Модниці стали набувати великих сумочок на довгому ремінці або ремінці-ланцюжку. І незабаром з'явилися жорсткі сумочки, які і є прообразом наших, сучасних, сумок.
Сумка - «фасад» жіночого гардероба. Саме по сумці складається враження про образ людини. Сумка для жінки - приблизно те ж саме, що марка автомобіля для чоловіка. Сумка обов'язково повинна мати свою «особу», свій стиль, гідний вигляд. Сумочки бувають різні.
Надалі трохи поглинемо в історію виникнення застосовуваних нами видів прикладного мистецтва.
В’язання – один з цікавих і корисних видів рукоділля. Техніка його пройшла через століття, а у наш час отримала більший розвиток і стала одним з улюбленіших занять умільців.
Встановити точно, коли зародилося ручне в'язання важко, адже трикотаж не камінь, нелегко йому зберегтися тисячоліттями. Проте, в'язані предмети, що дійшли до нас, – порівняно складні за технологією – учені відносять до 3-5 ст. н. е. Так, в Перу був знайдений рідкісний екземпляр декоративного в'язаного поясу з мотивом колібрі (3 ст. н. е.). Складність малюнка, в тонкості деталей і забарвленні, свідчать про високу техніку в'язання. При розкопках коптських гробниць в місті Антіноє (Єгипет), була виявлена дитяча шерстяна в'язана шкарпетка з яскравими кольоровими смужками (4-5 ст. н. е.). Приблизно до того ж періоду відносяться знайдені в німецьких гробницях в'язальні спиці і довгі шерстяні штани з пришитими шкарпетками. Всі якнайдавніші знахідки свідчать про розвинену культуру одягу, високий рівень володіння технікою в'язання, складання узорів, вибору кольору. Якщо в давнину кожен вид праці розвивався повільно, не виключено, що люди навчилися в'язати за декілька сторіч до нашої ери.
За наймайстерніших в'язальників старовини вважалися араби. У 12-13 ст. в результаті походів норманів і проникнення їх культур до Європи, в'язання, яке вони перейняли ймовірно від арабів, призвело до розповсюдження в багатьох країнах: Італії, Іспанії, далі у Франції, Англії, Шотландії, Германії, в Прибалтійських країнах. В'язали в основному спицями: дерев'яними, кістяними, металевими – предмети для рук (рукавички) і ніг (шкарпетки, панчохи). У Росії з давніх часів селянки в'язали панчохи, шкарпетки, рукавички з овечої шкури. Зазвичай ці вироби були одноколірними, але в деяких північних губерніях, а також в Рязанській, Пензенській, Тульській святкові в'язані вироби прикрашалися нарядними орнаментами, узорами, які мали народні назви.
У наш час в'язання залишається популярним видом прикладного мистецтва завдяки необмеженій можливості створювати нові модні узори і моделі. І в наші дні в'язання – один з улюблених видів рукоділля. В'яжуть на спицях, на вилці, на в'язальних машинах, коротким і довгим крючками. Зв'язану власними руками річ не побачиш ні на кому – сьогодні в кінотеатрі, завтра в автобусі. І навіть ні в одному універмазі.
Навчитися в'язати не складно, було б бажання і терпіння. Оволодівши спицями, ваші пальці набувають необхідної спритності і вправності, в результаті чого буде зовсім нескладно освоїти дуже прості прийоми в’язання гачком.
Бісероплетіння – надзвичайно красиве, захоплююче, розвивальне рукоділля. Бісер – це скляні бусини, матеріал екологічно чистий, має красивий зовнішній вигляд, створює ефект ошатності і свята.
Картини, які вишиті бісером разюче красиві, плетені вироби ніколи не виходять з моди, деревця і квіти з бісеру прикрасять будь-який інтер'єр.
Вірогідно невідомо, коли вперше з'явився бісер. Але всі ми знаємо з курсу історії стародавнього світу, що різні прикраси з каменю і кісток тварин з давніх часів виготовляли люди. І з давніх часів такі "бусини" робили та носили як амулети і, звичайно, продавали або обмінювали.
Немає точних даних і про те, де і коли з'явилося скло, однак, дуже розповсюдженою версією вважається версія про його Єгипетське походження. І приблизна дата - 6000 років до н.е. Разом зі склом з'явилися і бусини різних форм і розмірів. І чим досконалішими ставали технології виготовлення й обробки скла, тим дрібнішими ставали бусини.
В часи Римської імперії центром виготовлення бісеру стає Олександрія, де був знайдений спосіб видування скла (з металевої трубки чи очеретяної). Зі зміною технології виробництва, змінюється і бісер. За новою технологією склодув видував із крапель розплавленого скла довгі трубочки, що потім різалися і проходили різну обробку. Так з'явився стеклярус.
Бусини і бісер, зроблені в Давньому Римі, особливо в Олександрії, ще довго цінувалися дуже високо за якість обробки і багатство колірної гами.
У середні віки центром з виготовлення скла стає Венеція. Венеційські майстри тримали в найсуворішій таємниці склад і технологію виробництва скла. На батьківщині майстрам-склодувам пропонувалися небачені привілеї, а перебіжчики жорстоко каралися. На багато століть Венеція стала центром бісерного виробництва. Венеційський бісер цінувався дуже високо. Його обмінювали на золото, шовки, прянощі.
У XVІ-XVІІ ст. у минуле відходять скляні майстерні. Їм на зміну приходять заводи, що будуються по всій Європі. Бісер стає доступним широкому споживачу. Бісер виробляється в Німеччині. Особливою популярністю починає користуватися чеське скло і чеський бісер.
Наприкінці ХІХ ст., завдяки винаходу машин для виробництва бісеру, значно упала його вартість. Однак, зі зменшенням кількості видів рукоділля, поступово знизилося і виробництво бісеру.
У наш час найбільше поширення одержали китайський бісер - через свою дешевину; чеський і японський бісер - через відмінну якість. Бісер широко застосовується не тільки в плетиві різних прикрас. Ним декорують одяг відомі дизайнери, ним вишивають прекрасні картини. Бісер знову в моді!
1.2 Обґрунтування власного вибору виготовлення майбутнього аксесуару
1.2.1 Загальний опис сумочки-косметички та вибір проектного виробу
З метою вибору проектного виробу нами було проаналізовано ряд обставин і виявлено, що у власних речах відсутній такий аксесуар, як сумочка-косметичка багатофункціонального походження, яка б гармоніювала з різними речами, що існують в наявності. Але у нас є всі передумови для створення такої речі власноруч.
Для початку зробимо короткий опис сумочки-косметички, оскільки саме вона є об’єктом нашого проектування.
Не дивлячись на скептичні погляди чоловічої половини, сумочка-косметичка завжди матиме своїх прихильниць, адже у кожної жінки свої уявлення про те, що їй необхідно мати під рукою. Супертонкий (або просто розміром трохи більше сірникової коробки) мобільний телефон, який замінює вже повністю записник і органайзер, дзеркало, ключі і помада, а що ще треба? Основні матеріали: м'яка шкіра, текстиль або замша, паєтки, бісер або бахрома як декор. Це невелика сумочка, будь-якої уявленої і неймовірної форми, яку можна носити і в руці. В такому разі її називають клатчем. Заглянувши в улюблений англійський словничок, знайдемо, що слово «клатч» переводиться як «хапати», «обхвачувати», саме тому сумочка отримала таку назву: її легко можна обхватити рукою. Історія ж клатча звертається ще до часів неповторної Коко Шанель, адже саме вона стала першою власницею витонченою маленькою сумочки-тубуса, яку подарував їй сам Герцог Вестмінстерський. Опісля декілька десятиліть, в 40-х, Крістіан Діор зробив крихітну сумочку-гаманець невід'ємною частиною стилю new look – і маленький аксесуар «вийшов в народ». Кредитки, візитки, пудрениця, помада, ключі і мобільний телефон – от і весь вміст таких міні-сумочок.
То ж, для виконання нашої роботи проектним виробом ми обрали сумочку-косметичку. На нашу думку, це повинен бути оригінальний, красивий виріб, який можна використовувати в багатьох випадках – для зберігання всіляких дрібниць і носіння в повсякденній сумці, для виходів в якості власне сумочки-клатчу. Таку річ можна буде використовувати і в повсякденному житті, і на свята. Вона повинна носити універсальний характер, підходити під різні речі – одяг, аксесуари, взуття тощо.
1.2.2 Огляд моделей-аналогів: порівняння переваг та недоліків
З метою формування моделі власної косметички розглянемо для початку деякі готові варіанти.
Виділимо їх переваги та недоліки і сформуємо уявлення про наш майбутній аксесуар більш детально.
Модель 1 – Яскрава в’язана власноруч косметичка з поліетиленового жгута, який продається в господарському магазині, з використанням декору з того ж самого матеріалу.
Модель 2 – Власноруч в’язана з пряжі косметичка з використанням не дуже складного декору (прикраси з пряжі іншого кольору чи бісера).
Модель 3 – Фабрична косметичка, зшита з готової щільної тканини, виконує роль «зберігальниці» переважно засобів особистої гігієни та косметичних дрібниць.
Модель 4 – Виготовлена власноруч косметичка із тканини, шкіри або замші з використанням складного декору (аплікації з тканини і хутра, бісероплетіння, гачкового в’язання).
Модель 5 – Косметичка, повністю плетена із бісеру (власноруч) різного кольору з використанням рисунка із бісеру іншого кольору.